Справа № 204/235/19

Провадження №2/204/661/19

РІШЕННЯ

іменем України

08 листопада 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий - суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Окунська М.О.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування Чечелівської районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до відповідачів з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, остаточно просила усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , виселити відповідачів із зазначеної квартири без надання їм іншого житлового приміщення, а також вселити позивача в зазначену квартиру та стягнути з відповідачів судові витрати. В обгрунтування позову зазначила, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року було визнано за позивачем право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08 листопада 2018 року за №28868914 зареєстроване право власності за позивачем на зазначене нерухоме майно. Вказує, що після смерті ОСОБА_8 спадкова квартира була опечатана працівниками Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, однак 25 грудня 2017 року позивачу зателефонували сусіди та повідомили, що в спірну квартиру вселяються невідомі особи з речами, які начебто придбали її. Вважає, що з грудня 2017 року відповідачі проживають в спірній квартирі без законних підстав. 22 листопада 2018 року та 10 січня 2019 року позивач направила відповідачам поштою попередження про необхідність звільнення спірної квартири, однак відповіді від них не одержала, квартиру вони не звільнили. Позивач зазначає, що неодноразово зверталася до керівництва Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та прокуратури зі скаргами на той факт, що вона є власником нерухомого майна, але не має можливості проживати, користуватися ним, що порушує її законні права. Крім того, наголошує на тому, що відповідачі завдають їй матеріальних збитків, оскільки користуються комунальними послугами, за які не сплачують. Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21 березня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_4 , згідно якого зазначила, що 21 грудня 2017 року вона уклала попередній договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за №2875 з ОСОБА_9 щодо купівлі спірної квартири та внесла у якості попередньої оплати частку вартості квартири у розмірі 168000 грн. Для внесення цієї суми вони з чоловіком були вимушені продати квартиру, яка була єдиним місцем їх проживання, а тому за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 , яка повинна була успадкувати майно після померлої ОСОБА_8 , вони вселилися до спірної квартири разом з дітьми. Зазначає про те, що дійсно рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року було залишено без змін, було визнано за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом, однак ОСОБА_9 подано касаційну скаргу на дане рішення. Крім того, їй відомо, що ОСОБА_9 подано позовну заяву до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про встановлення юридичного факту, визнання права власності на обов`язкову частину у спадщині, скасування рішення та запису про державну реєстрацію. Вважає, що право власності за позивачем зареєстровано з порушеннями, оскільки зареєстровано до того, як рішення суду 05 лютого 2019 року набрало законної сили. Тому вважає, що законність набуття права власності на дану квартиру за позивачем наразі оскаржується, враховуючи це, позовні вимоги, на її думку, не доведені та не можуть бути задоволені.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2019 року зобов`язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надати інформацію про те, чи зареєстровані і за якою адресою зареєстровані неповнолітні діти (вказати прізвище, ім`я, по батькові, дата народження) у формі А-1 матері ОСОБА_4 або батька ОСОБА_5 , останнє відоме місце реєстрації яких: АДРЕСА_2 .

28 березня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вона категорично не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_4 . Вказує, що термін дії попереднього договору купівлі-продажу квартири сплинув 01 липня 2018 року, а сторони до цього часу свої зобов`язання не виконали, тому вважається, що дія правочину припиняється і він втрачає свою законну силу. Наголошує на тому, що на день укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_10 не була визнана спадкоємцем квартири і право власності на спадщину їй не видавалось, їй було достеменно відомо про заповіт, який склала померла ОСОБА_8 та про наявну заяву позивача про прийняття спадщини. Позивач вказує, що постійно доглядала за померлою, турбувалась і піклувалась про неї, у той час як її донька ОСОБА_10 проживає у Російській Федерації та ніяким чином не піклувалась про неї. Зазначає, що рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року набрало чинності 22 жовтня 2018 року, що посвідчено підписом судді. Далі ОСОБА_10 вдруге звернулась до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року зазначене рішення суду було залишено без змін.

Позивач, яку також було допитано як свідка, та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити. Позивач додатково зазначила, що повідомляла відповідачів листами та зверталася до них особисто про необхідність виселитися, але листи повертаються без вручення, а її особисті прохання залишаються без реагування.

Представник позивача ОСОБА_2 звернула увагу суду, що згідно п.7 попереднього договору купівлі-продажу, на який посилається відповідач ОСОБА_4 та її представник, такий договір припинено, оскільки сплив час на укладення основного договору. Також наголосила на тому, що рішення суду стосовно визнання права власності на спірну квартиру за позивачем вже двічі набрало законної сили. Саме батьки повинні забезпечувати своїх дітей житлом, а тому повернувши кошти за попереднім договором зможуть вирішити житлове питання.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказала, що за спірною адресою проживають двоє неповнолітніх дітей та відповідачі мають право проживати там з огляду на наявність попереднього договору купівлі-продажу. Зазначила, що іншого житла відповідачі не мають, тому не можуть виселитися, а про існування спору щодо нерухомого майна вони дізналися лише в липні 2018 року.

Відповідач ОСОБА_5 належним чином та завчасно сповіщений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування Чечелівської районної у місті Дніпрі ради Волошенюк Г.С. у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує (а.с.165).

Вислухавши позивача, її представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

23 серпня 2016 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В., зареєстрований в реєстрі за № 1117, згідно якого ОСОБА_8 заповіла належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла (а.с.54-60).

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачі є батьками малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.215,216).

Відповідно до даних електронної картотеки обліку зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , та зняті з реєстрації 29 листопада 2017 року (а.с.152).

21 грудня 2017 року між ОСОБА_9 та відповідачем ОСОБА_4 укладено попередній договір, згідно якого вони зобов`язуються терміном до 01 липня 2018 року укласти договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 7 договору попереднього договору обумовлено, що квартира, яка продається в майновому спорі, під арештом, податковою заставою не перебуває та не є внеском до Статутного фонду (капіталу) господарських товариств та вищевказана квартира буде належати ОСОБА_9 на праві особистої приватної власності.

З пункту 8 вказаного договору вбачається, що на момент оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_9 зобов`язується підготувати всі необхідні документи для укладання та підписання договору купівлі-продажу квартири та надати довідку про відсутність зареєстрованих осіб та про відсутність заборгованостей по всім комунальним платежам у вищевказаній квартирі (а.с.203).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , треті особи: Житлово-будівельний кооператив №118 «Ореол», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна про визнання права власності на спадщину за заповітом задоволено та визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,5 кв.м., житловою площею - 45,6 кв.м., яка складається з: 1 - коридор площею 7 кв.м., 2 - кладова площею 0,5 кв.м., 3 - житлова кімната площею 16,7 кв.м., 4 - житлова кімната площею 11,1 кв.м., 5 - житлова кімната площею 9,0 кв.м., 6 - житлова кімната площею 8,8 кв.м., 7 - кухня площею 5,5 кв.м., 8 - кладова площею 0,9 кв.м., 9 - ванна площею 2,2 кв.м., 10 - туалет площею 1,0 кв.м., І - балкон площею 0,8 кв.м. (а.с.13-20).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року повернуто скаржнику у зв`язку з чим позивачу було видано копію рішення суду від 09 липня 2018 року з відміткою про набрання ним 22 жовтня 2018 року законної сили (а.с.21-22, 20 на звороті).

08 листопада 2018 року за позивачем на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року зареєструвано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.23,41-43).

Однак ОСОБА_9 знову подала апеляційну скаргу на рішення суду від 09 липня 2018 року за результатами розгляду якої постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року залишено без змін (а.с.58-60).

Позивач засобами поштового зв`язку надсилала відповідачу ОСОБА_4 попередження про необхідність звільнення квартири АДРЕСА_1 та зверталася до прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 і поліції зі скаргами про те, що були порушені її права (а.с.24-34).

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача та знає, що у спірній квартирі проживають відповідачі з дітьми. Була свідком того, як позивач прийшла до відповідачів та сказала, що вона є власником спірної квартири і просила їх звільнити квартиру.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що у них з позивачем дружні стосунки та в листопаді 2018 року від позивача дізналася, що вона отримала в спадок спірну квартиру. Вони прийшли до спірної квартири, але там був чоловік, який не пустив їх всередину, тому вони викликали поліцію. Знає, що позивач на сьогоднішній день не може вселитися до своєї квартири, тому що в ній проживають відповідачі.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона перебуває у дружніх стосунках з позивачем та вони є сусідами. Знає, що з кінця 2017 року в спірній квартирі проживають відповідачі разом з дітьми підліткового віку. Зазначила, що їй відомо, що відповідачу чинять позивачу перешкоди у вселенні до спірної квартири. Була свідком того, як позивач намагалася потрапити до спірної квартири, але відповідач ОСОБА_4 сказала, що не впустить позивача до квартири, доки їй позивач не поверне гроші. Таким чином, позивача не пустили до квартири та прийшлося викликати поліцію, але вселитися все одно не вдалося. Також 25 грудня 2017 року свідок бачила, як відповідач ОСОБА_5 разом із ОСОБА_14 викидав позивача зі спірної квартири.

Вирішуючи позовні вимоги, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти

своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності

інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених

законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачі не дають користуватися та розпоряджатися належним позивачу на праві власності нерухомим майном, чим порушують її законні права.

Підстав вважати, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на спірну квартиру за позивачем внесені безпідставно у суду відсутні.

Доводи відповідача ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_3 щодо наявності правових підстав проживати у спірній квартирі, оскільки між відповідачем ОСОБА_4 та ОСОБА_9 укладено попередній договір купівлі-продажу спірної квартири судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно ч.3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Основний договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , сторони попереднього договору повинні були укласти до 01 липня 2018 року.

Доказів того, що основний договір укладено суду не надано, термін у який сторони попереднього договору повинні були укласти основний договір сплив, а тому правові підстави для проживання відповідачів у спірній квартирі відсутні.

Відповідач ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву посилається на те, що ОСОБА_9 подано позовну заяву до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про встановлення юридичного факту, визнання права власності на обов`язкову частину у спадщині, скасування рішення та запису про державну реєстрацію, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_9 на день смерті матері та на момент відкриття спадщини була непрацездатною особою, перебуває на обліку відповідної державної установи у галузі пенсійного забезпечення, як пенсіонер за віком, а тому має право на обов`язкову частку у спадщині, визначені ст. 1241 ЦК України, незалежно від змісту заповіту. Однак судом такі доводи також не приймаються до уваги, оскільки рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі №204/1596/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , треті особи: Житлово-будівельний кооператив № 118 «Ореол», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна про визнання права власності на спадщину за заповітом встановлено, що відповідач ОСОБА_9 не має права на обов`язкову частку у спадщині згідно зі ст. 1241 ЦК України, оскільки на момент відкриття спадщини вона не досягла пенсійного віку встановленого Законом та вважалася працездатною особою (на час смерті спадкодавця відповідачу виповнилося повних 57 років). Аналогічну обставину було встановлено й Дніпровським апеляційним судом в постанові суду від 05 лютого 2019 року, якою було залишено без змін рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року.

Будь-яких інших доказів щодо правомірного проживання відповідачів у спірній квартирі суду не надано.

Відповідно до ч.3 ст.397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст.398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Оскільки позивач є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає, що позивач, як власник квартири має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності та у користуванні цією квартирою, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі по 768,40 грн з кожного.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування Чечелівської районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та вселення - задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа Орган опіки та піклування Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Пушкіна, буд. 65, ідентифікаційний код 04052488;

Головуючий: