КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2019 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Березовенко Р.В.,

Суханової Є.М.

секретар судового засідання: Малашевський О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Ярмола О.Я. від 09 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом. Просила встановити, що спірна частина житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд дійсно перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Визначити частку померлого ОСОБА_4 у праві спільній сумісній власності на житловий будинок та частку земельної ділянки, на якій даний житловий будинок розміщений. Визнати на підставі спадкування за нею частку житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд та земельної ділянки, на якій даний житловий будинок розміщений.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на майно, в тому числі і на житловий будинок з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд і земельну ділянку, право на спадщину на яке вона має, як спадкоємець за законом першої черги.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2019 року у задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_1 з судовим рішенням не погодилася та подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Встановити, що спірна частина житлового будинку з відповідною частиною земельної ділянки, господарських та побутових будівель та споруд дійсно перебуває у спільній сумісній власності подружжя(її батьків). Визначити частину померлого батька у праві спільної сумісної власності на житловий будинок та частку земельної ділянки, на якій даний житловий будинок розміщений. Визначити на підставі спадкування за нею частку житлового будинку з відповідною частиною землі, на якій даний житловий будинок розміщений. Зобов`язати відповідача надати їй копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 17 грудня 2012 року. Вважала, що судове рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Стороною відповідача відзиву на апеляційну скаргу до суду не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами п. 2 ч. 1 ст..374.ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 4 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.(частина друга статті 48 ЦПК України).

Згідно з ст. 50 ЦПК України, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Судом встановлено і сторонами визнано, що власниками рухомого майна з приводу, якого виник спір, відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок є ОСОБА_5 у розмірі частки 17/25, ОСОБА_6 у розмірі частки 8/50, ОСОБА_2 у розмірі частки 8/50.

Разом з тим, звертаючись до суду з наведеним позовом, позивач не залучила до участі у справі в якості співвідповідачів усіх співвласників спірного нерухомого майна, проте рішення по вказаній справі може вплинути на їх права та обов`язки, що міськрайонним судом було залишено поза увагою.

У той же час, виходячи з положень частини 6 статті 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції під час розгляду даної справи і неправильно застосуванні норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення міськрайонного суду, на підставі п. 4). ч. 1 ст. 376 ЦПК України, слід скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, п. 2) ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судді: С.В. Лівінський,

Р.В. Березовенко,

Є.М. Суханова