Справа № 346/6757/13-ц

Провадження № 2/346/3/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді П`ятковського В.І.

з участю секретарів судового засідання Іванишин Х.І., Корбут Н.М.,

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представників відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду в м. Коломиї справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та Коломийської міської ради про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, та позов ОСОБА_7 до Виконкому Коломийської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування, визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позицій сторін.

ОСОБА_7 звернувшись до суду з даним позовом, посилається на те, що 19 липня 2003 року придбала в ОСОБА_10 житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Згідно технічних документів на будинковолодіння, за будинком була закріплена земельна ділянка площею 0,24 га. Рішенням Коломийської міської ради № 1031 від 11 серпня 2004 року їй передано у власність 0,10 га. земельної ділянки за вказаною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, а рішенням міської ради від 20 грудня 2012 року № 1415-26/2012 передано у власність земельну ділянку для ведення садівництва по АДРЕСА_1 площею 1139 кв.м. Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку вона не оформила, оскільки виник спір з відповідачами з приводу суміжного землекористування. Стверджує, що не погоджувала як суміжний землекористувач відповідачу ОСОБА_8 межі земельних ділянок площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування будинку та 0,0418 га. для ведення садівництва, її підпис в актах погодження підроблений. Також стверджує, що при погодженні меж земельної ділянки площею 0,1000 га відповідачу ОСОБА_3 , її було введено в оману, оскільки вважала, що погоджує зміну власника будинку, а не землі. Просила суд визнати недійсними вищевказані державні акти про право власності на земельні ділянки площею 0,0600 та 0,0418 га., які належать ОСОБА_8 та 0,1000 га., яка належить ОСОБА_3 та не чинити їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1139 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Згодом позивачка подала письмову заяву, в якій позовні вимоги про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки площею 0,0600 та 0,0418 га., які належать ОСОБА_8 просила залишити без розгляду.

13 березня 2015 року від позивачки надійшли заява про збільшення позовних вимог, в якій уточнила, що в план-схемі земельної ділянки по АДРЕСА_1 станом на 1984 рік та на час купівлі будинку, 18 липня 2003 року ширина земельної ділянки попереднього землекористувача становила 17 м., а вже в 2014 році при розробленні кадастрового плану земельної ділянки встановлено ширину земельної ділянки 14,33 м.

Також позивачка вказала, що в державному акті про право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, виданого на імя ОСОБА_3 невірно вказано суміжного користувача, а саме : зазначено гр. ОСОБА_21 замість ОСОБА_20. Тому просила визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий № 2610600000:19:002:0044 виданий Коломийською міською радою 05 січня 1995 року ОСОБА_16 .

20 листопада 2018 року позивачка звернулася з позовом до Виконкому Коломийської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування, визнання недійсним договору дарування, який мотивувала тим, що відповідно до додатку № 1 до Рішення виконкому Коломийської міської ради № 38 від 08.02.1984 року «Про результати обміру земель забудованих кварталів № 60, 73, 74, 183 в м . Коломия » , за АДРЕСА_4 необхідно зареєструвати за землекористувачами по нормі 600 кв.м., лишки що залишені у користуванні до виникнення потреби у їх вилученні 1790 кв.м.; за будинковолодінням по АДРЕСА_5 необхідно зареєструвати за землекористувачами по нормі 1225 кв.м., лишки що залишені у користуванні до виникнення потреби у їх вилученні 1204 кв.м. Відповідно до п.1 Рішення виконкому Коломийської міської ради АДРЕСА_7 від 23 квітня 1993 року, ОСОБА_16 була надана у безстрокове користування земельна ділянка площею 600 кв.м по АДРЕСА_6 для будівництва індивідуального житлового будинку. Відповідно до п. 40 Рішення виконкому Коломийської міської ради № 10 від 21 січня 1994 року, передано у приватну власність присадибні ділянки, які рішенням виконкому АДРЕСА_7 від 23 квітня 1996 року надані ОСОБА_16 земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_6 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю, а 19 травня 2007 року останній, відповідно до договору дарування, подарував вказану земельну ділянку ОСОБА_3 .

Зазначає, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та стверджує, що має місце накладення меж земельних ділянок АДРЕСА_7 та № 104. Тому просить суд визнати незаконними та скасувати п.1 Рішення виконкому Коломийської міської ради АДРЕСА_7 від 23 квітня1993 року; п. 40 Рішення виконкому Коломийської міської ради № 10 від 21 січня 1994 року в частині передачі у приватну власність присадибної земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_6 , а також визнати недійсним Договір дарування ОСОБА_3 земельної ділянки, посвідченого 19.05.2007 року.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , 26 листопада 2013 року подала письмове заперечення на позовну заяву, в якій посилаються на те, що спірні земельні ділянки набули без порушення норм чинного законодавства та із чітким дотриманням процедури оформлення права власності. Вказала, що твердження позивача про те, що за житловим будинком по АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,24 га є необгрунтованими.

24 березня 2015 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 подали письмові заперечення на позовну заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що державний акт про право власності на земельну ділянку від 05 січня 1995 року, який просить визнати недійсним позивачка, жодним чином не порушує її прав. Суміжними землекористувачами на момент видачі вищевказаного акту були громадяни ОСОБА_21, ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_8 , а позивачка набула право власності на будинок по АДРЕСА_7 значно пізніше, 19 липня 2003 року, і у зв`язку із купівлею будинку, до неї перейшло право користування земельною ділянкою в межах, які мав попередній власник будинку.

04 січня 2019 року представник відповідача Коломийської міської ради подав письмовий відзив на позов, в якому посилається на безпідставність позовних вимог, оскільки сам по собі обмір земель не можна вважати фактом надання, вилучення, припинення права користування земельних ділянок. Стверджує, що позивач не є користувачем спірної земельної ділянки, оскільки відсутній документ, що посвідчує це право. Просять в задоволенні позову відмовити. Крім того, 04 січня 2019 року подали письмову заяву з проханням застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених в запереченні.

Представник відповідача Коломийської міської ради в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 13 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки площею 0,0600 та 0,0418, які належать ОСОБА_8 залишено без розгляду.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 24 січня 2019 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , Коломийської міської ради про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з справою за позовом ОСОБА_7 до Виконкому Коломийської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування, визнання недійсним договору дарування.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 19 липня 2003 року ОСОБА_7 придбала в ОСОБА_10 житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу (а.с.8).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 23 червня 2005 року позивачці належить земельна ділянка площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за вищевказаною адресою (а.с.9).

Згідно рішення Коломийської міської ради від 20 грудня 2012 року ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку площею 1139 кв.м. в АДРЕСА_7 (а.с.19).

Як вбачається із дослідженого, рішенням Коломийської міської ради від 21 січня 1994 року № 10, ОСОБА_16 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_6 площею 0,1000 га для індивідуального будівництва (а.с.74) та на підставі вищевказаного рішення, 05 січня 1995 року видано державний акт на право приватної власності на землю.

19 травня 2007 року ОСОБА_16 подарував належну йому земельну ділянку ОСОБА_3 , що підтверджується копією Договору дарування земельної ділянки (а.с.72).

На підставі вищевказаного договору дарування, відповідачу ОСОБА_3 13 березня 2008 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_6 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку(а.с.10).

26 червня 2007 року складено Акт установлення та узгодження меж землекористувачів в натурі (а.с. 69).

Згідно рішення Коломийської міської ради від 25 березня 2010 року № 77 індивідуальному житловому будинку на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_3 надано адресний номер : АДРЕСА_8 (а.с. 73).

Висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи № 5080/17-21 від 28 березня 2018 року, зокрема, встановлено, що загальна площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_7 , яка на час проведення дослідження знаходиться в користуванні ОСОБА_7 по АДРЕСА_7 , станом на 05 січня 1995 року становила площу 2429 кв.м., в тому числі 1225 кв.м., які необхідно зареєструвати за користувачами та 1204 кв.м. лишки земельної ділянки. Також встановлено наявність порушення меж та накладення земельних ділянок по кварталу 60, до якого належить земельна ділянка АДРЕСА_8 при передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 2610600000:19:002:0044 площею 0,1000 га розташованої по АДРЕСА_6 , ОСОБА_16 станом на час оформлення документів та видачі державного акту від 05 січня 1995 року, що графічно відображено на план-схемі в Додатках 10, 11 до висновку. Накладення становить частину земельної ділянки з імовірними розмірами 50х1,30х50,02х1,67.

ІV. Норми права, якими регулюються правовідносини сторін.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу Української PCP від 1970 року право довгострокового користування земельною ділянкою засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української PCP. Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу Української PCP від 1970 року приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Аналогічні норми були закріплені в Земельному кодексі України від 18 грудня 1990 року в редакції від 13 березня 1992 року. Зокрема, відповідно до ст. 22 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Відповідно до ст. 23 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Відповідно до ст. 24 право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Крім того, Земельний кодекс України 2002 року в ст.ст. 125, 126 встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право користування земельною ділянкою посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

V.Оцінка суду

Суд, заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка не надала суду жодного правоустановлюючого документу на спірну земельну ділянку, а тому не була її користувачем в розумінні Земельних кодексів України, що діяли на території України в різний період.

Так, ст.ст. 17-19 ЗК України 1990 року визначався певний порядок та підстави надання громадянам у користування або власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.

Таким чином, особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб`єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

Таке набуття права на земельні ділянки передбачає обов`язкове прийняття уповноваженим органом держави (органом влади чи органом місцевого самоврядування) відповідного рішення, яке є обов`язковою юридичною підставою для подальшого оформлення на неї відповідних прав.

Аналогічний порядок оформлення права власності, постійного користування та права оренди земельних ділянок закріплений і в ст.ст. 125, 126 ЗК України 2002 року.

Рішення виконкому Коломийської міської ради № 38 від 08 лютого 1984 року «Про результати обміру земель забудованих кварталів 60, 73, 74, 183 в м. Коломия ", згідно якого за будинком по АДРЕСА_4 необхідно зареєструвати за землекористувачами по нормі 600 кв.м., лишки що залишені у користуванні до виникнення потреби у їх вилученні 1204 кв.м., не свідчить про надання у користування земельної ділянки визначеної площі попередньому власнику будинковолодіння.

Позивач в судовому засіданні на підтвердження позову не надала доказів порушення рішеннями Коломийської міської ради її права на землю у зв`язку з наданням ОСОБА_16 земельної ділянки площею 0,1000 із земель запасу, оскільки ні у власності, ні у користуванні позивача дана земельна ділянка чи її частина не перебувала.

Суд оцінює висновок комісійної судової земельно-технічної експертизи № 5080/17-21 від 28 березня 2018 року та бере до уваги встановлені ним обставини. Однак саме по собі порушення меж та накладення земельних ділянок по кварталу 60 не свідчить про незаконність надання ОСОБА_16 земельної ділянки площею 0,1000 га. по АДРЕСА_6 . Правовою підставою визначення у висновку площі та конфігурації земельної ділянки АДРЕСА_8 є виданий ОСОБА_16 , у відповідності до чинного законодавства, державний акт про право власності на земельну ділянку. Правовою ж підставою визначення у висновку площі та конфігурації земельної ділянки АДРЕСА_7 є рішення міськвиконкому № 38 від 08 лютого 1984 року по матеріалах обміру земель забудованого кварталу № 60, що не є належним підтвердженням надання в користування чи власність позивачу чи попередньому землекористувачу земельної ділянки саме такого розміру і саме такої конфігурації.

Оспорювані Державні акти на право власності на землю та Рішення Коломийської міської ради, не порушують права і охоронювані законом інтереси позивачки, тому підстав для їх скасування немає.

При винесенні оспорюваних рішень Коломийська міська рада діяла в межах своїх повноважень та відповідно до діючого законодавства.

Суд доходить висновку, що державний акт на право приватної власності на землю від 05 січня 1995 року, згідно якого, ОСОБА_16 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_6 площею 0,1000 га. для індивідуального будівництва було оформлено відповідно до законодавства, яке діяло на той час. Жодних порушень при цьому не встановлено.

Також позивачем не наведено належних підстав визнання недійсним Договору дарування, укладеного 19 травня 2007 року на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 05 січня 1995 року.

Крім того, при виготовленні спірного Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13 березня 2008 року, було складено Акт установлення та узгодження меж землекористувачів в натурі від 26 червня 2007 року (а.с. 69), де ОСОБА_2 , як сусідній землекористувач, погодила розмір та конфігурацію земельної ділянки, що підтвердила своїм підписом. Суд відхиляє посилання позивача про те, що вона підписала даний Акт під впливом обману, оскільки таке твердження не підтверджено жодними доказами.

Отже відповідачами не були порушені права позивача, а тому позов необгрунтований та не підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України : "У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення".

Із дослідженого вбачається, що попередній власник придбаного позивачкою житлового приміщення мав право користування земельною ділянкою для обслуговування вказаного домоволодіння та користувався спірною земельною ділянкою з 1948 року. З вказаного часу і до моменту отримання оскаржуваного державного акту відповідачем, тобто до 1995 року, ОСОБА_10 жодних претензій до відповідачів щодо межі земельної ділянки не мала.

Враховуючи норми статті 120 ЗК України, до позивачки у зв`язку із купівлею будинку, перейшло право користування земельною ділянкою в межах, які мав попередній власник будинку. На даний момент, позивачці виділено у власність земельну ділянку в межах площі, якою користувалась ОСОБА_10 та яка жодних претензій ОСОБА_16 щодо порушення її межових знаків не пред"являла.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у справі за № 6-2225 цс16, де суд дійшов висновку, що за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди, розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Що стосується заяви представника відповідача Коломийської міської ради про відмову в позові у зв`язку із пропуском строку позовної давності, то суд відхиляє її з огляду на те, що позовна давність може бути застосована лише, якщо вимоги про захист порушених прав або інтересів є обґрунтованими, у разі необґрунтованості таких вимог, вони не підлягають задоволенню за необґрунтованістю, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі наведеного та ст.ст. 17-19, 22-24, 80 ЗК України в редакції 1990 року, ст.ст. 116, 118, 122, 125, 126, 153, 158 ЗК України в редакції 2002 року, ст.ст. 203, 215, 377, 387, 393, 396 ЦК України, керуючись ст.ст. 228, 229, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та Коломийської міської ради, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та в позові ОСОБА_7 до виконкому Коломийської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача : ОСОБА_3 , про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування, визнання недійсним договору дарування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2019 року.

Суддя П`ятковський В. І.