ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2019 року

Київ

справа №826/12028/17

адміністративне провадження №К/9901/11995/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/12028/17

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Євробанк», Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна Альвіна Валеріївна, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірина Миколаївна, про визнання протиправними та скасування рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати висновок комісії Міністерства юстиції з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації №16574-0-33-16 від 20.07.2017р.;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2196/5 від 21.07.2016 р.;

- скасувати реєстраційні дії, вчинені на підставі наказу Міністерства юстиції України №2196/5 від 21.07.2016 р.;

- зобов`язати Міністерство юстиції України та всіх державних реєстраторів вчинити дії, пов`язані з внесенням відомостей про поновлення реєстраційних дій: рішення №28441666 від 16.02.2016 р.; рішення № 29387940 від 23.04.2016 р.; рішення №29468371 від 28.04.2016 р.; рішення № 29469167 від 28.04.2016 р.; рішення №29469237 від 28.04.2016р.

В обґрунтування вимог зазначає, що Міністерство юстиції України діяло не у спосіб визначений законом, оскільки його не було повідомлено про час та місце розгляду скарги, жодних порушень чинного законодавства він не допустив. Вказує, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушеннями порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, встановленого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 20 липня 2016 року.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 2196/5 від 21 липня 2016 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

В іншій частині позову відмовлено.

Суди встановили, що 30.09.2011 р. між ПАТ КБ «Євробанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту №с-323 за умовами якого останнім отримано в кредит 396000,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором позичальник передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2014 р. у справі №522/17694/14-ц договір іпотеки від 30 вересня 2011 р. визнано недійсним, а також визнано право власності на названу квартиру за ОСОБА_4

23 квітня 2015 року право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4

06 травня 2015 року приватним нотаріусом Колодяжною А.В. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та зареєстровано право власності за ОСОБА_5

09 червня 2015 року приватним нотаріусом Колодяжною А.В. вчинено реєстраційні дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної квартири та зареєстровано право власності за ОСОБА_6 .

У жовтні 2015 року ПАТ КБ «Євробанк» подало апеляційну скаргу на вказане судове рішення №522/17694/14-ц і ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.11.2015 р. було відкрито апеляційне провадження.

Вважаючи, що після відкриття апеляційного провадження судове рішення є таким, що не набрало законної сили ПАТ КБ «Євробанк» звернулось із заявою про реєстрацію іншого речового права (іпотеки).

16 лютого 2016 р. приватним нотаріусом Сегеченко І.М. прийнято рішення № 284416656 про реєстрацію обтяження за ПАТ КБ «Євробанк».

Разом з цим, рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 р. скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2014 р. у справі № 522/17694/14-ц та ухвалено нове, яким у задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно, визнання недійсними договорів іпотеки та вилучення з державного реєстру прав на нерухоме майно номерів запису про іпотеку і скасування та вилучення записів про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна - відмовлено.

На підставі названого рішення суду апеляційної інстанції та договору іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном М.Б. прийнято рішення №29387940 від 23.04.2016 р., яким право власності на квартиру зареєстровано за ПАТ КБ «Євробанк».

28 квітня 2016 року квартиру АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_1 у зв`язку з чим отримав у ПАТ КБ «Євробанк» кредит, а придбану нерухомість передав у заставу банку.

У зв`язку з цим, приватним нотаріусом Апатенко М.А. були прийняті наступні рішення:

- № 29468371 від 28.04.2016 р. про припинення іпотеки;

- № 29468711 від 28.04.2016 р. про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ;

- № 29469167 від 28.04.2016 р. про реєстрацію договору іпотеки;

- № 29469237 від 28.04.2016 р. реєстрацію обтяження.

02 червня 2016 р. ОСОБА_7 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою у якій просив скасувати усі перелічені вище реєстрацій дії з тих підстав, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у державних реєстрах були відсутні заборони щодо її відчуження.

20 липня 2016 р. Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації склала висновок, яким задовольнила скаргу та скасувала рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28441666 від 16.02.2016 р., № 29387940 від 23.04.2016 р., №29468371 від 28.04.2016 р., № 29468711 від 28.04.2016 р., № 29469167 від 28.04.2016 р., № 29469237 від 28.04.2016 р.

Висновок вмотивовано тим, що спірні рішення прийнято з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі цього висновку Міністерство юстиції України видало наказ № 2196/5 від 21.07.2017 р. та скасувало зазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позивач, вважаючи зазначений висновок, та прийнятий на підставі нього наказ Міністерства юстиції України протиправними та такими, що порушують його права, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент подачі ОСОБА_7 скарги, так і станом на момент складення Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації висновку та прийняття Міністерством юстиції України наказу, існував судовий спір, що виключає розгляд скарги у порядку статті 37 Закону № 1952-IV.

Апеляційний суд, фактично погодися з такими висновками суду першої інстанції, проте, скасував це рішення з тих підстав, що окружний адміністративний суд не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що на підставі наказу Міністерства юстиції України №2196/5 від 21.07.2016 р. вчинялись будь-які реєстраційні дії та помилково задовольнив позов у цій частині.

Крім того, як зазначив апеляційний суд, вимога про зобов`язання Міністерства юстиції України та всіх державних реєстраторів вчинити дії, пов`язані з внесенням відомостей про поновлення реєстраційних дій: рішення № 28441666 від 16.02.2016 р.; рішення №29387940 від 23.04.2016 р.; рішення № 29468371 від 28.04.2016 р.; рішення №29469167 від 28.04.2016 р.; рішення № 29469237 від 28.04.2016 р. не встановленим способом захисту порушеного права в адміністративному судочинстві. Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями щодо внесення відомостей до державного реєстру, а «усі державні реєстратори» не є учасниками справи.

За таких обставин дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу. Просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.

Щодо висновку комісії Міністерства юстиції з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації №16574-0-33-16 від 20.07.2017, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Процедура розгляду скарг у сфері державної реєстрації на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначена Порядком №1128 та передбачає утворення для забезпечення розгляду таких скарг постійно діючих комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за №42/28172 в редакції від 12.01.2016 (надалі за текстом - Положення № 37/5), комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядком № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Пунктом 3 розділу І Положення № 37/5 в редакції від 12.01.2016 визначено, що комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства.

Порядок роботи комісії визначений розділом ІІІ Положення № 37/5, яким встановлено, що рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Висновок комісії повинен містити такі відомості: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб`єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про рішення/реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв`язку зі скасуванням рішення/реєстраційної дії або у зв`язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб`єкта, що буде вчиняти такі дії.

Висновок комісії, разом з проектом відповідного наказу, Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України подає для підпису Міністру юстиції України.

Враховуючи зазначене, висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації не може бути скасований у судовому порядку, оскільки не є рішенням суб`єкта владних повноважень в контексті норм КАС України, яке створює правові наслідки, а являє особою відображення суб`єктивної думки членів комісії при розгляді скарги та є підставою для прийняття відповідного наказу Міністерством юстиції України.

Щодо решти позовних вимог, то колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстраційні дії, скасовані наказом Мін?юсту, стосуються реєстрації прав на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ., та є об`єктом іпотечного договору.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між фізичною особою та юридичною особою, а тому, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 14 березня 2019 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі №826/12028/17 - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду