№2-475/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

головуючого, судді – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Амірасланові Р.Т.  

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського  управління юстиції АРК,  Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа по справі Головне Управління Державного Казначейства України в АРК про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

      ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами  до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського  управління юстиції АРК,  Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа по справі Головне Управління Державного Казначейства України в АРК про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи своъ вимоги тим, що у провадженні Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського  управління юстиції АРК на виконанні знаходився виконавчий лист, виданий  Київським районним судом м. Сімферополя АРК про стягнення на користь позивача з  УМДС ВАТ  «Юждорбуд» 1055 гривень 61 копійки -  заборгованості по заробітній платі та 500 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень, а всього до стягнення підлягала сума 1555 гривень 61 копійка. На виконання судового рішення позивачеві на його особистий рахунок в Ощадбанку державним виконавцем, остаточно,  була перерахована сума 1508 гривень 94 копійки. Тобто недоплата сум, що підлягали стягненню на користь позивача за судовим рішенням складає 46 гривень 67 копійок. Таким чином відповідач, виконуючи судове рішення на протязі майже двох років, не виконав його у повному обсязі та закрив виконавче провадження. Вказані дії державного виконавця, який  у повному обсязі не виконав судове рішення, спричинили позивачеві, як визначено у позовній заяві,  матеріальні та моральні страждання, які виражаються у безсонні, приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації, викликало погіршення стану його здоров’я: позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у поліклініці. Службовці Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК не проконтролювали дії державного виконавця та не прийняли заходів щодо виконання судового рішення у розумні строки,  хоча були зобов’язані це зробити в силу своїх посадових обов’язків. З наведених підстав,  ОСОБА_1 остаточно просив суд:  стягнути з відповідачів солідарно на його користь матеріальну шкоду у розмірі 1555 гривень 61 копійку, та моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень; та судові витрати у розмірі 761 гривня 60 копійок, понесені позивачем за надрукування позовної заяви (доповнень та уточнень) у кількості сторін по справі та поштові витрати (т.2 а.с.117-126).

    У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали уточнені позовні вимоги, з підстав наведених в уточненій позовній заяві та просили суд їх задовольнити. Позивач ОСОБА_1 не спростовував у судовому засіданні, що особисто надав державному виконавцеві заяву про перерахунок на його особистий рахунок у відділенні Ощадбанку сум, належних йому до виплати за судовим рішенням та факту  надходження на цей рахунок суми  1508 гривень 94 копійки; не спростовував, що не оскаржував постанову державного виконавця про закриття  виконавчого провадження за виконавчим листом та не оскаржував дії державного виконавця у відповідності з законодавством, діючим на той час.

  Представник позивача -  ОСОБА_12, діючий на підставі нотаріально-посвідченої довіреності, пояснював у судовому засіданні,  що матеріальна шкода у розмірі 1555 гривень 61 копійок,  на солідарному стягненні якої з відповідачів, з підстав цивільного законодавства,  наполягає ОСОБА_1 є сумою, яку за рішенням Київського районного суду м. Сімферополя, повинен був з підприємства утримати державний виконавець.

    Представник   Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського  управління юстиції АРК у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. В свої запереченнях на позов, наданих суду до судового засідання (т. 1 а.с. 52-54) заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1, з тих підстав, що рішення Київського районного суду м. Сімферополя, яким на користь позивача були стягнуті суми заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,   було виконане у повному обсязі, причому суми за судовим рішенням були перераховані на особистий рахунок позивача у відділенні Ощадбанку, саме  за його особистою заявою, а сума 46 гривень 67 копійок – різниця між належною до виплати за судовим рішенням сумою та сумою, яка фактично надійшла на особистий рахунок ОСОБА_1 це – плата за послуги Банку. З наведених підстав, представник вважав вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди безпідставними та необґрунтованими. Крім того, представник звертав увагу суду у судовому засіданні, що постанова державного виконавця про закриття виконавчого провадження позивачем (його представником) не оскаржувалася, що підтверджує  визнання позивачем правомірності дій державного виконавця та погодження з ними.

   Представник   Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у судовому засіданні також заперечував проти позовних вимог позивача з підстав, викладених у письмових запереченнях у т. 2 на а.с.143-144, та в письмових заперечення наданих в судовому засіданні.

    Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11 в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду клопотання про розгляд справи в їх відсутність, в зв’язку з неможливістю їх явки до суду, а в зв’язку неможливістю пояснити щось за даним позовом, в зв’язку з давністю подій.  

   Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,  про причини неявки суд не повідомили.

   Представник третьої особи по справі - Головного Управління Державного Казначейства України в АРК у судовому засіданні також вважав позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, пояснюючи, що на усі звернення ОСОБА_13 йому давалися обґрунтовані відповіді з підстав Закону України «Про звернення громадян»; службові перевірки за зверненнями ОСОБА_13 не проводилися взагалі, тому представник немає можливості надати їх для дослідження у судовому засіданні, як вимагає позивач.

    Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін по справі та їх представників,  проаналізувавши у сукупності усі наявні по справі докази та  матеріали розглядуваної цивільної справи, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

       За статтею 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

        Тому суд, розглядаючи цивільну справу за вимогами ОСОБА_1 до відповідачів, застосовує для регулювання спірних правовідносин положення статей 22,23,1166,1167 УК  (ЦК) України, на які позивач безпосередньо  посилається в уточненій позовній заяві в обгрунтування своїх позовних вимог до відповідачів та статтю 1172 ЦК України.

      Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

      За заявою позивача ОСОБА_1 Відділом державної виконавчої служби Залізничного району м. Сімферополя, правонаступником якого на час розгляду цивільної справи у суді є Залізничний відділ Державної виконавчої служби Сімферопольського міського  управління юстиції АРК, 14.10.2002 року,  було відкрито виконавче провадження по примусовому стягненню з боржника – ДП УМДС-8 ВАТ «Юждорбуд» на користь стягувача  ОСОБА_1 суми 1555, 61 р. за виконавчим листом № 2-1416 від 02.07.2002 року, виданого Київським районним судом м. Сімферополя (т.1 а.с.16,20).

     За особистою заявою ОСОБА_1  від 10 листопада 2003 року, стягнуті з боржника суми на виконання судового рішення,  за  платіжними дорученнями №551 від 25.11.2003 року (сума 527, 55 гривень у т. 2 ) та № 532 від 05.07.2004 року (сума 1028,06 грн. т.1 а.с.56)  були переказані на його особистий рахунок у відділенні Ощадбанку № 549106.

   При цьому, за вищевказаними платіжними дорученнями, загальна сума, що була перерахована державним виконавцем на особистий рахунок склала саме 1555 гривень 61 копійку – тобто суму боргу за судовим рішенням.

    Але ж за відомостями Ощадної книжки позивача ОСОБА_1 (т.1 а.с.143-144), на його особистий рахунок в банку надійшла сума 1508 гривень 94 копійки, що на 46 гривень 67 копійок  менше, ніж положено позивачеві за судовим рішенням.

    Як виходить з заперечень на позов представника Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського  управління юстиції АРК сума за судовим рішенням була перерахована позивачеві у повному обсязі, різниця у 46 гривень 67 копійок була менше, внаслідок утримання банком процентів за свої послуги. Що також в судовому засіданні підтвердив представник позовом Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК.

   Вказані ствердження представників знайшли свої підтвердження в ході судового розгляду справи: копіями вищевказаних платіжних доручень про зарахування сум за судовим рішенням, загальний розмір яких складає 1555 гривень 61 копійку на особистий рахунок позивача, а також відповіддю  Філії Сімферопольського міського відділення Ощадбанку №39, з якої убачається, що за постановою КМУ №107 від 26.09.2001 року з зарахування безготівкових коштів на рахунки клієнтів утримується плата у розмірі до 3-х відсотків; з суми 1028, 06 грн., було утримано 30.83 грн. (т.2 а.с. 115).

   Таким чином, з суми 1555 гривень 61 копійки підлягало утриманню: 1555,61 грн. :100%х3=46,69 гривень, тому  вказана сума і не була отримана позивачем, а не внаслідок неправомірності дій державного виконавця, який перерахував цю суму у повному обсязі.

    Внаслідок повного реального виконання судового рішення  постановою державного виконавця від 30.09.2004 року було закрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1416, виданого 02.07.2002 року місцевим судом Київського району.

    Вказана постанова позивачем ОСОБА_1 не оскаржена, що, на думку суду, свідчить про погодження стягувача з діями державного виконавця.

    Крім того, судом враховано й те, що під час виконавчого провадження ОСОБА_1 не оскаржував дії державного виконавця до суду, у порядку визначеному діючим на той час ЦПК України 1963 року.

    Що стосується доводів позивача щодо тривалості виконавчого провадження, відкритого у 2002 році та закритого у 2004 році, то такі вимоги повинні  заявлятися до держави, яка у цьому випадку, відповідає за дії своїх державних службовців і предметом розгляду за ними є обґрунтованість та відповідність дій державного виконавця під час виконавчого провадження вимогам Закону «Про виконавче провадження», та строки їх вчинення у відповідності з конкретними обставинами справи.

    У матеріалах цивільної  справи взагалі відсутні докази спричинення позивачеві відповідачами  матеріальної шкоди у заявленому ним розмірі 1555 гривень 61 копійка.

    Навпаки, на всі звернення,  ОСОБА_1  відповідачами,  з підстав Закону України «Про звернення громадян» надавалися обґрунтовані відповіді у строки, передбачені вказаним Законом.

    Не встановлено судом і підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на його користь у солідарному порядку з відповідачів моральної шкоди у розмірі 100000 гривень, оскільки моральна шкода як і матеріальна, потребує вини її заподіювача та причинно - наслідкового  зв’язку між винною поведінкою останнього та наслідками, що наступили.

   Позивачем не доведено суду, що його лікування у поліклініці внаслідок перенесеного ішемічного інсульту, викликано саме винною поведінкою відповідачів. Також судом враховано і теё що позивач є непрацюючим пенсіонером, тому не може бути спричинена шкода його діловій репутації.

    З наведених підстав,  суд дійшов до висновку про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

    При цьому,  при обговоренні у судовому засіданні клопотань позивача та його представника щодо залучення до участі у справі посадових осіб відповідачів, як відповідачів, або як свідків,  суд, з урахуванням думки усіх сторін по справі та їх представників, які вважали це недоцільним та таким, що викличе тяганину у розгляді справи, яка, між іншим, вже  викликана, численними додатковими позовними заявами позивача перед початком чергового судового засідання, відхилив ці клопотання, оскільки у своїх уточнених позовних заявах позивач будь-які вимоги до перелічених ОСОБА_1 взагалі не заявляв, не визначав їх як відповідачів за своїми вимогами та, крім того, майже всі з них вже не є посадовими особами відповідачів. Судом враховано й те, що показання цих осіб, на можуть підтвердити або спростувати певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

    Суд вважає, що цей висновок не є порушенням прав позивача, оскільки за положеннями статті 1172 ЦК України за дії посадових осіб, вчиненні під час виконання ними своїх службових (посадових) обов’язків, відповідає саме роботодавець, а у вищенаведеному випадку – держава.

    Разом з тим, враховуючи положення частини 3 статті 81 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з позивача, якому у задоволенні позовних вимог було відмовлено, витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 30 гривень. Суми судового збору, від сплати яких позивач при пред’явленні позову до суду був звільнений,  з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України – компенсувати  за рахунок Державного бюджету України.

    На підставі статей 22,23,1166,1167, 1172 ЦК України, керуючись статтями 10,11, 60, 81, 88,  209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

    ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог позовом до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського  управління юстиції АРК,  Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа по справі Головне Управління Державного Казначейства України в АРК про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно – технічне  забезпечення розгляду справи у суді  у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

    Суми судового збору компенсувати  за рахунок Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК  через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 4 статті 295 ЦПК України.

Суддя