ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

м.Суми

Справа №580/363/18

Номер провадження 22-ц/816/4333/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Орлова І. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

представника позивача: адвоката Турченка С.П.

представника третьої особи: адвоката Вакуленко Н.М.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1

ОСОБА_2

відповідач: Ворожбянська сільська рада Лебединського району Сумської області,

треті особи: ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 580/363/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Лебединського районного Сумської області від 05 червня 2019 року (суддя Стеценко В.А., дата складення повного тексту рішення - 14 червня 2019 року) в цивільній справі за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткових строків для подання заяв про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_1, а у червні 2018 року ОСОБА_2 звернулися із зазначеними позовами до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області. ОСОБА_2, як спадкоємиця першої черги за законом, ОСОБА_1, як спадкоємиця першої черги за правом представлення, просили суд визначити кожній з них додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка у тому числі складається з трьох земельних ділянок, розташованих на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, а саме: земельної ділянки площею 4,3399 га, яка належала ОСОБА_6 на підставі Державного акта серії СМ № 127755; земельної ділянки площею 4,51 га, що була успадкована ОСОБА_6 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її співмешканця - ОСОБА_7, яка належала остатньому відповідно до Сертифікату на земельний пай серії НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 4,25 га, що була успадкована ОСОБА_6 після смерті її матері - ОСОБА_8, яка належала останній на підставі Сертифікату на земельний пай серії НОМЕР_2.

Встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини позивачки пропустили тому, що ОСОБА_1 тривалий проміжок часу з'ясовувала склад майна, яке входить до спадщини ОСОБА_6, отримувала необхідні документи щодо підтвердження родинних зв'язків спадкодавця та прийняття померлою спадщини, виготовляла дублікати правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

ОСОБА_2 поважність пропуску цього строку обґрунтовувала тим, що постійно проживаючи за межами України, з кінця 90-х років вона втратила зв'язок з родичами, рідко відвідувала Україну, несвоєчасно була ознайомлена з інформацією щодо наявності та складу спадщини, не мала відомостей про місцезнаходження правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а у зв'язку з віддаленістю місця свого проживання не мала можливості самостійно їх відновити.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивачки стверджували, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини кожною з них був пропущений з поважних причин. ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном три місяці після набрання чинності рішенням суду, а ОСОБА_2 - терміном два місяці після набрання чинності рішенням суду.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 05 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Суд визначив ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном три місяці після набрання чинності рішенням суду. ОСОБА_2 визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном два місяці після набрання чинності рішенням суду. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що шестимісячний строк звернення із заявами про прийняття спадщини кожна з позивачок пропустила з поважних причин.

У липні 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не врахував відсутності належних допустимих доказів поважності причин пропуску позивачками шестимісячного строку на прийняття спадщини, визнав обставини встановленими виключно зі слів позивачок.

Зокрема, ОСОБА_2 не надала доказів звернення до нотаріальних та/або консульських установ із заявою про намір прийняти спадщину, не надала допустимих доказів перебування у трудових відносинах за межами України у зазначений період, а також доказів наявності будь-яких об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для неї, які б перешкоджали подати заяву про прийняття спадщини.

Місцевий суд не врахував, що доводи ОСОБА_1 про відновлення документів на підтвердження родинних відносин та правовстановлюючих документів на спадкове майно також не підтверджені документально, крім того, такі причини пропуску строку не належать до поважних в розумінні частини 3 статті 1272 ЦК України. При поданні нотаріусу заяви про прийняття спадщини чинне законодавство вимагає лише фактичного волевиявлення особи на прийняття спадщини, без обов'язкового одночасного подання всіх необхідних документів для отримання свідоцтва про право на спадщину, зокрема документів, що підтверджують склад спадщини. Також заявники посилались на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-148цс15, постанові Верховного суду від 06 червня 2018 року по справі №592/9058/17-ц, які не були враховані місцевим судом.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Вакуленко Н.М., підтримала доводи апеляційної скарги. ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - адвокат Турченко С.П. проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Представник Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області у судове засідання не з'явився, проти задоволення позову не заперечував, про що надав до апеляційного суду письмову заяву. ОСОБА_4 просив розглянути справу за його відсутністю, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (а.с. 10-11 том 1).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з трьох земельних ділянок, площами 4,3399 га, 4,51 га та 4,25 га відповідно, що розташовані на території Ворожбянської сільради Лебединського району Сумської області.

На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, був зареєстрований та проживав її син - ОСОБА_9 (а.с. 29, 30, 32 том 1).

До кола спадкоємців першої черги за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 належали її діти: донька - ОСОБА_2, сини: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (тобто до відкриття спадщини), а тому спадкоємницями за правом представлення є онучки ОСОБА_6 - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 6, 7, 8, 9, 30,121 том 1).

Матеріалами справи підтверджується, що за життя Худенко Лідія заповіту не склала, спадкова справа у шестимісячний строк після її смерті не заводилась, спадкоємці із заявами про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України строк до нотаріуса не звертались (а.с. 17 -19, 29, 133-135 том 1).

ОСОБА_9 прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його матері - ОСОБА_6 в порядку, передбаченому частиною 3 статті 1268 Цивільного кодексу України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 помер, заповіту не залишив (а.с. 31, 148 том 1).

Спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_9 є його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які у встановлений законом шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті свого батька до нотаріуса не звертались (а.с. 33 том 1).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно даних, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 580/326/17, рішенням Лебединського районного суду від 10 березня 2017 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визначено додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті ОСОБА_9.

22 березня 2017 року у зв'язку з надходженням заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після ОСОБА_9, нотаріусом заведено спадкову справу № 60416871 (а.с. 36 том 1).

30 березня 2017 року нотаріус прийняв постанову про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо земельних ділянок, які належали померлому ОСОБА_9 та його матері - ОСОБА_6, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 37 том 1).

У 2015 році ОСОБА_1 зверталася до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області та ОСОБА_5 з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 04 квітня 2016 року у цивільній справі № 580/2422/15-ц за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування на три земельні ділянки, що належали ОСОБА_6

Згідно даних, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 580/2422/15-ц, 06 грудня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення Лебединського райсуду Сумської області від 04 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 червня 2017 року у цивільній справі № 580/2422/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Ворожбянської сільради Лебединського району про визнання права власності на майно у порядку спадкування з тих підстав, що суд першої інстанції не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі на те залучив до участі в розгляді позову інших спадкоємців. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 52-58 том 1).

28 серпня 2018 року ухвалою Лебединського районного суду Сумської області провадження у справі № 580/2422/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 580/363/18.

16 лютого 2018 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_6 у зв'язку з пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 12 том 1).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини за правом представлення після смерті бабусі - ОСОБА_6, суд першої інстанції визнав поважними причинами пропуску цього строку тривале з'ясовування позивачкою складу спадщини, отримання нею необхідних документів щодо підтвердження родинних зв'язків зі спадкодавцем, дублікатів правовстановлюючих документів.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_6, місцевий суд вважав доведеними обставини того, що постійно проживаючи за межами України з кінця 90-х років, ОСОБА_2 втратила зв'язок з родичами, рідко відвідувала Україну не мала відомостей про склад спадщини та місцезнаходження правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а у зв'язку з віддаленістю місця проживання не мала можливості їх відновити.

Проте з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (стаття 1258 цього Кодексу).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом статті 1261 ЦК України, при спадкуванні за законом у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини 1 статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідні роз'яснення викладені в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Правила частини третьої 1272 Цивільного кодексу України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через юридичну необізнаність, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року справа № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року справа № 6-1486цс15 та від 14 вересня 2016 року справа № 6-1215цс16.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на приписи частини 1 статті 1270 ЦК України для позивачок, як спадкоємців майна та майнових прав ОСОБА_6, шестимісячний строк для подання заяв про прийняття спадщини визначався періодом з 24 грудня 2009 року по 24 червня 2010 року.

Звертаючись до суду з позовом про надання додаткового строку на прийняття спадщини до обов'язку позивачів належало повідомити суд про поважні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили їм звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а саме з 24 грудня 2009 року по 24 червня 2010 року, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

Із заявою про прийняття спадщини після своєї бабусі до приватного нотаріуса ОСОБА_1 звернулась лише 16 лютого 2018 року, тобто більше ніж через вісім років після відкриття спадщини, хоча про смерть ОСОБА_6 позивачка знала, що нею не заперечується (а.с. 12 том 1).

Основними доводами позовної заяви ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, на яких і ґрунтується висновок суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку, є тривале з'ясовування позивачкою складу спадщини, відновлення документів на підтвердження родинних зв'язків спадкодавця, фактів прийняття ОСОБА_6 спадщини після родичів та близьких, отримання необхідних правовстановлюючих документів, що стало перешкодою для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Апеляційний суд встановив, що належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, позивачка не надала. Доводи ОСОБА_1 про тривале з'ясування складу спадщини та відновлення документів, які підтверджують право на майно, не є непереборними труднощами, які можуть стати перешкодою своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N 20/5, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин не передбачала обов'язку спадкоємців подавати разом із заявою про прийняття спадщини документи на підтвердження складу спадщини. Крім того, за пунктом 210 Інструкції видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

За таких обставин апеляційний суд визнає, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини не можна розцінити, як поважні, а тому вважає помилковим рішення суду першої інстанції про визначення позивачці додаткового строку на прийняття спадщини.

В частині позову ОСОБА_2 колегія суддів дійшла наступних висновків.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після своєї матері - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто більше ніж через дев'ять років після відкриття спадщини.

Основним доводом позовної заяви, на якому ґрунтується висновок суду першої інстанції є те, що проживання позивачки на території іншої держави, втрата зв'язків з родичами, необізнаність про склад спадщини, відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та їх довготривале відновлення стало перешкодою для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

За змістом частини 8 статті 95 ЦПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Звертаючись до суду ОСОБА_2 надала завірену адвокатом копію паспорта громадянки Республіки Італія CYUENKO VALENTINA та копію трудового договору без перекладу та належної легалізації.

Враховуючи, що зазначені документи не відповідають вимогам ЦПК України до письмових доказів, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про їх недопустимість. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів на підтвердження періоду початку постійного проживання ОСОБА_2 за межами України, а також на підтвердження обставин, що унеможливлювали звернення позивачки до нотаріуса або консульства України із заявою про прийняття спадщини у період з 24 грудня 2009 року по 24 червня 2010 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 не виконала свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог.

Доводи про необізнаність щодо складу спадщини, про відсутність правовстановлюючих документів, про вчинення дій щодо з'ясування складу спадщини, як зазначалося вище, не належать до поважних причин, які можуть бути підставою для надання додаткового строку на прийняття спадщини. Сам по собі факт постійного перебування позивачки за межами України, проживання ОСОБА_2 на великої відстані від місця відкриття спадщини, не свідчать про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що при розгляді справ про надання додаткового строку на прийняття спадщини, крім іншого, слід перевіряти наявність або відсутність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. В матеріалах справи взагалі відсутні докази звернення ОСОБА_2 до нотаріуса та відмови нотаріуса у вчинення нотаріальних дій за її заявою.

Апеляційний суд також погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку, а тому не вбачає правових підстав для визначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, а тому скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на обґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 апеляційний суд покладає судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції на позивачів у рівних частинах.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Лебединського районного Сумської області від 05 червня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 про визначення додаткових строків для подання заяв про прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати за подання апеляційної скарги по 264 гривні 30 копійок кожному.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати за подання апеляційної скарги по 264 гривні 30 копійок кожному.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складення повного судового рішення - 18 листопада 2019 року

Головуючий І.В.Орлов (суддя-доповідач)

Судді: О.І.Собина

С.Г.Хвостик