ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 645/7822/18

провадження № 22-ц/790/4147/19

12 листопада 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів: Колтунової А.І., Бурлака І.В.,

за участю секретаря – Прокопчук І.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року в складі судді Сенаторова В.М.,

в с т а н о в и в:

22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 року, укладеним ОСОБА_1 з ПАТ « Укрсоцбанк» та визнання недійсним правочин щодо відступлення права вимоги за договором іпотеки № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладеним ОСОБА_1 з ПАТ «Укрсоцбанк».

25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву.

26 жовтня 2018 року позивачем надано заяву по забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення першого поверху №№ 17-1 -:- 17-14 в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв.м по АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 ..

Свою вимогу обґрунтовує тим, що невжиття забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки на думку позивача мають місце спроби штучного створення умов для протиправного заволодіння майном позивача з боку відповідачів через завищення боргових зобов`язань та формування множинності виконавчих документів, спрямованих на позбавлення права власності на нерухоме майно, що становить предмет іпотеки за договором від 28.02.2008 р. №830/27/14-4/12/8-081.

Зазначив, що забезпечення позову забезпечить охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року було накладено арешт на нежитлові приміщення першого поверху № 17-1 – 17-4 в літ. « А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1

08 листопада 2019 року у задоволені клопотання представника ОСОБА_2 – ОСОБА_6 про зустрічне забезпечення позову відмовлено.

21 лютого 2019 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги про визнання правочинів недійсними та просив суд: визнати недійсним договір факторингу укладений ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «ФК «Карточка Плюс» від 31 серпня 2018 року про відступлення права вимоги ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105 від 28 лютого 2008 року; визнати недійсним договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28 лютого 2008 року укладеного 31 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ПАТ «Укрсоцбанк»; визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 30/08/18-Y від 01 жовтня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс»; визнати недійсним договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28 лютого 2008 року укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс».

11 квітня 2019 року у задоволені клопотання представника ОСОБА_2 – ОСОБА_7 про зустрічне забезпечення позову відмовлено.

12 червня 2019 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_2 вказав, що 28.02.2008 позивач - ОСОБА_1 уклав з Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «Укрсоцбанк» договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105 у межах максимального ліміту заборгованості до 240 000,00 доларів США (далі за текстом - «Кредитний договір»),

З метою забезпечення виконання зобов`язання за даним договором кредиту було укладено Іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, згідно якого в іпотеку передавалось нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 17-1-:-17-14 в літ. «А-5»,

загальною площею 159,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

28 вересня 2017 року, зважаючи на те, що строк платежу за кредитним договором настав, а сума заборгованості не була погашена, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки.

01 жовтня 2018 року відповідно до договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 придбав право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105, що укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 .

01 жовтня 2018 року також було укладено договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, за яким ОСОБА_2 прийняв всі права за цим іпотечним договором, що укладався з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105.

Заявник вважає, що він отримав всі права, передбаченні для іпотекодержателя чинним законодавством, в тому числі й Законом України «Про іпотеку». Натомість в результаті необґрунтованого застосування заходів забезпечення позову, відбувається протиправне обмеження права ОСОБА_2 на задоволення своїх вимог.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 640/19565/18 задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2018 року по справі № 640/19565/18, а саме - скасовано арешт, накладений на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 17-1-:-17-14 в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, відмовити в задоволені клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права. Зазначає, що скасовуючи ухвалу про забезпечення позову суд помилився щодо змісту позовних вимог, а також мети та сутності раніше застосованих судом заходів забезпечення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню.

Ухвалюючи судове рішення про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 отримав всі права, передбачені для іпотекодержателем чинним законодавством, а тому його подана заява про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням підстав для скасування заходів забезпечення позову відповідно до вимог ст. 158 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є правочини на підставі яких ОСОБА_2 набув право вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_1 та договору іпотеки на нежитлові приміщення першого поверху № 17-1 – 17-4 в літ. « А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_1

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, було накладено арешт на нежитлові приміщення першого поверху № 17-1 – 17-4 в літ. « А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, який потребує вирішення, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 149-153 є підстави для забезпечення позову.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Незважаючи на те, що ОСОБА_2 достовірно було відомо про оскарження в установленому законом порядку правочинів на підставі яких він набув право вимоги за договором іпотеки, останнім 08 квітня 2019 року у державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Литвиненко Л.В. зареєстровано припинення права власності позивача на нежитлові приміщення та зареєстровано право власності на цей об`єкт за ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що вирішуючи питання про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, суду слід встановити обставини, які б свідчили про відсутність потреби у забезпеченні позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення, яким закінчується розгляд справи по суті або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи не закінчився, рішення суду не ухвалено, у даному випадку не змінились обставини, що зумовили застосування накладення арешту на спірний об`єкт нерухомості, оскільки такі заходи були вжиті судом, з метою забезпечення виконання потенційного рішення суду про задоволення позову, а подальше їхнє скасування може призвести до ускладнення поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування застосованих судом заходів забезпечення позову.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 в його заяві про скасування заходів забезпечення позову зводяться до незаконності їх застосування, а не підстав для їх скасування в порядку статті 158 ЦПК України, однак, це питання може бути предметом дослідження судами апеляційної інстанцій під час перегляду ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року в апеляційному порядку відповідно до вимог Глави 1 Розділу VЦПК України.

Посилання представника ОСОБА_2 на висновок Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року є помилковим, оскільки відповідні висновки суд здійснив з приводу позовних вимог щодо звільнення майна з-під арешту, а не забезпечення позову відповідно до вимог ст.. ст.. 149-150 ЦПК України.

Колегія суддів враховує, що питання обгрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до чч. 1-2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.  Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Згідно з чч. 4-5 вказаної статті за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.  Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Отже, за диспозицією наведеної статті розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову повинен розглядатися судом з обов`язковим проведенням судового засідання. При цьому законодавець, в межах вказаної норми, надає суду дискрецію щодо вчинення процесуальних дій для вирішення відповідного питання. Тобто, суд на власний розсуд має право вирішити необхідність питання щодо повідомлення та виклику сторін в судове засідання для розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена із порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 рокускасувати.

У задоволені клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Жорник Вадима Ігоровича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2019 року.

Головуючий І.О. Бровченко

Судді І.В. Бурлака

                                                                                А.І. Колтунова