Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     15 листопада 2019 р.                                                             Справа№200/12132/19-а

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді           Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                        В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання дій протиправними щодо припинення виплати пенсії;

- зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії за період з 01  червня 2018 року по грудень 2018 року.  

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачеві протиправно не виплачується сума пенсії за минулий час з підстав неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплат сум пенсій, які не було виплачено за період до місяця їх відновлення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04 листопада  2019 року відповідачем надано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 788) суми пенсій, які не виплачено за минулий період до місяця їх відновлення, обліковуються та будуть виплачені на умовах та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На час подання відзиву на позов окремий порядок не визначено, підстави для виплати заборгованості відсутні.   

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою:     АДРЕСА_1 , що підтверджується копією  паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 6-7).

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням серії № НОМЕР_3 (а.с. 10).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15 липня 2016 року № 1423033362 фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 (а.с. 9).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (а. с. 18).

Із довідки від 29 жовтня 2019 року вбачається, що виплату пенсії проведено за травень 2018 року та за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року (а. с.18-19). За відомостями наданого відповідачем витягу з ІКІС ПФУ: підсистема призначення та виплати пенсія позивачу за період з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року нарахована, але не сплачена (а. с. 20).

Вищенаведені обставини сторонами не оспорюються.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті  22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частинами першою, третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на певні види забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та набрала чинності з

1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня  2003 року № 1058-IV(далі - Закон № 1058).

Частиною першою статті 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (абзац 10 частини другої статті 5 Закону № 1058).

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є  Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 49 Закону № 1058 регламентовано, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, за змістом частини першої статті 49 Закону № 1058 припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом або судом відповідного рішення з підстав, визначених законом.

Судом встановлено, що виплата пенсії позивачеві призупинена до з`ясування фактичного місця проживання з 01 червня 2018 року на підставі  підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08 червня 2016 року № 365 (а.с. 13).

Разом з тим, така підстава для припинення пенсії не передбачена частиною першою статті 49 Закону № 1058.

Крім того, відповідачем не надано суду ні рішення територіальних органів Пенсійного фонду, ні рішення суду про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01 червня 2018 року, ні доказів на підтвердження наявності визначених законом підстав для такого припинення.

Суд зазначає, що відповідач припиняючи виплату пенсії позивачу діяв всупереч вимогам Закону № 1058, що, у свою чергу, призвело до порушень прав позивача.

Доводи представника відповідача щодо неможливості виплати пенсії за період з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року з огляду на те, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на цей час ще не прийнятий, суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 доповнено абзацом 20 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року, за змістом якого суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Внаслідок прийняття вказаної норми Кабінетом Міністрів України не тільки фактично зупинено виплату громадянам України пенсійних виплат на невизначений період часу, а й змінено строк виплати пенсій, регламентований частиною першою статті 47 Закону   № 1058.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Судом встановлено, що жодних змін до Закону № 1058 з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймалось.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України  у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, приписи абзацу 20 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 (з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України  № 788 від 21 серпня 2019 року) не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі, оскільки не відповідають частині першій статті 47 Закону № 1058.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не сплачена ОСОБА_1 пенсія за період з 01 червня 2018 року по грудень 2018 року, а тому позовні вимоги про визнання бездіяльності щодо невиплати пенсії протиправною та зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за цей період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до витягу з ІКІС ПФУ: підсистема призначення та виплати пенсія позивачу за період з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року нарахована, тому позовні вимоги в частині зобов`язання нарахувати пенсію за період з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року задоволенню не підлягають.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року сплату судового збору в сумі 768,40 грн. за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до речення 1 частини першої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, -

                                                              ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1   (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: вул. Ціолковського, буд. 25,      м. Костянтинівка, Донецька область, 85113) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії.

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити заборгованість за період з 01 червня 2018 року по грудень 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: вул. Ціолковського, буд. 25,   м. Костянтинівка, Донецька область, 85113) судовий збір в сумі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 30 (тридцять) копійок на  користь держави.

Стягнути за рахунок ОСОБА_1   (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 256 (двісті п`ятдесят шість) гривень 10 (десять) копійок на  користь держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 листопада 2019 року.

Суддя                                                                                   Ю.М. Льговська