справа № 757/58712/18-ц

головуючий у суді І інстанції Остапчук Т.В.

провадження № 22-ц/824/13967/2019

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач: Мостова Г.І.,

суддів: Волошина В.М., Слюсар Т.А.,

за участю секретаря судового засідання: Костецька М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Торкаєнко Олександра Сергійовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги №1» Шевченківського району міста Києва, третя особа: Київська міська клінічна лікарня №2 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що працювала на посаді лікаря терапевта дільничної амбулаторії № 1 філії № 2. Перебуваючи на лікарняному отримала наказ про звільнення у зв`язку з нез`явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

Згідно з графіком відпусток щорічна відпустка позивача мала розпочатись з 13 серпня 2018 року. Разом з тим, позивач звернулася із заявами від 07 та 31 серпня 2018 року до відповідача про перенесення щорічної відпустки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, які не були задоволені.

Неправомірність видання наказу про звільнення обґрунтовується тим, що відповідач грубо порушив право позивача на надання щорічної чергової відпустки повної тривалості перед звільненням, натомість виплатив компенсацію за невикористані дні відпустки, чим грубо порушив порядок звільнення. У порушення статті 47 КЗпП України позивачу не було видано трудову книжку.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено, з тих підстав, що порушень прав позивача при звільненні судом не встановлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Торкаєнко Олександр Сергійович подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишається без змін з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 статті 40 КЗпП України договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 5 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної організації (профспілкового представника) допускається, якщо первинна профспілкова організація відсутня.

Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу, листків непрацездатності та службової записки начальника відділу. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотиримісячного строку. Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов`язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогул.

Як вбачається з матеріалів справи, з 13 січня 2014 року позивач працювала на посаді лікаря терапевта дільничної амбулаторії № 1 філії №2.

Судом встановлено, що позивач безперервно не з`являлась на роботу з 10 квітня 2018 року по 31 серпня 2018 року, що підтверджується лікарняними: серії АДІ 076541 з 10 квітня 18 року по 07 травня 2018 року, серії АДІ 078138 з 08 травня 2018 року по 22 травня 2018 року, серії АДІ 547276 з 23 травня 2018 року по 04 липня 2018 року, серії АДІ 035582 з 05 липня 2018 року по 07 серпня 2018 року (листом КМКЛ №2 від 18 вересня 2018 року № 968 за підписом головного лікаря підтверджується, що лист непрацездатності серії АДІ 035582 видано з 05 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року).

Позивач не заперечує факт своєї тимчасової непрацездатності з 10 квітня 2018 року по 31 серпня 2018 року, і відповідно до статті 82 ЦПКУ обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Разом з тим, позивач звернулася до відповідача із заявою від 07 серпня 2018 року про перенесення щорічної відпустки з 13 серпня на 08 серпня 2018 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с. 13).

Подана заява про перенесення щорічної відпустки не була задоволена відповідачем у зв`язку з тим, що не містила документів щодо тимчасової непрацездатності позивача, засвідченої у встановленому порядку (а.с. 15).

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 31 серпня 2018 року про перенесення щорічної відпустки з 13 серпня на 09 вересня 2018 року у зв`язку з хворобою та підтвердила неможливість реалізувати свою попередню заяву від 07 серпня 2018 року про надання відпустки через хворобу (а.с. 21).

Отже, позивач не скористалася відпусткою у встановлені графіком відпусток терміни через хворобу і більше роботі взагалі не з`являлася.

Наказом № 194-к від 30 жовтня 2018 року позивач була звільнена на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП України з 01 листопада 2018 року у зв`язку з нез`явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (а.с. 31).

Як встановлено судом, після звільнення відповідач здійснив розрахунок з позивачем та їй було направлено поштою копію наказу про звільнення, з заявою про видачу трудової книжки позивач не зверталась, тому відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників відповідачем трудова книжка поштою не направлялась.

Встановивши, що позивач був відсутній на роботі з 10 квітня 2018 року по 31 серпня 2018 року, тобто понад чотири місяці підряд, безперервна тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 за вказаний період підтверджена належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача за пунктом 5 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Умовою звільнення на підставі пункту 5 частини 1 статті 40 КЗпП України є відсутність працівника на роботі протягом чотирьох місяців підряд, але вихід працівника хоча б на один день перериває обчислення цього строку (ВССУ, справа N 6-12110св15, 17 червня 2015 року).

Щодо доводів про те, що відповідач грубо порушив право позивача на надання щорічної чергової відпустки повної тривалості перед звільненням, натомість виплатив компенсацію за невикористані дні відпустки, чим грубо порушив порядок звільнення, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. Відпустка не надається протягом непрацездатності, а переноситься на інший період, тобто після закінчення періоду непрацездатності. Якщо працівник (за погодженням із роботодавцем) бажає піти у щорічну відпустку в інший, ніж обумовлено графіком відпусток, час або взяти лише частину щорічної основної відпустки, він має обов`язково подати відповідну заяву на ім`я керівника підприємства. Документів про закінчення періоду непрацездатності позивачем відповідачу не надано, з заявою про надання відпустки не зверталась.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення прав позивача при звільненні відсутні.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Торкаєнко Олександра Сергійовичависновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими й не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 376-378 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржене рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Торкаєнко Олександра Сергійовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2019 року

залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 15 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Мостова Г.І.

Судді Волошина В.М.

Слюсар Т.А.