Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 138/529/17

провадження № 61-25467св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго») про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв`язку із затримкою термінів виплати відповідно до умов контракту.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 06 вересня 2016 року він виконував обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» на підставі рішення наглядової ради від 31 серпня 2016 року № 17. 22 грудня 2016 року ним подана заява про звільнення з посади за угодою сторін відповідно до пункту 7.3.2 Контракту, що був укладений між ним та роботодавцем 06 вересня 2016 року.

У порушення вимог закону відповідач не провів із ним розрахунок, а тому позивач просив стягнути на свою користь невиплачену з 06 вересня 2016 року по день звільнення заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини зарплати у зв`язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 544 305,01 грн.

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто із ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 544 305,01 грн невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв`язку із затримкою термінів виплати відповідно до умов контракту від 06 вересня 2016 року № 716. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць - в розмірі 87 000,00 грн допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не було проведено розрахунку із позивачем при його звільненні, а відтак середньоденний заробіток, який належав позивачу при звільненні в останній робочий день, коли він виходив на роботу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки судом встановлено порушення права позивача в цій частині та воно підлягає захисту.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що у період із 06 вересня по 23 грудня 2016 року позивачем не надано належних і допустимих доказів виконання ним тимчасово обов`язків голови правління ПАТ «Черкасиобленерго», що виключає можливість стягнення на його користь з відповідача заробітної плати за вказаний період.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд, неправильно застосувавши до виниклих правовідносин норми матеріального права, дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції та винесення нового рішення про відмову в позові.

Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, не дослідив докази, які були враховані судом першої інстанції при винесенні рішення, неправомірно взяв до уваги нові докази, надані представником відповідача, які не стосуються предмета доказування, без встановлення поважності причин їх неподання до суду першої інстанції.

При ухваленні оскаржуваного рішення апеляційним судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Позивачем у судовому засіданні доведено, що він приступив до виконання своїх обов`язків одразу після прийняття рішення наглядовою радою підприємства та підписання з ним контракту 06 вересня 2016 року, оскільки фактичний допуск до роботи вважається з моменту укладення трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлено, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

У грудні 2017 року представник ПАТ «Черкасиобленерго» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив її відхилити та залишити без змін рішення апеляційного суду.

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

За вимогами підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Справу розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

За вимогами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції, - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що протоколом засідання наглядової ради ПАТ «Черкасиобленерго» від 31 серпня 2016 року № 17 вирішено припинити здійснення ОСОБА_3 тимчасове виконання обов`язків голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» та трудову угоду від 17 квітня 2015 року, укладену з нею.

Цим же протоколом ОСОБА_1 призначено особою, яка тимчасово буде здійснювати повноваження голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» до підведення підсумків конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади голови правління ПАТ «Черкасиобленерго», та укладення з переможцем трудової угоди.

02 вересня 2016 року ОСОБА_1 виданий наказ про його призначення на посаду виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» з 31 серпня 2016 року, який, як убачається з його змісту, мав бути доведений начальником відділу кадрів до всіх структурних підрозділів підприємства.

06 вересня 2016 року на підставі рішення наглядової ради від 31 серпня 2016 року № 17 між ОСОБА_1 та ПАТ «Черкасиобленерго» підписаний контракт № 716 про виконання обов`язків голови правління товариства.

22 грудня 2016 року ОСОБА_1 на адресу Фонду державного майна України подано заяву про звільнення його з посади виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» за угодою сторін із 23 грудня 2016 року відповідно до пункту 7.3.2 контракту № 716.

Відповідно до довідки Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області від 22 лютого 2017 року ПАТ «Черкасиобленерго» не включило до податкового звіту форми 1-ДФ за ІІІ та ІV квартали 2016 року відомості про нараховану та виплачену (невиплачену) ОСОБА_1 заробітну плату.

Разом із тим, рішенням Господарського суду Черкаської області від 29 вересня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2016 року, визнано недійсним рішення наглядової ради ПАТ «Черкасиобленерго», оформлене протоколом від 31 серпня 2016 року № 17.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 26 січня 2017 року визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади тимчасово виконуючої обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» та поновлено її на цій посаді з 31 серпня 2016 року.

07 жовтня 2016 року за результатами розгляду скарги виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» Кузьмінської С . О. Міністерством юстиції України виданий наказ № 2907/5 про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 вересня 2016 року № 10261070096001427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо ПАТ «Черкасиобленерго».

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків відсутні відомості про роботу ОСОБА_1 у ПАТ «Черкасиобленерго», а також нарахований йому дохід та утримання з нього податків.

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу за вересень-грудень 2016 року обов`язки голови правління в цей період виконувала ОСОБА_3 , що також підтверджується копією трудової книжки останньої, відповідно до якої вона обіймала посаду виконуючої обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» з 07 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким станом на 13 жовтня 2016 року тимчасово виконуючим повноваження - керівником і підписантом юридичної особи ПАТ «Черкасиобленерго» була саме ОСОБА_3 .

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 2 КЗпП України передбачено право громадян України на працю, -тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівника не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Тобто умовою нарахування і виплати заробітної плати є виконання працівником роботи, передбаченої трудовим договором.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, саме на працівника покладено обов`язок при влаштуванні на роботу подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на те, що позивач фактично не приступив до виконання обов`язків виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго», відповідні записи про його трудову діяльність у період часу з 06 вересня по 23 грудня 2016 року до трудової книжки не внесені, копія трудової книжки у матеріалах справи відсутня, заробітна плата за цей період йому не нараховувалася та не виплачувалася.

Крім того, відповідно до обліку використання робочого часу за вересень-грудень 2016 року обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» у цей час виконувала ОСОБА_3 , що підтверджується копією трудової книжки останньої, згідно з якою вона обіймала посаду виконуючої обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» з 07 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого станом на 13 жовтня 2016 року тимчасово виконуючим повноваження - керівником і підписантом юридичної особи ПАТ «Черкасиобленерго» була саме ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно прийняв до уваги нові докази, які не були досліджені судом першої інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки представник відповідача у своїх запереченнях у суді першої інстанції посилався на вказані докази, проте суд не визнав за необхідне їх витребувати у відповідача, внаслідок чого не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів,що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська