Номер провадження: 22-ц/813/5919/19

Номер справи місцевого суду: 500/5177/17

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2019 року,

встановив:

20 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03.04.2017 року відповідач ОСОБА_2 написав на нього скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури Черкаської області, в якій намагався його в чомусь звинуватити, посилаючись, крім іншого, також на договір «Про надання правової допомоги», який був укладений між позивачем та відповідачем.

У своїй скарзі від 03.04.2017 року ОСОБА_2 неодноразово власноручно писав, що відповідач записував його на диктофон мобільного телефону, в той час коли писав заяву «Про пролонгацію договору про надання правової допомоги», тобто 01.06.2016 року, також відповідач у своїй вищевказаній скарзі від 03.04.2017 року написав (мовою оригіналу): «Кассационный суд г. Києва «макнул» адвоката ОСОБА_1», але так як його ніякий суд не «макав», то вищевказана фраза просто грубо, неправдиво і незаконно принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а також спричинила йому моральну шкоду.

Крім того, 14.09.2017 року він отримав поштою під розписку скаргу відповідача від 12.09.2017 року до Вищої Кваліфікаційно-Дисциплінарної Комісії Адвокатури на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури Черкаської області № 304 від 28.04.2017 року, яким відмовлено в порушенні дисциплінарної справи стосовно позивача - адвоката ОСОБА_1 по скарзі ОСОБА_2 від 03.04.2017 року.

Позивач вважає, що він в повному обсязі виконав вищезазначений договір, а якщо у ОСОБА_2 до нього були претензії стосовно гонорару по вищевказаному договору, то він мав право в судовому порядку вирішувати всі свої претензії до нього.

Вказував, що не надавав права ОСОБА_2 без згоди, як людини і без згоди його, як адвоката, записувати їх розмову на диктофон, чи якось по іншому фіксувати їх розмову за допомогою технічних засобів. Також вказав, що йому нічого не було відомо про те, що відповідач фіксував його розмови за допомогою технічних засобів. Вважав, що протиправними діями відповідача, які спричинили йому моральну шкоду, є те, що відповідач неправомірно написав у своїй вищевказаній скарзі від 03.04.2017 року (мовою оригіналу): «Касационный суд г. Киева макнул адвоката ОСОБА_1», так як позивача суд не «макав», а вищевказана фраза відповідача просто грубо, неправдиво і протиправно принизила його честь, гідність та ділову репутацію, чим спричинила йому моральну шкоду.

Крім того, в порушення вимог ст. 307 ЦК України (захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок), згідно якої фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою, відповідач 01.06.2016 року здійснював незаконну фіксацію його розмов за допомогою технічного аудіо засобу.

Таким чином, на думку позивача, відповідач грубо порушив його права, передбачені ст. 307 ЦК України, порушив його гарантії, як адвоката України, які передбачені частиною 1 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», чим спричинив йому моральну шкоду, внаслідок чого у нього виникли дуже сильні моральні страждання, які викликали у нього гіпертонічний криз, у зв`язку з чим 18.09.2017 року він був змушений звертатися за медичною допомогою до Ізмаїльської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, що підтверджується листом головного лікаря Ізмаїльської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги ОСОБА_3 від 19.09.2017 року № 224.

Позивач також зазначив, що він постійно відчуває дуже сильні душевні страждання, які в нього з`явились у зв`язку з вищевказаними протиправними діями відповідача, в результаті чого в нього погіршився сон, дуже сильно погіршився стан його здоров`я, постійно болить серце.

Також позивач послався на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 25.05.2001 року № 5 кожна особа оцінює ступень спричиненої моральної шкоди самостійно, виходячи із глибини своїх душевних страждань та самостійно оцінює суму моральної шкоди. Моральну шкоду від протиправної поведінки відповідача він оцінює у 100 000 грн., яка полягає у розладі його душевного здоров`я внаслідок вчинення щодо нього вищевказаних протиправних дій, переживаннях, які він отримав внаслідок порушення його прав, моральних стражданнях, які спричинені протиправною поведінкою відповідача.

В свою чергу, 05.02.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди у сумі 50 000 грн., матеріальної шкоди в сумі 1100 доларів США, що є еквівалентом 30 668 грн., та судового збору у справі (а.с.50-60).

Свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтовував тим, що сам ОСОБА_1 своїми діями завдав йому моральну і матеріальну шкоду, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

При цьому ОСОБА_2 суду пояснив, що звернувся до адвоката ОСОБА_1 , зайняв грошей на оплату адвоката і судові збори, так як він не в змозі віддати зайняті ним у людей 3950 доларів США і всі витрати протягом цих років. Адвокат ОСОБА_1 при підписанні договору запевнив його, що він подасть до апеляційного суду апеляційну скаргу і виграє цю справу на протязі 3-х місяців, і він буде задоволений у повному обсязі.

Укладаючи договір, ОСОБА_2 спочатку передав ОСОБА_1 500 доларів США і кожний наступний місяць передавав по 50 доларів США, що в сумі вийшло 1100 доларів США, але ОСОБА_1 програв апеляційний і касаційний суди і ці обіцяні 3 місяці затягнулися на цілий рік.

ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві посилався на те, що «Касаційний суд в своєму рішенні вказав, що його представник ОСОБА_1 діяв не правильно, оскаржуючи рішення Ізмаїльського міськрайонного суду, а повинен був оскаржити дії адвоката ОСОБА_5».

З цих підстав, на думку ОСОБА_2 помилка адвоката ОСОБА_1 полягала в тому, що треба було просто тільки допомогти скласти скаргу для подачі в КДКА Одеської області на адвоката ОСОБА_5, а не подавати апеляцію на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду, так як всі порушення полягали лише в роботі адвоката ОСОБА_5

Також позивач за зустрічним позовом зазначив, що у первісному позові ОСОБА_1 посилається на те, що за укладеним між ними договором він брався лише за стягнення боргу. Однак матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 сам вийшов за межі даного договору та склав від його імені апеляційну та касаційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду, чим свідомо затягнув цю справу більш ніж на рік з метою отримати від нього побільше грошей, так як за кожен місяць роботи він отримував від нього по 50 доларів США, що підтверджується чеками.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просив прийняти рішення суду, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заподіяну йому моральну шкоду в сумі 50 000 грн. та майнову шкоду в розмірі 1100 доларів США, що еквівалентно 30 668,00 грн., сплачених ним як гонорар за роботу адвоката ОСОБА_1 , а також сплачений судовий збір в повному обсязі

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.09.2018 р. зустрічний позов був об`єднаний з первісним. Розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження (а.с.123).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2019 року, в частині відмови у задоволенні його позову, та ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.146-150).

Вищевказане рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2019 року в апеляційному порядку первісним позивачем ОСОБА_1 не оскаржується.

Таким чином, предметом апеляційного розгляду справи є рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2019 року, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не надав суду доказів спричинення йому моральної шкоди діями ОСОБА_1 в сумі 50 000 грн., та не вказав, з яких критеріїв виходив позивач оцінюючи її.

Що стосується відмови суду у стягненні майнової шкоди в розмірі 1100 доларів США, що еквівалентно 30 668,00 грн., сплачених ОСОБА_2 як гонорар за роботу адвоката ОСОБА_1, то суд виходив із того, що вказана сума грошових коштів є гонораром, про що вказано в зустрічній позовній заяві, та що вказана сума обумовлена договором про надання правової допомоги від 13.06.2015 року, укладеним між клієнтом ОСОБА_2 і адвокатом ОСОБА_1, який власноручно підписаний сторонами.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2015 року заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу у повному обсязі та рішення набрало чинності 26.05.2015 року (а.с.62).

Однак, не погоджуючись із вказаним рішенням суду та діями попереднього адвоката ОСОБА_5, позивач ОСОБА_2 звернувся до адвоката ОСОБА_1 про надання йому правової допомоги щодо зміни вказаного судового рішення.

У зв`язку з цим, 13.06.2015 року між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.64). Адвокатом ОСОБА_1 виконувалась робота відповідно укладеного договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Разом з тим, будучи не задоволеним роботою адвоката ОСОБА_1 , заявник апеляційної скарги і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 писав скаргу на адвоката ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури Черкаської області (а.с.8-11).

Однак, через відмову в задоволенні його скарги, 12.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до Вищої Кваліфікаційно-Дисциплінарної Комісії Адвокатури на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури Черкаської області № 304 від 28.04.2017 року (а.с.14-16).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що між сторонами склались неприязні стосунки, у зв`язку з чим кожен із них звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, а ОСОБА_2 - також про відшкодування матеріальної шкоди, у сумі сплаченого гонорару адвокату ОСОБА_1 - 1100 доларів США, що є еквівалентом 30 668,00 грн.

Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення на його користь з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 1100 доларів США, що є еквівалентом 30 668,00 грн., суд першої інстанції правильно виходив і того, що вказана сума є сплаченим гонораром адвокату ОСОБА_1 за виконану роботу, яка передбачена укладеним між ними договором про надання правової допомоги від 13.06.2015 року (а.с.64), а тому відшкодуванню не підлягає, так як не є матеріальною шкодою.

Що стосується стягнення моральної шкоди, у сумі 50 000 грн., які просив стягнути ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , то колегія суддів також погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Так, суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Таким чином, враховуючи, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надав суду доказів протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 відносно нього, а також будь-яких доказів завдання йому моральної шкоди діями ОСОБА_1 , суд обгрунтовано відмовив йому в задоволенні цих позовних вимог.

Доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 одноособово вийшов за межі укладеного між ними договору про надання правової допомоги, є безпідставними і не свідчать про протиправність дій відповідача ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що всі скарги ОСОБА_2 , його зустрічний позов і подання даної апеляційної скарги пов`язані з тим, що він категорично не погоджується з наданою йому правовою допомогою спочатку адвокатом ОСОБА_5 , а потім - адвокатом ОСОБА_1

Проте, як було зазначено вище, ОСОБА_2 не надав суду доказів неправомірних дій ОСОБА_1 по відношенню до нього, що виключає задоволення його позовних вимог як про стягнення на його користь з ОСОБА_1 матеріальної, так і про стягнення моральної шкоди.

Про відсутність неправомірних дій ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 свідчить також рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Черкаської КДКА від 28.04.2017 року, яким було відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 і яке було залишено без змін Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30 листопада 2017 року № ХІ-021/2017 (а.с.203).

Згідно ч.ч. 1,5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.11.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра