№ 2-273/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 березня 2010 року                                       м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Самбурської Н.О., Булах О.В., Амірасланові Р.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Фірми «Юг-Експрес» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 за довіреністю – ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та фірми «Юг-Експрес» про визнання недійсним договору від 11 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про завдаток щодо купівлі-продажу нерухомості. Вимоги даної позовної заяви мотивовані тим, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам норм цивільного законодавства України, а саме, як вказує представник позивача, договір завдатку був укладений у простій письмовій формі та не був нотаріально посвідчений, а крім того, при його укладанні сторони не досягли згоди щодо всіх істотних його умов, зокрема, зі змісту договору є незрозумілим предмет договору, а також у договорі відсутні посилання на правовстановлюючі документи, які б свідчили про наявність права власності продавця на земельну ділянку, яка продається.

 У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив його задовольнити, як обґрунтований та такий, що заснований на вимогах діючого законодавства України.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на їх необґрунтованість та не заснованість на вимогах діючого законодавства. Зокрема, представник відповідача під час розгляду справи зазначав, що висновки позивача про те, що оскаржуваний договір є попереднім є помилковими, оскільки відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України у попередньому договорі мають міститися умови основного договору або визначений порядок узгодженням умов основного договору. Оскільки у договорі від 11 вересня 2007 року мова йде про купівлю-продаж майна, то в ньому мають міститися умови про порядок проведення розрахунків, про передачу об’єкта або його надання у розпорядження покупця та супровідна документація на нього чи порядок узгодження цих умов. Проте, ні договором, ні діючим законодавством, вищенаведені умови не встановлені, а тому оскаржуваний договір не може вважатися попереднім.

Представник фірми «Юг-Експрес» у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2007 року був укладений договір про завдаток з купівлі-продажу нерухомості, відповідно до умов якого ОСОБА_2, як Продавець, отримав від ОСОБА_1, як Покупця, у якості завдатку 112500 грн. за продаж земельної ділянки у Гагарінському парку м. Сімферополя, площею 65 соток, кадастровий № 18821200000008621.

14 жовтня 1998 року між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим та фірмою «Юг-Експрес» в особі її директора ОСОБА_2 був укладений договір № 119 про право тимчасового користування землею, відповідно до умов якого виконкому Сімферопольської міської ради АР Крим рішенням № 1248 від 25 вересня 1998 року надає фірмі «Юг-Експрес» у тимчасове користування строком на п’ять років земельну ділянку, площею 0,6171 га, розташовану у парку ім.. Гагаріна у відповідності до плану тимчасового землекористування.

Аналогічний договір за № 120 на право тимчасового землекористування на умовах оренди був укладений між тими ж сторонами 14 жовтня 1998 року.

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Статтею 570 Цивільного кодексу України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Суд вважає, що договір від 11 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є попереднім договором до договору купівлі-продажу, як вказує у позовній заяві позивач, оскільки зазначений договір не містить суттєвих умов, які пред’являються до відповідних договорів, зокрема, сторони за даним договором не визначили термін укладання між ними основного договору у майбутньому. Оскаржуваний договір лише свідчить про те, що продавець отримав від покупця певні суму у якості завдатку за земельну ділянку, а тому такий договір не можна визнати попереднім.

У той же час, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 11 вересня 2007 року про завдаток з купівлі-продажу нерухомості, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема даною нормою передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 4 п.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, право власності на нерухоме майно.

Крім того, вирішуючи питання щодо визнання недійсним договору від 11 вересня 2007 року, суд виходить з того, ОСОБА_2, який вказаний продавцем у цьому договорі, під час розгляду справи, не було надано доказів, що він має право власності на земельну ділянку, площею 65 соток, розташовану у парку ім.. Гагаріна. Більш того, фірма «Юг-Експрес», директором якої є ОСОБА_2 у своїх запереченнях на позовну заяву, вказує, що вказано юридична особа володіє даною земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки, тобто прав на її продаж у ОСОБА_2 не було.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору від 11 вересня 2007 року суд також виходить з вимог п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, яким встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, а також статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так суд, суд не вважає за потрібне застосовувати наслідки недійсності оскаржуваного правочину, виходячи з того, що така вимога позивачем ні при звернення з позовом до суду, ні при розгляді справи не пред’являлася.

У той же час, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фірми «Юг-Експрес», оскільки оскаржуваний договір укладався між ОСОБА_2, який діяв як фізична особа та не від імені підприємства або на підставі відповідної довіреності.

Вирішуючи питання про сплату судового збору суд також враховує вимоги п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 та вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати з ІТЗ – 30 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4 п.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», 20 3, 210, 530, 635 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, 10, 11, 60, 74, 88, 130, 174, 215-218, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір від 11 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про завдаток з купівлі-продажу нерухомості.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати з ІТЗ – 30 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя