Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 344/8043/16-ц

провадження № 61-25736св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Девляшевського В. А., Матківського Р. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання дії договору карткового рахунку припиненою.

Позовна заява мотивована тим, що 03 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем укладено договір № SAMND03000023732060 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, за яким банк відкриває клієнтові картковий рахунок і видає платіжну картку, тип Visa Infinite. Вид картки — особиста міжнародна, термін дії - один рік, валюта картки - гривня. Вказаний договір містить ознаки договору споживчого кредиту, укладеного банком з фізичною особою.

Упродовж 2009-2012 років позивач поновлював дію договору картрахунку, шляхом отримання у встановленому договором порядку нових кредитних карток. У січні 2012 року ним було востаннє одержано кредитну картку № НОМЕР_2 строк дії якої встановлено - січень 2013 року, після закінчення якого він більше не звертався до банку для отримання нових карток з новим строком дії.

Позивач вважав, що строк дії останньої кредитної картки закінчився, як зазначено пункті 1.1. договору картрахунку, зі спливом одного року, тобто 31 січня 2013 року.

16 березня 2016 року на адресу позивача надійшла письмова вимога банку від 29 лютого 2016 року про сплату боргу за кредитним договором від 03 жовтня 2008 року № SAMND03000023732060 у розмірі 794 424,00 грн.

Оскільки на картрахунку останньої платіжної картки кошти на кінцевий строк її дії були відсутні, то не могло бути продовження дії договору.

Просив визнати дію договору карткового рахунку від 03 жовтня 2008 року № SAMND03000023732060 припиненою 31 січня 2013 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2017 року позов задоволено.

Визнано дію договору карткового рахунку від 03 жовтня 2008 року № НОМЕР_3 , укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , припиненою 31 січня 2013 року.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що протягом 2009-2012 років позивач поновлював дію договору шляхом отримання кредитних карток та в січні 2012 року ним було отримано кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії якої до січня 2013 року. Після закінчення цього строку позивач не звертався до відповідача для отримання нових карток, з огляду на що строк дії картки закінчився 31 грудня 2013 року згідно з пунктом 1.1. договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що закінчення строку дії картки не припиняє строку дії договору та не звільняє позичальника від обов`язку погашення заборгованості за договором, а відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє до повного виконання сторонами зобов`язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 у інтересах ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою та просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що термін виконання кредитних зобов`язань відповідає строку дії картки; банк безпідставно продовжував нарахування боргу за умовами договору картрахунку, строк дії якого закінчився, позивач не підписував Умови та правила надання банківських послуг.

У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких ПАТ КБ «ПриватБанк» просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 03 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № SAMND03000023732060 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, за яким банк відкриває клієнту картковий рахунок і видає платіжну картку, тип Visa Infinite. Вид картки — особиста міжнародна, термін дії - один рік, валюта картки - гривня. Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 250 000,00 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Протягом 2009-2012 років позивач поновлював дію договору шляхом отримання кредитних карток та в січні 2012 року ним було отримано кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії якої до січня 2013 року.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03 жовтня 2008 року в розмірі 513 967,28 грн.

Доказів того, що зазначене рішення суду виконане позивач не надав.

16 березня 2016 року відповідач направив на адресу позивача письмову вимогу про сплату боргу за кредитним договором від 03 жовтня 2008 року № SAMND03000023732060 в розмірі 794 424,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив суд визнати дію договору карткового рахунку припиненою на підставі того, що строк його дії картки закінчився, оскільки закінчився строк дії картки, однак банк, істотно порушуючи умови договору, безпідставно продовжує нараховувати йому заборгованість.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 509 ЦК України визначає цивільно-правове зобов`язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, договори є підставою виникнення і формою існування зобов`язань, які одночасно складають зміст договору, тобто ці поняття не є тотожними.

З огляду на статті 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Разом з тим, статтею 651 ЦК України передбачено підстави для зміни або розірвання договору, зокрема - за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом та рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Із справи вбачається, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2014 року, яке набрало законної сили, із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № SAMND03000023732060 від 03 жовтня 2008 року у розмірі 513 967,28 грн. Докази виконання цього рішення у справі відсутні.

Оскільки указане судове рішення не виконано, то у даному випадку зобов`язальні правовідносини між позивачем та відповідачем трансформувалися у охоронні.

Враховуючи викладене, позовна вимога ОСОБА_1 визнати дію договору карткового рахунку припиненою не може бути задоволеною, оскільки зобов`язання припиняється належним виконанням.

Закінчення строку дії картки не припиняє дії договору та не звільняє позичальника від обов`язку погашення заборгованості.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров