№ 2-230/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 березня 2010 року                                               м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Тихонової К.В., Кускової О.О., Амірасланові Р.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа –  Служба громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщення, зобов’язання зняти з реєстраційного обліку, усунення перешкод,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи – Служба громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим, про визнання права користування жилим приміщенням, зобов’язання зареєструвати за вказаною адресою,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та прав малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання останнього таким, що втратив право користування квартирою № 47 по вул.. Желябова, 37/5 у м. Сімферополі, та зобов’язання Служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим зняти відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою, та усунення перешкод у користуванні спірною квартирою з боку відповідача. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він є основним наймачем квартири АДРЕСА_1, в якій проживає разом з дружиною та малолітніми дітьми – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, які були зареєстровані за вказаною адресою у 2005-2006 роках, відповідно. 04 квітня 2006 року у зазначеній квартирі з метою реєстрації придбаного автомобіля у МРЕО м. Сімферополя був зареєстрований відповідач – ОСОБА_2, який є батьком позивача. Позивач, вказує, що ОСОБА_2 фактично не проживав за місцем своєї реєстрації, яка по суті, носила формальний характер, з 1999 року він жодного разу не з’являвся у вказаній квартирі, тягар сплати комунальних платежів за нього несе ОСОБА_1 та його родина, а крім того, рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 травня 2000 року ОСОБА_2 вже визнавався таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи – Служба громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим, про визнання права користування жилим приміщенням – квартирою № 47 по вул.. Желябова, 37/5 у м. Сімферополі, зобов’язання зареєструвати за вказаною адресою. Позовні вимоги ОСОБА_4 мотивовані тим, що вона уклала шлюб з ОСОБА_1 07 серпня 1987 року, 12 лютого 1988 року в них народилася дочка – ОСОБА_9, а у грудні 2003 року вони всиновили сина – ОСОБА_5. Позивачка за зустрічним позовом зазначає, що у спірній квартирі вона проживає з 2001 року, однак, ОСОБА_1 тривалий час відмовлявся реєструвати її та їх дітей за вказаною адресою, оскільки з 2002 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою – ОСОБА_3

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі посилаючись на їх обґрунтованість та на те, що вони засновані на вимогах діючого законодавства. Зокрема, під час розгляду справи, позивач за первісним позовом вказував, що ОСОБА_2 був прописаний у спірній квартирі лише для того, щоб зареєструвати автомобіль у МРЕО м. Сімферополя за даною адресою, проте, жодного дня у цій квартирі не проживав, крім того, відповідач та брат позивача – ОСОБА_1 самовільно зайшли до квартири АДРЕСА_1, поміняли двері в ній, винесли особисті речі родини позивача, та не допускають їх до проживання.

ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, як не надала до суду заяв про розгляд справ за її відсутності або відкладення розгляду справи. Під час розгляду справи ОСОБА_3 надавала пояснення аналогічні тим, що надавав позивач за первісним позовом.

ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, раніш в судовому засіданні наполягала на задоволенні своїх позовних вимог та пояснювала, що вона є колишньою дружиною основного наймача квартири АДРЕСА_1, під час шлюбу з яким в них народилася дочка та був всиновлений син, однак, він з різних підстав відмовлявся від реєстрації ОСОБА_4 та їх спільних дітей у вказаній квартирі, на що вона має право, ще і х тих підстав, що має на це згоду ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а крім того, не має іншого житла.

ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у судове засіданні не з’явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, не надавши заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутністю.

Представник Служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим у судове засідання також не з’явився, надавши до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю.

Представник Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим у судове засідання не з’явився, раніш давав свої пояснення по справі та надавши до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 належить відмовити, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі розпорядження голови Залізничної районної ради м. Сімферополя № 312/3 від 03 жовтня 2005 року та на нього був переоформлений особистий рахунок на вказану трикімнатну квартиру, житловою площею 48,7 кв.м.

27 червня 2008 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_10

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані, крім самого позивача за зустрічним позовом, його дочка – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, син – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та батько – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ст.71 ч.ч.1, 2 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору — судом.

Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За вимогами п.10.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 р. у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. П.11.3 вказаної постанови також зазначено, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою № 47 по вул.. Желябова, 37/5 у м. Сімферополі, оскільки зібрані у справі докази, а також показання свідків, дозволяють суду дійти висновку, що відповідач понад шість місяців не проживав у спірній квартири, його реєстрація за цією адресою носила формальний характер, він ніколи у цій квартирі не з’являвся та не проживав.

Зокрема, ОСОБА_9 під час розгляду цивільної справи, допитаний у якості свідка, пояснював, що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не з’являвся вже більше десяти років, був зареєстрований за цією адресою для реєстрації автомобіля в МРЕО м. Сімферополя. На даний час позивач за первісним позовом у спірній квартирі не проживає, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перешкоджають йому в цьому, замінивши двері у квартирі, проте, і самі там не проживають.

Відповідно до ст.7 ч.1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-ІV від 11 грудня 2003 р., зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

З урахуванням зазначених вимог даного Закону України та встановленого судом під час розгляду справи факту не проживання ОСОБА_2 понад шість місяців без поважних причин у квартирі АДРЕСА_1, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і в частині зобов’язання Служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим зняти відповідача за первісним позовом з реєстрації за вказаною адресою.

Окрім зазначеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 і в частині усунення йому перешкод з боку ОСОБА_2 у користуванні квартирою № 47 по вул.. Желябова, 37/5 у м. Сімферополі. При цьому суд виходить з того, що ОСОБА_1 є основним наймачем квартири АДРЕСА_1, відповідач – ОСОБА_2 не має право на користування цією жилою площею, факт перешкоджання позивачу у користуванні спірного приміщення підтверджується постановою прокурора Залізничного району м. Сімферополя від 26 вересня 2008 року про порушення кримінальної справи, а також показаннями свідків.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням, зобов’язання зареєструвати за вказаною адресою, то суд вважає їх необґрунтованими та такими,що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 65 ч.1 Житлового кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивачки за зустрічним позовом, як на підставу для визнання за нею та її сином право користування квартирою № 47 по вул.. Желябова, 37/5 у м. Сімферополі, що вони не мають іншого житла та проживають у батьків ОСОБА_4 по вул.. М. Василевського, 19, а також на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не заперечують проти її проживання у спірній квартирі, оскільки останні не є наймачами даної квартири, - ОСОБА_2 за цим рішенням, а крім того,нормами житлового законодавства України, встановлена можливість основного наймача жилого приміщення поселити та зареєструвати в ньому членів своєї родини, зокрема, дружини та дітей, однак, це не є обов’язком.

З урахуванням наведеного, так як ОСОБА_4 відмовлено у визнанні за нею та сином право користування спірним приміщенням, вона не може бути зареєстрована в ньому, у зв’язку з чим, в задоволенні цих позовних вимог також належить відмовити.

У відповідності до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь позивача за первісним позовом, вимоги якого були задоволенні рішенням суду у повному обсязі, належить до стягнення судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати з ІТЗ – 7,50 грн., сплата яких підтверджується відповідними розрахунковими документами.

На підставі наведеного, керуючись Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтями 71, 72 Житлового кодексу України, 10, 11, 60, 74, 88, 215-218, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України,  суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування квартирою № 47 по вул.. Желябова, 37/5 у м. Сімферополі АР Крим.

Зобов’язати Службу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим зняти з реєстрації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у квартирі АДРЕСА_1 АР Крим.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні № 47 по вул.. Желябова, 37/5 у м. Сімферополі АР Крим з боку ОСОБА_2.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати з ІТЗ – 7,50 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя