КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа №363/3555/17

провадження №22-ц/824/12305/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,

учасники справи: представники позивача ОСОБА_2. , ОСОБА_3 ,

відповідач ОСОБА_4 ,

представник відповідача Тимошик І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2019 року /суддя Чіркова Г.Є./

у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, упущеної вигоди та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вимогами про стягнення з ОСОБА_4 безпідставно набутих грошових коштів за зобов`язанням в розмірі 261 620 грн., компенсації упущеної вигоди в розмірі 800 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 261 620 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. /а.с. 189-191/

Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2019 року вирішено питання судових витрат, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 2 616, 20 грн судового збору. /а.с. 224/

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, ОСОБА_4 зобов`язувався передати майнові права на збірку музичних композицій, об`єднаних в альбомі «Караокер», водночас, на момент підписання ним розписки, альбому не існувало, а частина пісень, які мали до нього увійти лише підлягала створенню. Вказувала на те, що ОСОБА_4 в суді першої інстанції заявляв про готовність передачі прав на альбом, водночас, відповідачем в односторонньому порядку змінено зобов`язання. Також зазначала, що норми ст. 1212 ЦК України в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, що регулюються ст. 530 ЦК України. Вказувала також і на процесуальні порушення - суд першої інстанції не визначився за правилами якого провадження підлягає розгляду справа, незрозуміло якими процесуальними нормами керувався суд при вирішенні спору. Судом першої інстанції не дотримано порядку проведення підготовчого провадження та зібрання доказів, рішення прийнято у підготовчому провадженні, не надано оцінки нотаріально посвідченій заяві свідка ОСОБА_7 , неповідомлення відповідача про розгляд справи. Додаткове рішення суду першої інстанції апелянт оскаржує з підстав того, що воно є передчасним, оскільки основне рішення оскаржується в апеляційному порядку. Оскільки рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року підлягає скасуванню, додаткове рішення про розподіл судових витрат також повинно бути скасовано.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Зазначав, що вказівка на процесуальні порушення не відповідає матеріалам справи. Вказував, що не відповідає дійсності і твердження відповідача про те, що альбом «Караокер» не створений на момент передачі авансу, а вихід із переговорів та відмова ОСОБА_4 в односторонньому порядку виконати свої зобов`язання, виключає можливість існування такого факту як готовність виконати прийняті на себе зобов`язання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог на підставі наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є співаком зі сценічним псевдонімом ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно розписки від 11 листопада 2016 рок ОСОБА_4 у отримав від ОСОБА_6 10 000 доларів США, в якості третини авансу за альбом «Караокер», що підтверджується копією письмової розписки. /а.с.6/

Як вбачається з матеріалів справи, сторони вели перемовини та мали намір укласти договір по передачі майнових авторських і суміжних прав на твори (альбом Караокер) в авторстві та виконанні відповідача, однак згідно закону його так і не уклали.

21 квітня 2017 року позивач висунув вимогу відповідачу про повернення сплаченого авансу в розмірі еквівалентному 10 000 доларів США.

Однак відповідач на вимогу позивача не відреагував, гроші не повернув.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався нормами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України, про те, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; ч. 1 ст. 1212 ЦК України, про те, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; 2 ст. 530 ЦПК України про те, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Встановивши, що правова підстава згадана в позові щодо отримання коштів між сторонами не виникала, договір передачі майнових авторських і суміжних прав на твори чи інший правочин не укладався, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що кошти були передані на виконання зобов`язання передачі прав на альбом «Караокер».

Окрім того, позивач посилається на норми ст.ст. 509, 525, 527, 610-612, 635 ЦК України що стосуються виконання зобов`язань, вказуючи на те, що між сторонами виникло зобов`язання укласти договір в майбутньому, за що було отримано аванс.

Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував норми ст. 1212 ЦК України.

В частині щодо виконання зобов`язання по розписці, колегія суддів, з огляду на матеріали справи та пояснення сторін в судовому засіданні, доходить висновку, що не можна стверджувати, що ОСОБА_4 не виконано своїх зобов`язань у повному обсязі.

Так, виключними майновими авторськими та суміжними правами на території всього світу на твори громадянина Республіки Білорусь - ОСОБА_4 , який виступає під творчим псевдонімом «ІНФОРМАЦІЯ_3» володіє ТОВ «Новий Гарлем» про що, ОСОБА_6 був обізнаний. Згідно умов договору ТОВ «Новий Гарлем» має виключне право розміщення та /або надання такого права третім особам за договорами, на наступні твори та фонограми: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6», «ІНФОРМАЦІЯ_7».

На момент підписання розписки виключні авторські та суміжні права на зазначені твори були передані відповідно до договору про цифрову дистрибуцію, укладеного між ТОВ «Новий Гарлем» та Компанією Orchard Enterprises NY, Inc. від 21.10.2015 p. та договору про передачу виключний авторських та суміжних прав № АС - 347 від 04.08.2016р., укладеного між ТОВ «Новий Гарлем» та ТОВ «Уміг Мьюзік».

Таким чином, для укладення договору про передачу виключних майновий прав на існуючі твори позивачу, такі права мали належати безпосередньо відповідачу, а відтак договори з мали бути розірвані.

На виконання досягнутих домовленостей, ТОВ «Новий Гарлем» було розірвано вищезазначені договори.

Таким чином, ОСОБА_4 виконуючи взяті на себе зобов`язання, вчиняв дії спрямовані на розірвання договорів про передачу майнових авторських прав з метою подальшої їх передачі позивачу, тобто частково виконав зобов`язання.

Окрім того, ОСОБА_6 , уклав з ПП «Арт-Тредінг» договір №САТ/01/11/16 про передачу авторських і суміжних прав, за умовами якого позивач передав ПП «Арт-Тредінг» виключні права на використання, розміщення та/або надання дозволу на використання третім особам на твори « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ІНФОРМАЦІЯ_5»,«ІНФОРМАЦІЯ_6», « ІНФОРМАЦІЯ_7». /а.с. 40/

У подальшому, ПП «Арт-Тредінг» надало права на використання зазначених вище творів третім особам, зокрема ТОВ «Стрім Україна» та ТОВ «Інтек ЮЕИ» для подальшого розміщення цими компаніями - агрегаторами творів у мережах операторів МТС та Київстар.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 р. стягнуто з ПП «Арт-Трейдинг» на користь ТОВ «Новий Гарлем» грошову компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав. /а.с.96/

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що обидві сторони розпочали виконання зобов`язання, а ОСОБА_6 в свою чергу розпочав використання творів на свою користь, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення 261 620 грн та відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, скасуванню також підлягає додаткове рішення про розподіл судових витрат.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, а саме з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 12 000, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2019 року - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року в частині стягнення 261 620 грн та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2019 року - скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути зі ОСОБА_6 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 / гривень.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: