Постанова

Іменем України

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 753/19756/15-ц

провадження № 61-8344св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Преміал»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2016 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Соколової В. В., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Преміал» (далі - ТОВ «Інтер-Преміал»), у якому просив визнати за ним право власності на майнові права на двокімнатну квартиру НОМЕР_1, що розташована на 5 поверсі секції 5 , в об`єкті капітального будівництва житлового комплексу «Приозерний» (далі - ЖК «Приозерний») за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ( поштова адреса - АДРЕСА_2 ) в Дарницькому районі м. Києва згідно договору від 17 лютого 2015 року № ПР/483-5.

Позов мотивовано тим, що 17 лютого 2015 року між сторонами укладено договір № ПР/483-5 купівлі-продажу майнових прав на двокімнатну квартиру НОМЕР_1 в об`єкті капітального будівництва ЖК «Приозерний» за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (поштова адреса - АДРЕСА_2) в Дарницькому районі м. Києва , за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався здійснити оплату майнових прав у сумі 1 025 732 грн 70 коп., а ТОВ «Інтер-Преміал» зобов`язалось забезпечити будівництво об`єкта та ввести його в експлуатацію.

Сторони визначили, що термін закінчення будівництва - 2 квартал 2015 року, а плановий термін введення в експлуатацію - 3 квартал 2015 року.

Посилаючись на те, що взяті на себе за умовами договору від 17 лютого 2015 року № ПР/483-5 зобов`язання виконав, однак відповідач порушив умови договору у зв`язку із зупиненням будівництва об`єкту, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на майнові права на двокімнатну квартиру НОМЕР_1, що розташована на 5 поверсі секції 5 , в об`єкті капітального будівництва житлового комплексу «Приозерний» за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (поштова адреса - АДРЕСА_2 ) в Дарницькому районі м. Києва згідно договору від 17 лютого 2015 року № ПР/483-5. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повністю проінвестовано будівництво квартири, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2016 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» (далі - ТОВ «Градострой») задоволено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що ТОВ «Інтер-Преміал» на час укладення договору з ОСОБА_1 не мало права на майнові права на квартиру НОМЕР_1, що розташована на 5 поверсі секції 5 , в об`єкті капітального будівництва житлового комплексу «Приозерний» за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (поштова адреса - АДРЕСА_2 ).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ТОВ «Градострой» передало ТОВ «Інтер-Преміал» усі функції замовника будівництва об`єкту і вказаний договір від 01 грудня 2014 року є чинним. Досліджений апеляційним судом договір купівлі-продажу майнових прав від 26 вересня 2014 року № 26/09/14, на підставі якого ТОВ «Градострой» передало ТОВ «Інтер-Преміал» майнові права на квартири, не має жодного відношення до розгляду цієї справи. Крім того, вказаний договір має ознаки підроблення. Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наявну в матеріалах справи заяву ТОВ «Інтер-Преміал» про визнання позовних вимог.

Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 25 серпня 2016 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 червня 2003 року між ТОВ «Градострой» та Київським державним заводом «Буревісник» укладено договір № 93/400/40-27 про будівництво житлового будинку, за умовами якого Київський державний завод «Буревісник» надав відведену йому земельну ділянку для житлового будівництва за адресою: АДРЕСА_1 інвестору ТОВ «Градострой» для виконання функцій замовника та організатора будівельних робіт; а також доручив ТОВ «Градострой» організувати та профінансувати будівництво, в тому числі, шляхом залучення коштів фізичних та юридичних осіб.

26 вересня 2014 року ТОВ «Градострой» уклало з ТОВ «Інтер-Преміал» договір купівлі-продажу майнових прав № 26/09/14, за умовами якого ТОВ «Інтер-Преміал» купує майнові права на об`єкт нерухомості: житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Пунктом 3.3. вказаного договору визначено, що об`єкти нерухомості передаються шляхом підписання акта прийому-передачі не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання цього договору. Після підписання акта прийому-передачі об`єктів нерухомості покупець набуває право власності на майнові права, що є предметом цього договору та має право повного управління та відання об`єктів нерухомості, в тому числі і реалізації (перепродажу) третім особам (фізичним та юридичним особам).

Додатком № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав № 26/09/14 від 26 вересня 2014 року сторони затвердили перелік об`єктів нерухомості у вигляді квартир НОМЕР_2,НОМЕР_3, на які передаються майнові права.

Актом приймання-передачі № 1 від 31 жовтня 2014 року ТОВ «Градострой» передало у власність ТОВ «Інтер-Преміал» об`єкти нерухомості, а саме дві квартири: НОМЕР_2,НОМЕР_3.

Відомості про передачу ТОВ «Градострой» ТОВ «Інтер-Преміал» майнових прав на інші квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.

Цього ж дня ТОВ «Градострой» уклало з ТОВ «Сател Україна» та ТОВ «Інтер-Преміал» договір відступлення права вимоги, відповідно до якого від первісного кредитора ТОВ «Градострой» до нового кредитора ТОВ «Сател Україна» перейшло право вимоги до боржника ТОВ «Інтер-Преміал» за договором купівлі-продажу майнових прав № 26/09/14 від 26 вересня 2014 року, укладеного між ТОВ «Градострой» та «ТОВ «Інтер-Преміал».

За договором про участь у будівництві та передачі функцій замовника від 01 грудня 2014 року № 13-10/15-ПР ТОВ «Градострой» передало ТОВ «Інтер-Преміал» усі функції замовника будівництва об`єкту по АДРЕСА_1 .

17 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтер-Преміал» укладено договір № ПР/483-5 купівлі-продажу майнових прав на двокімнатну квартиру НОМЕР_1 в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (поштова адреса АДРЕСА_2) в Дарницькому районі міста Києва .

За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався забезпечувати будівництво об`єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію, а позивач зобов`язався здійснити оплату майнових прав. Визначений термін будівництва - 2 квартал 2015 року.

За умовами договору ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Інтер-Преміал» грошові кошти у сумі 1 025 732 грн 70 коп.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

На підставі статті 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином, майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що на час укладення з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майнових прав від 17 лютого 2015 року № ПР/483-5 ТОВ «Інтер-Преміал» не отримало від ТОВ «Градострой» майнові права на квартиру НОМЕР_1 в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (поштова адреса АДРЕСА_2) в Дарницькому районі м. Києва , що унеможливлює визнання за позивачем права власності на майнові права на вказану нерухомість.

Крім того, встановивши, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (поштова адреса АДРЕСА_2) в Дарницькому районі м. Києва в експлуатацію не введений, сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та його готовності до експлуатації не отримано, акт прийому-передачі об`єкта між продавцем та покупцем не підписано, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що апеляційний суд не врахував визнання позову відповідачем, не є підставою для скасування рішення апеляційного суду, оскільки суд може не брати до уваги заяву відповідача про визнання позову, якщо дійде висновку, що це порушує права інших осіб, зокрема, ТОВ «Градострой», якому належить право власності на майнові права на спірну квартиру.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у оскаржуваних мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов