1/754/5/19

Справа № 754/15398/17

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2019 року Колегія суддів Деснянського районного суду м. Києва в складі

головуючого судді Вінтоняк Р.Я.

суддів Журавської О.В., Колегаєвої С.В.

при секретарі Федорченко А.В.

з участю прокурора Апаріна І.В.

з участю адвоката Шевчука В.С.

з участю представника потерпілого Василенка О .І .

попередньо розглянувши в приміщенні суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 ст.ст.185ч.5,190ч.4,115ч.1,115ч.2,п.п.9,13 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.ст.185ч.5,190ч.4,115ч.1,115ч.2,п.п.9,13 КК України надійшла до суду з Касаційного Кримінального суду 26.09.2019 року.

Так, органом досудового розслідування, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 23 січня 2003 року приблизно о 23.00год. перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в квартирі АДРЕСА_1 , після спільного вживання спиртних напоїв з господарями квартири ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли під час сварки з приводу існуючих між ними ділових стосунків, діючи умисно з метою позбавлення життя ОСОБА_4 , зайшов до кімнати, куди ОСОБА_4 пішов працювати на комп`ютері, і взятим на кухні квартири кухонним ножем двічі вдарив його в життєво важливі органи - груди та живіт, пошкодивши серце, печінку, від чого настала смерть ОСОБА_4 .

В подальшому, побачивши ОСОБА_3 , яка увійшла до кімнати, і усвідомивши, що вона є очевидцем вчиненого ним вбивства ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , будучи особою, яка вчинила умисне вбивство, вирішив вбити і ОСОБА_3 з метою приховати вчинений злочин. Реалізуючи цей намір, він наніс ОСОБА_3 , яка намагалась чинити опір, численні удари ножем в життєво важливі органи - спину, груди, живіт, а коли ОСОБА_3 впала на підлогу та втратила свідомість, наявним у нього ножем, перерізав їй шию. Від цих дій ОСОБА_5 настала смерть ОСОБА_3

Потім ОСОБА_2 з метою вилучення з місця події предметів і речей, які могли вказувати її його причетність до вбивств, діючи також з корисливих мотивів, таємно викрав з системного блоку комп`ютера майно, що належало вбитому подружжю, а саме: відео-карту, вартістю 612грн.95коп., звукову карту, вартістю 319грн.80коп., вентилятор, вартістю 69грн.29коп., два кабелі, вартістю по 4 грн., на суму 8 грн., які в подальшому викинув.

Також ОСОБА_2 таємно викрав належне вбитим інше майно: 3200 доларів США, що становило 17000грн.56 коп., мобільний телефон "Нокіа", вартістю 300 доларів США, що . становило 1599грн., з куртки ОСОБА_4 - 50 грн., а також ключі від квартири, які не мали матеріальної цінності, всього заволодів чужим майном в особливо великих розмірах на загальну суму 19659грн.60коп.

Також, ОСОБА_2 будучи директором приватного підприємства "Сатурн", зареєстрованого в м. Артемівську Донецької області, уклав в серпні 1996р. договір з Криворожським СУ ВАТ "Дніпрококсхімремонт" м. Кривий Ріг, за яким це управління повинно було поставити ПП "Сатурн" 600т. коксу за ціною 215 грн. за тонну, а ПП "Сатурн" протягом 14 днів передати СУ 161т. цукру за ціною 80коп. за 1 кг; а 16.08.1996р. - ще один договір на поставку від СУ до "Сатурну" 1000т. коксу з отриманням від останнього 270т. цукру.

Після цього ОСОБА_2 , маючи намір заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, уклав договори від імені ПП "Сатурн" про бартерний обмін коксу на цукор з Томашпільським ї цукорним заводом, Жданівським цукорним заводом, Лучанським цукорним заводом. За розпорядженням ОСОБА_2 , Криворожське СУ поставило цим заводам кокс відповідно до умов договорів, а заводи передали ПП "Сатурн" 269т. цукру, який ОСОБА_2 привласнив, не відвантаживши цей цукор Криворожському СУ, оскільки договір з ним виконувати наміру не їдав.

Таким чином, за висновками органів досудового слідства, ОСОБА_2 заволодів 1238т. коксу на суму 258321грн.82коп., провів його бартерний обмін на 269т. цукру, який привласнив.

Прокурор ніяких клопотань не заявив і вважає можливим призначити справу до судового розгляду.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора.

Захисник та обвинувачений вказали, що прокурор суттєво порушив вимоги статей 228-232 КПК України, у зв`язку з чим просили повернути справу прокурору, для усунення виявлених порушень.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України (в редакції 1960 року) завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

При цьому, ст. 4 КПК України (в редакції 1960 року) визначено, що суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов`язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання, а ст. 5 цього ж Кодексу передбачено, що ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Недодержання органами досудового слідства вимог статей 132 і 142 КПК України (в редакції 1960 року) може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. Обвинувальний висновок має відповідати вимогам ст. 223 КПК України (в редакції 1960 року). Невідповідність обвинувального висновку положенням цієї статті може бути підставою для повернення справи прокурору для складення нового обвинувального висновку (ст. 249-1 КПК України (в редакції 1960 року)).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 249-1 КПК України (в редакції 1960 року) суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо прокурором були суттєво порушені вимоги 228-232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.

Згідно до вимог ст. 223 КПК України (в редакції 1960 року) після закінчення слідства і виконання вимог статей 217-222 цього Кодексу слідчий складає обвинувальний висновок. Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред`явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом`якшують його покарання. При посиланні на докази обов`язково зазначаються аркуші справи. В резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред`явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин. Обвинувальний висновок підписує слідчий з зазначенням місця і часу його складання. Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи.

Водночас, склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу прокуророві, що визначено ст. 225 КПК України (в редакції 1960 року).

Рекомендаціями, що містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 6 "Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції" від 30 травня 2008 року N 6 передбачено, що суттєвими порушеннями при складанні обвинувального висновку, правильність якого повинен перевірити прокурор, слід вважати такі порушення вимог статей 223, 224 КПК України (в редакції 1960 року), які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному висновку містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, є неконкретним або не збігається з обвинуваченням, викладеним у постанові про притягнення особи як обвинуваченого; коли обвинувальний висновок містить недопустиму натуралізацію опису злочину, зокрема статевого; коли обвинувальний висновок не підписаний слідчим; коли в обвинувальному висновку відсутні дані про місце перебування обвинувачених, дані про потерпілого, якщо той встановлений по справі; коли в обвинувальному висновку не зазначені докази, що зібрано у справі, і доводи, висунуті кожним з обвинувачених на свій захист, з результатами їх перевірки; коли в обвинувальному висновку немає посилань на аркуші справи; коли до обвинувального висновку не долучені передбачені законом додатки тощо. Правильною є практика тих суддів, які, повертаючи справу прокурору на підставі статті 249-1 КПК, розцінюють як суттєві такі порушення, допущені прокурором при виконанні ним вимог статей 228-232 КПК: затвердження ним обвинувального висновку, який складений із суттєвими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону або містить недопустиму натуралізацію опису злочину; направлення справи до суду з незатвердженим обвинувальним висновком; направлення справи до суду за наявністю невирішених письмових вказівок прокурора органові дізнання або слідчому про проведення додаткового розслідування, крім випадків, коли виконати зазначені у вказівках процесуальні дії неможливо; складання нового обвинувального висновку, який не відповідає вимогам статей 223, 224 КПК; зміна постановою обвинувального висновку з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами чи із застосуванням статті кримінального закону з більш суворою санкцією без повернення справи слідчому для додаткового розслідування і пред`явлення нового обвинувачення; невирішення скарг учасників процесу на дії слідчого; затвердження обвинувального висновку не тим прокурором, якому надано таке право, тощо. При незгоді зі зміною прокурором обвинувачення під час затвердження обвинувального висновку на менш тяжке чи з виключенням з обвинувального висновку окремих пунктів, епізодів обвинувачення суддя не вправі повертати справу прокурору на підставі статті 249-1 КПК для поновлення попереднього обвинувачення, а повинен проводити попередній розгляд справи в межах зміненого обвинувачення. Виходячи зі змісту статті 249-1 КПК повернення справи прокурору для усунення виявлених суттєвих порушень вимог статей 228-232 КПК може мати місце як за клопотанням учасників процесу, так і за ініціативою судді, але таке повернення справи можливе лише на стадії попереднього розгляду кримінальної справи. У разі виявлення зазначених порушень на стадії судового розгляду справа підлягає направленню на додаткове розслідування відповідно до вимог статті 281 КПК з мотивів неправильності досудового слідства. Необхідно мати на увазі, що суддя не вправі зі стадії попереднього розгляду повернути справу прокурору на підставі статті 249-1 КПК для проведення додаткових слідчих дій.

Разом з цим, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року N 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" роз`яснено, що питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси. Кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; її розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу; було порушено вимоги КПК про обов`язковість пред`явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача. Допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу, поновити які неможливо, не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. За наявності відповідних підстав такі порушення мають тягти визнання доказів недопустимими. Не може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування і недодержання прокурором вимог статей 228-232 КПК (якщо для усунення допущених порушень не потрібно проводити слідчі дії). У таких випадках відповідно до ст. 249-1 КПК суддя повертає справу прокурору для усунення недоліків.

Так, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, відносно ОСОБА_2 було складено обвинувальний висновок у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.185ч.5,190ч.4,115ч.1,115ч.2,п.п.9,13 КК України, який був затверджений прокурором 28 липня 2003 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2005 року було виділено з кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_2 матеріали за ст..190ч.4 КК України та направлено їх прокурору м. Києва на додаткове розслідування.

Вироком колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2005 року ОСОБА_2 було засуджено за ст.115ч.1,115ч.2,п.п.9,13,185ч.5,70 КК України до довічного позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 26 липня 2005 року, вирок щодо ОСОБА_2 було змінено, пом`якшено покарання за ст..185ч.5 КК України до 9 років позбавлення волі, і вирішено вважати ОСОБА_2 засудженим за ст.115ч.1,115ч.2,п.п.9,13,185ч.5,70 КК України до довічного позбавлення волі. В решті зазначений вирок від 18 березня 2005 року та ухвалу цього ж суду від 18 лютого 2005 року про направлення справи за ст..190ч.4 КК України щодо ОСОБА_2 на додаткове розслідування було залишено без змін.

09 жовтня 2017 року постановою Верховного Суду України вирок Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 26 липня 2005 року щодо ОСОБА_2 було скасовано та направлено справу на новий розгляд до компетентного суду першої інстанції.

Таким чином, як вбачається із змісту вищевказаних судових рішень, до суду першої інстанції на новий судовий розгляд надійшов обвинувальний висновок щодо ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.185ч.5,190ч.4,115ч.1,115ч.2,п.п.9,13 КК України.

Однак викладена в обвинувальному висновку суть обвинувачення ОСОБА_2 є неконкретною.

Відповідно до ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2005 року з кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_2 ст.ст.185ч.5,190ч.4,115ч.1,115ч.2,п.п.9,13 КК України матеріали за ст..190ч.4 КК України були виділені та направлені прокурору м. Києва на додаткове розслідування. Ухвала на даний час набрала законної сили.

В цей же час, на розгляд Деснянського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний висновок щодо ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.185ч.5,190ч.4,115ч.1,115ч.2,п.п.9,13 КК України, тобто за ст..190ч.4 КК України яка є виділена, і в цій частині направлена на додаткове розслідування

Таким чином, під час складення слідчим та затвердження прокурором обвинувального висновку допущено суттєві суперечності між собою, та вказують на позбавлення ОСОБА_2 права на захист, тобто бути поінформованим про характер і причини обвинувачення, знати про дійсний зміст такого обвинувачення, чим позбавлено його можливості підготуватись до належного захисту від нього.

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час досудового розслідування допущено такі порушення вимог КПК України (в редакції 1960 року), без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, тому кримінальну справу слід повернути прокурору в порядку ст. 249-1 КПК України для їх усунення, тобто здійснення тих дій які він міг вчинити належним чином виконуючи вимоги при перевірці кримінальної справи, яка надійшла до нього із обвинувальним висновком, перед направленнями її до суду.

Керуючись ст.237,249-1 КПК України( в редакції 1960 року) колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.ст.185ч.5,190ч.4,115ч.1,115ч.2,п.п.9,13 КК України повернути прокурору Київської місцевої прокуратури №3.

На ухвалу подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом семи діб з моменту її проголошення через Деснянський районний суд м. Києва.

Колегія суддів: