Справа № 463/267/14-ц                                        Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/811/2891/18                                Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шеремети Н.О.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представниці КСП «Гряда» – Максимишин І.Б., позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Шеремети Г.І. від 10 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного сільськогосподарського підприємства “Гряда”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення загальних зборів підприємства та договору поруки,-

в с т а н о в и л а :

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства “Гряда” про надання згоди на укладення договору поруки, яке оформлене протоколом загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства “Гряда” від 20.12.2011 року. Визнано недійсним Договір поруки від 20.12.2011 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Колективним сільськогосподарським підприємством “Гряда”.

Дане рішення оскаржили КСП «Гряда», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Вважають рішення незаконним та необґрунтованим. Зазначають, що хоча позивачем успадковано майновий пай в сумі 2919грн., який належав померлому ОСОБА_5 , що є батьком позивача, однак, із заявою про вступ в члени КСП « ОСОБА_6 » позивач до правління підприємства не звертався, рішення загальними зборами членів КСП «Гряда» відносно даного питання не приймалося, відтак ОСОБА_1 не є членом КСП «Гряда» та немає права участі у загальних зборах членів КСП «Гряда». Також, вказують на те, що твердження суду та позивача про те, що останньому належить право власності на майновий пай у розмірі 2919,00 грн. або 0,3774449 % в пайовому фонді КСП «Гряда» спростовується листом Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області №119 від 28.02.2014 р., з якого вбачається, що 15.01.2013 р. Грядівською сільською радою свідоцтво серії ЛВ НОМЕР_1 343777 анульоване на підставі договору дарування майнового паю від 04.01.2013р., свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія НОМЕР_2 виданий Грядівською сільською радою Жовківського району Львівської області 14.01.2014 р., який підтверджує майновий пай позивача ( ОСОБА_1 ) у розмірі 120.00 грн. або 0,015517 % в пайовому фонді КСП « ОСОБА_6 », договором дарування частки майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда» від 03.06.2013 р., укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , згідно умов якого ОСОБА_7 (дарувальник) передав у власність ОСОБА_1 (обдарованого) майновий пай у розмірі 120,00 грн. або 0,015517 % пайового фонду КСП «Гряда», листом Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 16.10.2014р. №696, з якого вбачається, що 30.12.2013 р. ОСОБА_8 В ОСОБА_9 звернувся до Грядівської сільської ради із заявою про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства, у зв`язку із набуттям частки майнового паю у пайовому фонді КСП «Гряда» на підставі договору дарування частки майнового паю члена КСП «Гряда» 03.06.2013 р. у розмірі 120.00 грн. або 0,015517 % пайового фонду КСП « ОСОБА_6 ». Крім того, зазначають, що висновок суду про те, що прийняті рішення на загальних зборах КСП «Гряда» від 20.12.2011 р. фактично стосуються розпорядження належного позивачу права власності на майновий пай є необгрунтованим та безпідставним, оскільки загальні збори не мають жодних повноважень щодо такого розпорядження, а право власності позивача є недоторканим та захищається у встановленому порядку. Також, зазначають, що згідно протоколу загальних зборів членів КСП «Гряда» від 20.12.2011 р. в загальних зборах участь брали:  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ,  ОСОБА_4 , тобто, із загальної кількості працюючих членів КСП «Гряда», участь в вказаних зборах брали всі працюючі члени, тому згідно вимог Статуту КСП «Гряда» вказані загальні збори вважаються повноважними приймати рішення з будь-яких питань діяльності підприємства. Зазначають, що грошові кошти за договором позики, котрі бралися особисто ОСОБА_12 , були отримані не в інтересах подружжя та використані не на сімейні потреби, як про те стверджує позивач, азадля погашення кредиту КСП «Гряда» та для використання їх в діяльності підприємства з метою його розвитку. Дані обставини вбачаються з рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18.07.2013 року у справі №444/1714/14-ц, що набрало законної сили, а також з платіжних доручень № 8566, № 8552 від 27.04.2012 року, що засвідчують  внесення грошових коштів  ОСОБА_12 ,  ОСОБА_10  на рахунок КСП «Гряда».Звертають увагу, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів підтвердження протилежного та того, що кошти отримувалися, використовувалися в сімейних інтересах ОСОБА_13 та ОСОБА_10 Позивачем не доведено спільність наміру ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , їх спільність в участі в отриманні та витрачанні коштів, набутих за договором позики від 11.04.2011 р. Також, зазначають, що позивач не надав жодних доказів як саме оскаржуване рішення негативно вплинуло на господарську діяльність та фінансовий стан підприємства та яким чином порушуються права та інтереси позивача. Також, вказують, що ОСОБА_10 як голова КСП «Гряда» є особою, яка наділена повноваженнями від імені підприємства на укладення договорів. Жодним чином таке її право на укладення договору поруки від 20.12.2011 року не обмежено (не позбавлено). До того ж, рішенням загальних зборів членів КСП «Гряда» від 20.12.2011 року було надано згоду на укладення між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та КСП «Гряда» договору поруки, як забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором позики, укладеним між ним та ОСОБА_3 11.04.2011 року.

В судове засідання окрім позивача та представниці відповідача КСП «Гряда» решта учасників справи (їх представники) не з`явилися, однаксуд вважав заможливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також, зокрема, і те, що інтереси одного із відповідачів у судовому засіданні захищала представниця.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці відповідача – на підтримання скарги, позивача – в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на  ч.3 ст. 98, ст.ст. 202, 203, 215, 237, ч.3 ст. 238 ч.1 ст. 232 ЦК України, ч.3 ст. 61 СК України, п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та задовольняючи позов, – виходив з того, що як вбачається із наявної в матеріалах справи копії протоколу Загальних зборів членів КСП «Гряда» від 20.12.2011 року, загальними зборами КСП «Гряда» було прийнято рішення про надання згоди на укладення між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та КСП «ГРЯДА» договору поруки з метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 за договором позики грошових коштів, укладеного 11.04.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що підставою для прийняття такого рішення був виступ члена ОСОБА_4 , яка повідомила присутнім про наявність укладеного 11.04.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики, важке матеріальне становище ОСОБА_2 , яке унеможливлює повернення позичених коштів. А тому з врахуванням ситуації, яка склалась з членом підприємства ОСОБА_2 , беручи до уваги довготривалі стосунки ОСОБА_2 з підприємством, пропонує поручитись за виконання ОСОБА_2  своїх ( ОСОБА_2 ) обов`язків по договору позики, шляхом укладення договору поруки. На засіданні загальних зборів були присутні троє членів: ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які за прийняте рішення проголосували одноголосно. На виконання прийнятого загальними зборами КСП «ГРЯДА» рішення 20.12.2011 року між ОСОБА_3 (кредитор), ОСОБА_2 (боржник) та КСП «Гряда» в особі керівника Гординської Ірини Василівни (поручитель) укладено договір поруки, за яким КСП Гряда поручилася перед ОСОБА_3 , як кредитором, за виконання боржником ОСОБА_2 усіх зобов`язань по договору позики від 11.04.2011 року з урахуванням додатку від 20.11.2011 року. Згідно п.1.3 Договору поручитель відповідає перед кредитором усім своїм майном, що буде йому належати на момент стягнення, у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями. Причини невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором ніяк не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань за договором. Судом встановлено, що 11.04.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів в розмірі 2500000,00 грн., які ОСОБА_2 , як позичальник, зобов`язаний був повернути у строк не пізніше 31.11.2011 року. Як вбачається зі змісту договору цільового призначення позики, як додаткову умову договору, сторони не обумовили. Додатком від 20.12.2011 року до договору позики було продовжено строк повернення позики не пізніше 31.12.2012 року та зазначено, що зобов`язання за цим договором забезпечуються порукою КСП « ОСОБА_6 ». Оцінюючи правомірність прийнятого на засіданні 20.12.2011 року Загальних зборів членів КСП «Гряда» рішення та укладеного на його підставі договору поруки суд виходив з наступного. У відповідності до п.2.2 Статуту КСП «Гряда» в редакції 10.12.1996 року, основною метою підприємства є отримання максимального прибутку при постійному нарощуванні виробництва птахівничої продукції та інших видів діяльності за рахунок застосування нових технологій, високого рівня організації виробництва і продуктивності праці. Вищим органом управління в підприємстві є загальні збори. Пунктом 10.3 Статуту передбачено повноваження загальних зборів, однак серед таких не зазначено можливості приймати рішення щодо поручительства за виконання особистих зобов`язань членів підприємства. Відповідно до Статуту рішення на загальних зборах приймаються абсолютною більшістю голосів, тобто більшою половиною присутніх на зборах. Правління підприємства сповіщає про скликання загальних зборів не пізніше як за сім днів. У відповідності до наявної в матеріалах справи відповіді №681 від 30.12.2016 року, наданої Грядівською сільською радою Жовківського району Львівської області на запит суду, встановлено, що пайовиками КСП «Гряда» станом на 20.12.2011 року, тобто на час прийняття оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору поруки, були ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 та ОСОБА_15 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був членом КСП «ГРЯДА» та якому на момент смерті відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 08.07.2001 року, належав майновий пай в розмірі 2919,00 грн. або 0,3774449% в пайовому фонді майна КСП «ГРЯДА». Вказане стверджується копією свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ №343776, виданого 26.12.2012 