№ 2-122/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 лютого 2010 року                                                   м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Самбурської Н.О., Амірасланові Р.Т.

за участю адвокатів – ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 Володяєвича, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріального збитку і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні часткою земельної ділянки літ. «Ау» с прилеглими прибудовами квартири АДРЕСА_1, площею 299 кв.м., зобов’язання не чинити перешкоди у встановленні хвіртки та воріт для проходу на земельну ділянку у капітальному паркані, побудованому ОСОБА_4, зобов’язання не чинити перешкоди у будівництві паркану між частками земельних ділянок, які належать особам, які приймають участь у розгляді справи, стягнення вартості поновлення квартири АДРЕСА_1 у розмірі 34788 грн., стягнення вартості ліквідації вигрібної ями у розмірі 6968 грн., стягнення моральної шкоди у сумі 10000 грн. та судових витрат у справі.

Позовні вимоги ОСОБА_7 мотивовані тим, що ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 листопада 2004 року була затверджена мирова угода між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, відповідно до якої у користування позивачу була виділена земельна ділянка літ. «Ау», площею 299 кв.м., яка прилягає до частки домоволодіння літ. «А1», а також будівлі, що знаходяться на цій ділянці, відповідно до датку № 1 до мирової угоди, а у користування відповідачу була виділена земельна ділянка літ. «Бу», площею 600 кв.м., що прилягає до частки домоволодіння літ. «А2», «Б2», а також будівлі, які знаходяться на цій земельній ділянці, згідно додатку № 1 до мирової угоди. На початку жовтня 2007 року ОСОБА_4 демонтував паркан та хвіртку, які належали ОСОБА_7, та на їх місці побудував капітальний паркан, в результаті чого позивач був позбавлений можливості володіти та користуватися своїм житлом. Неодноразові прохання ОСОБА_7 щодо усунення перешкод у користуванні земельної ділянки ні до чого, за твердженням позивача, не призвели, а при його намаганні поновити свої ворота та хвіртку з боку відповідач він зазнав перешкод. ОСОБА_2 того, ОСОБА_8 на території земельної ділянки, що належить позивачу, влаштував вигрібну яму, а землю вивіз на місце, де знаходиться вхід до домоволодіння позивача. Моральна шкода ОСОБА_7 мотивована тим, що він зазнав моральних страждань через перешкоджання протягом тривалого часу з боку відповідачів у користуванні своїм майном та постійні образи і погрози з їх боку.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги свого адміністративного позову та просив його задовольнити, як обґрунтований та такий, що заснований на вимогах діючого законодавства України.

Відповідачі позовні вимоги не визнали в повному обсязі, обґрунтовано підтримали свої заперечення проти позовних вимог, та прохали в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу 24 травня 1974 року, засвідченого державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 за реєстр. № 3-337, ОСОБА_7 купив у ОСОБА_10 1/3 частку домоволодіння по вул.. Харківській, 62 у м. Сімферополі, яка складалася з житлового будинку літ. «А» (жила кімната № 1, площею 11,8 кв.м.), Ѕ частки тамбуру літ. «а», Ѕ частки сараю літ. «В».

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18 травня 1981 року, засвідченого старшим нотаріусом Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 за реєстр. № 1-1319, ОСОБА_12 продала ОСОБА_4 1/3 частку домоволодіння по вул.. Харківській, 62 у м. Сімферополі, яка складалася з житлового будинку літ. «А» (жила кімната № 3, площею 11,4 кв.м.), тамбуру «а1», веранди літ. «а2», підвалу літ. «а2», сараїв літ. «Б» та «Л».

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_7, про що свідчить свідоцтво про право власності на житло від 23 липня 2002 року, видане Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим на підставі рішення органу приватизації № 583.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 листопада 2004 року була затверджена мирова угода, відповідно до якої у користування ОСОБА_7 була виділена земельна ділянка літ. «Ау», площею 299 кв.м., прилегла до частки домоволодіння літ. «А1», а також споруди, що знаходяться на даній земельній ділянці, згідно додатка № 1 до мирової угоди; у користування ОСОБА_13 була виділена земельна ділянка літ. «Бу», площею 600 кв.м., прилегла до частки домоволодіння літ. «А2» та «Б2», а також споруди, що знаходяться на даній земельній ділянці, згідно додатка № 1 до мирової угоди.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 листопада 2008 року за ОСОБА_4 визнано право власності в цілому на домоволодіння, що складається з житлового літ. «Б-11» з житловою мансардою і підвалом, тамбура літ. «б-11», загальною площею 250 кв.м., житловою площею 146,9 кв.м., літ. «А2», літ. «а6», літ. «а1», по вул.. Харківській, 62 у м. Сімферополі з привласненням окремої поштової адреси.

Дане рішення ніким з осіб, які приймали участь у розгляді справи, в апеляційному порядку оскаржено не було і набрало законної сили.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 60 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_7 у задоволенні його позовних вимоги, оскільки позивачем в їх обґрунтування не було надано доказів, що з боку відповідачів йому чиняться перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою, площею 299 кв.м., по вул.. Харківській, 62 у м. Сімферополі.

Так, допитані у судовому засіданні свідки вказували, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 дійсно виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою по вул.. Харківській, 62 у м. Сімферополі, щодо встановлення паркану, тощо, однак, з їх показань не вбачається, що відповідач здійснює позивачу перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою

У той же час, суд звертає увагу на те, що мировою угодою, укладеною ОСОБА_7 та ОСОБА_4, затвердженою ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 листопада 2004 року, всі будівлі, які знаходяться на земельній ділянці, площею 299 кв.м., по вул.. Харківська, 62 у м. Сімферополі, переходять у власність позивача.

Не можуть також бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_7 щодо зобов’язання відповідачів не чинити йому перешкоди у будівлі паркану між земельними ділянками та встановленні хвіртки та воріт для проходу на його частку земельної ділянки, так як позивачем не було надано доказів того, що відповідачем чиняться перешкоди у здійснені таких дій. За таких обставин, на думку суду, не можуть бути задоволені і позовні вимоги ОСОБА_7 в частині стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, оскільки під час розгляду справи не було встановлено з боку відповідачів порушення прав ОСОБА_7 на користування земельною ділянкою та заподіяння такої шкоди останньому.

На підставі наведеного, керуючись статтями 386 Цивільного кодексу України, 10, 11, 60, 74, 88, 175, 215-218, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 =- відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя