Справа № 359/8181/18

Апеляційне провадження №22-ц/824/13588/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря Тімуш Д.І.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 рокуОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який мотивував тим, що 23.10.2014 року приватний нотаріус Чуловський В.А. невірно видав виконавчий напис про звернення стягнення на земельну ділянку, що належить позивачу на праві власності, оскільки заборгованість перед банком не є безспірною. При зверненні стягнення на іпотечне майно банк не дотримався вимог чинного законодавства, внаслідок чого були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача. У Зв`язку з цим просив визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2019 року позовні вимоги залишені без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що нотаріусом вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: за відсутності доказів, які підтверджують отримання боржником письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, оскільки поштове відправлення з такою вимогою було повернуте на адресу банку за закінченням терміну зберігання. Крім того суд належним чином не дослідив питання надання нотаріусу відповідних документів, які свідчать про відсутність спору стосовно розміру заборгованості як такої. При цьому к нотаріуса не було підстав вважати, що зазначена банком заборгованість є безспірною. У разі ж вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірності заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватись таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що нотаріус вчинив виконавчий напис відповідно до норм діючого законодавства, підстав для відмови у вчиненні цієї нотаріальної дії не було. Крім того суд зазначив про ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження його посилань стосовно того, що на час вчинення виконавчого напису заборгованість за кредитним договором була відсутня або була в іншому розмірі. З наведеною позицією суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи що такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Заявляючи вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач посилався на те, що нотаріусу не були представлені документи, які посвідчують безспірну заборгованість боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Дане питання було ретельно досліджене судом першої інстанції, який в оскаржуваному рішенні навів правові норми, які регулюють дане питання, та свої висновки щодо даної ситуації.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Приписами ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, визначений Кабінетом Міністрів України в постанові від 29.06.1999 року №1172. Зокрема для вчинення виконавчого напису нотаріусом, йому мають бути подані:

- оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

- оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

- засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

- оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

- довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Усі вищевказані передбачені законом документи для вчинення нотаріусом виконавчого напису в такого роду правовідносинах, були йому представлені при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису. При цьому, як в суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, позивачем заявлено про неналежне встановлення розміру наявної заборгованості. В той же час жодних належних та допустимих доказів з приводу невірності обрахування своєї заборгованості, або ж неврахування при цьому будь яких платежів, яких він зробив, позивачем до суду представлено не було. За таких умов колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно встановив додержання нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а також вірно встановив подання банком документів, за якими на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав заборгованість перед стягувачем. При цьому невирішені по суті між сторонами спори щодо наявності заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису були відсутні.

Окремо колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі окрім вищевикладених тверджень, містяться й посилання на неналежне доведення повідомлення кредитором боржника щодо наявності заборгованості та його наміри у зв`язку з цим звернути стягнення на предмет іпотеки. В той же час апеляційний суд не може прийняті такі доводи до уваги.

У відповідності до ч.6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки такі доводи не містяться в позовній заяві, не були заявлені до суду першої інстанції, відтак не були предметом його розгляду, вони не можуть бути предметом розгляду й в апеляційній інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, відтак підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

Д.О. Таргоній