року. Спадщину після померлого ОСОБА_5 у вигляді майнового паю в розмірі 2919,00 грн. або 0,3774449% в пайовому фонді майна КСП «ГРЯДА» прийняв його син ОСОБА_1 , позивач по справі, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину від 04.01.2013 року, копія якого долучена до матеріалів справи, Крім того, 04.01.2013 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ №343777. З матеріалів справи та пояснень сторони позивача судом встановлено, що про скликання 20.12.2011 року загальних зборів членів КСП «ГРЯДА» усіх його членів повідомлено не було, зокрема ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_1 , позивача по справі. Покликання сторони відповідача КСП «Града» на те, що позивач ОСОБА_1 не є членом КСП, а відтак немає права голосу та участі в загальних зборах підприємства суд вважав хибними, оскільки, хоч позивач ОСОБА_1 і не успадкував право на членство в підприємстві після свого батька, однак успадкував право власності на майновий пай в пайовому фонді підприємства, яке дає йому право на участь в загальних зборах та прийнятті рішень, що стосується майна підприємства, до якого також належить і пайовий фонд. Аналізуючи правову природу отриманих ОСОБА_2 від ОСОБА_3 коштів за договором позики виходячи з обставин справи, наявних в ній письмових документів та пояснень учасників, показів свідків, то суд критично оцінив доводи відповідачів, про те, що отримані ОСОБА_2 в позику кошти були використані не в інтересах сім`ї, а для погашення кредиту КСП «Гряда». На підтвердження факту використання зазначених коштів не в інтересах сім`ї відповідачем ОСОБА_2 подано копії платіжних доручень № 8566 та 8552 від 27.04.2012 року про внесення грошових коштів, відповідно, в сумі 544 тис. грн. та 551 тис. грн. в якості поворотної фінансової допомоги засновника КСП «Гряда». У зв`язку з чим відповідач ОСОБА_2 стверджує, що саме ці кошти, були отримані ним в позику від ОСОБА_3 згідно договору позики від 11.04.2011 р. Однак, зазначені обставини, на думку суду, спростовуються показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Так, свідок ОСОБА_16 зазначила, що на наполегливі прохання ОСОБА_10 виступила інвестором погашення кредитних зобов`язання Командитного товариства «ЕГО», учасником якого було КСП «ГРЯДА», з метою вивільнення з іпотеки майна КСП «Гряда». З цією метою вона у квітні 2012 року у своєму кабінеті передала суму в розмірі еквівалентному на той час 150 000 дол. США ОСОБА_10 та її чоловікові ОСОБА_2 для внесення її в якості фінансової допомоги в КСП «Гряда». Приблизно така ж сума в цей же день була також внесена її чоловіком ОСОБА_18 та сином ОСОБА_7 на рахунок КСП «Гряда» в якості поворотної фінансової допомоги. Зазначені обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 8566 та 8552 від 27.04.2012 р. про внесення ОСОБА_7 на користь КСП «Гряда» поворотної фінансової допомоги на користь КСП « ОСОБА_6 » в сумі 525000.00 грн. та ОСОБА_18 поворотної фінансової допомоги на користь КСП «Гряда» в сумі 580000.00 грн. За результатами внесення зазначених коштів, що були її особистими коштами, кредитні зобов`язання були частково виконані внаслідок чого майно КСП « ОСОБА_6 » було вивільнено з іпотеки. Крім того, свідок ОСОБА_16 зазначила, що перед внесенням коштів на погашення кредитних зобов`язань КТ «ЕГО» нею із залученням спеціалістів детально перевірявся фінансовий стан КСП «Гряда», оспорюваного договору поруки від 20.11.2011 р. у справах КСП «Гряда» не було. Правдивість показань свідка ОСОБА_16 підтверджується також наявним у справі письмовим доказом – висновком експертів №77 комісійної психофізіологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу – комп`ютерного поліграфі від 11.02.2016 року. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 від участі у проведення такої експертизи ухилилися, однак про її проведення повідомлялись належним чином. Крім того, показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 встановлено, що останній обіймав керівну посаду у ВАТ «Укрексімбанк», в якому кредитувалося КТ «Его» та з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань якого у 2008 році було передано в іпотеку виробничі приміщення птахофабрики Гряда. Підтвердив, що ОСОБА_10 представила банку свідка ОСОБА_16 як інвестора, який повинен був погасити частину зобов`язань в сумі приблизно 2 млн. грн., а банк в свою чергу вивільнить з-під іпотеки майно птахофабрики Гряда. В подальшому цей план було реалізовано. Крім того, зазначив, що банком ретельно перевірявся майновий стан позичальника. Жодних договорів поруки на суму 2,5 млн. гривень в 2011-2012 роках на підприємстві не було. Зазначені вище обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо КТ «ЕГО» станом на 19.07.2007 р, установчим договором про створення та діяльність КТ «ЕГО», Статутом КТ «ЕГО», Іпотечним договором № 6007Z69, укладеним між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та КТ «ЕГО», посвідченим Чемерис Г.Я., приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу 19.07.2007 р., рішенням виконавчого комітету Грядівської сільської ради № 22 від 30.05.2012 р. «Про державну реєстрацію права власності та видачу свідоцтва на право власності на нерухоме майно КСП « ОСОБА_6 ». Суд протлумачив на користь позивача і той факт, що в договорі позики не було обумовлено цільового призначення отриманих за таким коштів, такі взяті у період перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , що не заперечили обоє в своїх поясненнях, даних в судовому засіданні. В самому протоколі зазначено, що враховуючи складне матеріальне становище ОСОБА_2 та його тривалі стосунки з підприємством вважається за можливе поручитись за виконання ОСОБА_2 , як фізичною особою, зобов`язань. Враховуючи вищенаведене, суд вважав, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено факту використання коштів, взятих у позику в ОСОБА_19 , в інтересах КСП "Гряда". З вищепроаналізованого суд прийшов до висновку, що зобов`язання КСП перед банком виконано свідком ОСОБА_16 . Суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 не вправі був брати участь в голосуванні на загальних зборах учасників КСП «Гряда» під час вирішення питання про укладення між ним і підприємством оспорюваного договору поруки, за яким підприємство ручається за виконання зобов`язань ОСОБА_2 по договору позики. З цих же підстав не вправі була брати участь в такому голосуванні і ОСОБА_10 , оскільки така на час виникнення спірних правовідносин являлася дружиною ОСОБА_2 , що відповідачами не заперечується та підтверджено їхніми поясненнями даними в судовому засіданні. А відтак, в силу припису ч.3 ст. 61 СК України, кошти, отримані як позика від ОСОБА_19 , являються спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_2 Рішення зборів в даному випадку є документом, що містить відомості про надання дозволу на вчинення правочину (укладення договору поруки), однак правочином в розумінні ст.202 ЦК України не є. І відповідно до цього рішення не можуть бути застосовані положення ст.203,215 ЦК України щодо підстав недійсності правочину. Однак, зважаючи на те, що рішення про надання згоди на укладення договору поруки, яке оформлено протоколом, було прийнято з порушенням процедури скликання і проведення загальних зборів, так як всіх учасників повідомлено не було, а саме: ОСОБА_14 , яка на момент скликання зборів була членом, а на сьогоднішній день померла, а також ОСОБА_15 , який за словами відповідача на момент проведення зборів помер. Однак, судом встановлено, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 від 23.03.1996 року та на сьогоднішній день актовий запис про смерть такого в документообігу органів ДРАЦСу відсутній. Також при проведенні зборів було порушено процедуру голосування, оскільки двоє з присутніх на загальних зборах ( ОСОБА_2 та ОСОБА_10 ) учасника не вправі були брати участь в голосуванні з питань надання згоди на укладення договору поруки їхніх особистих зобов`язань, а одноособово таке рішення не приймається, і вказані обставини в сукупності призвели до того, що двоє членів підприємства мали право голосу за питання щодо укладення правочину між ними і підприємством, а тому відповідне рішення загальних зборів членів КСП « ОСОБА_6 » підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності положенням ч.3 ст. 98 ЦК України. Суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_10 , як керівник КСП «Гряда», добре знаючи про порушення процедури проведення загальних зборів та незаконність прийнятого загальними зборами рішення від 20.12.2011 року, все ж уклала договір поруки в своїх інтересах та інтересах свого чоловіка ОСОБА_2 з метою відповідальності за грошові зобов`язання КСП «Гряда», яке, на думку суду, не мало відношення до даної позики. Вказане, на думку суду, власне і свідчить про зловмисну домовленість сторін договору поруки. Вказана позиція стверджується і наявним в матеріалах справи рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 18.07.2013 року, яким вирішено стягнути з КСП «Гряда» на користь ОСОБА_19 2500 000,00 грн. за договором поруки. З рішення вбачається, що представником КСП «Гряда» в ході розгляду справи було подано зустрічний позов про визнання договору поруки недійсним з підстав його фіктивності, проти якого ОСОБА_10 заперечувала та просила стягнути з КСП «Гряда» грошові кошти на користь ОСОБА_19 . Крім того, у зв`язку з тим, що майно КСП «Гряда», за рахунок якого підлягають виконання зобов`язання КСП як поручителя за оспорюваним договором поруки входить до структури пайового фонду і належить його членам та співвласникам майнових паїв на праві спільної часткової власності, то суд приходить до висновку, що такий договір безпосередньо порушує права та охоронювані закони інтереси позивача як власника майнового паю КСП « ОСОБА_6 ».

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи, суперечать обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, обставини, які суд вважав встановленими – не доведені.

Позивач звернувся в суд з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства “Гряда”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , в якому просив:

-визнати недійсним рішення загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства «ГРЯДА» про надання згоди на укладення договору поруки, яке оформлене протоколом загальних зборів членів КСП «ГРЯДА» від 20.12.2011 року;

-визнати недійсним Договір поруки від 20.12.2011 р., укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Колективним сільськогосподарським підприємством «ГРЯДА».

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням загальних зборів членів КСП «ГРЯДА», яке оформлене протоколом загальних зборів членів КСП «ГРЯДА» від 20.12.2011 року, надано згоду на укладення договору поруки між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Колективним сільськогосподарським підприємством «ГРЯДА». Вказаний договір укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 2 500 000,00 грн., який укладено 11.04.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вказане рішення та договір підлягають визнанню недійсними у зв`язку з тим, що загальні збори скликані та проведені з грубим порушення процедури, передбаченої статутом підприємства. А рішення прийняте за результатами проведення зборів суперечить майновим інтересам, як самого підприємства, так і його членів окремо, зокрема і позивача. Спірним договором поруки було забезпечено виконання позичкових зобов`язань ОСОБА_2 , які за свою природою є спільним зобов`язанням подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , оскільки кошти брались не в інтересах КСП, а в інтересах сім`ї. Так як вказане рішення та договір порушують майнові інтереси позивача ОСОБА_1 , який участі в зборах не брав та про їх скликання не повідомлявся.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось, – ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , який був членом КСП «ГРЯДА» та якому на момент смерті відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 8.07.2001 року, належав майновий пай в розмірі 2919,00 грн. або 0,3774449% в пайовому фонді майна КСП «ГРЯДА». Вказане стверджується копією свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ №343776, виданого 26.12.2012 року (т.1 а.с.12).

Спадщину після померлого ОСОБА_5 у вигляді майнового паю в розмірі 2919,00 грн. або 0,3774449% в пайовому фонді майна КСП «ГРЯДА» прийняв його син ОСОБА_1 , позивач по справі, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину від 04.01.2013 року, копія якого долучена до матеріалів справи. Окремо, 4.01.2013 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ №343777 (т.1 а.с.12-13).

Також, з матеріалів справи вбачається, що Загальними зборами членів КСП «Гряда» від 20.12.2011 року (т.1, а.с.22), було прийнято оскаржуване рішення про надання згоди на укладення між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та КСП «ГРЯДА» договору поруки з метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 за договором позики грошових коштів, укладеного 11.04.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Однак, із наведеного, також, вбачається, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства були видані на померлого ОСОБА_5 – 16.12.2012 року, а ОСОБА_1 видані – 4.01.2013 року, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення про надання згоди на укладення між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та КСП «ГРЯДА» договору поруки з метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 за договором позики грошових коштів, укладеного 11.04.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи вказане, позивач ОСОБА_20 станом на час прийняття оскаржуваного рішення не набув права власності на майновий пай члена КСП та на момент проведення Загальних зборів членів КСП «Гряда» від 20.12.2011 року, також, не був і членом КСП « ОСОБА_6 » та не мав права участі у загальних зборах КСП «Гряда».

Також, відповідно до п. 13 порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, Затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2001 року №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Крім цього, відповідно до п. 14 згаданого порядку,  свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Усі подані документи формуються в окрему справу по кожному підприємству. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку. У разі втрати чи пошкодження свідоцтва громадянину видається дублікат, про що робиться відповідний запис на бланку свідоцтва.

Відповідно до вказаних норм, а також ст.ст. 328, 362, 363, 1218, 1219, 1268, 126 Цивільного кодексу України, Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Наказів міністерства аграрної політики України №62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» та «Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» №63 від 14.03.2001 року, Постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2001 року №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», – право власності на майновий пай вважалось набутим в порядку спадкування, інших цивільно-правових угод, лише після отримання відповідного свідоцтва про право власності на майновий пай.

Враховуючи, що позивач таке свідоцтво отримав лише у 2013 році, на час проведення загальних зборів членів КСП він співвласником частки в майні пайового фонду не був, тому жодних його прав при проведенні таких порушено бути не могло. Сам факт прийняття спадщини після смерті батька (зокрема і права на частку в майні пайового фонду КСП), без дотримання процедури набуття права власності на майновий пай, згідно вказаного порядку, не свідчить про те, що позивач на час проведення загальних зборів та прийняття спірних рішень на таких був співвласником майна пайового фонду вказаного КСП та такі могли вплинути на його права та інтереси.

Тому, враховуючи, що на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів членів КСП «Гряда» 20.11.2011 року, позивач ще не набув права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського товариства, тому позовні вимоги позивача не підлягали до задоволення, оскільки оскаржуваним рішення загальних зборів членів КСП «Гряда» 20.11.2011 року його права не могли бути порушені.

Крім цього, позивачем не наведено жодних доводів та не підтверджено жодними доказами порушення оскаржуваним рішенням загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства «ГРЯДА» про надання згоди на укладення договору поруки, яке оформлене протоколом загальних зборів членів КСП «ГРЯДА» від 20.12.2011 року та Договором поруки від 20.12.2011 р., укладеним між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Колективним сільськогосподарським підприємством «ГРЯДА» його майнових прав.

Крім цього, слід вказати і про те, що станом на час подання позову позивач відчужив належний йому майновий пай, право власності на який було посвідчено свідоцтвом від 4.01.2013 року ЛВ № 343777 та який було видано після смерті ОСОБА_5 та який теоретично міг надавати право позивачу на оскарження рішення загальних зборів про яке йшлося, а саме 4.01.2013 року на підставі договору дарування.

Тобто, на час подання позову, позивач навіть не володів часткою в пайовому фонді, про яку йшлося та на що посилався у позові.

Набуття ж ним 120 грн. частки в пайовому фонді КСП внаслідок договору дарування, тобто набуття права на участь у КСП, на підставі договору дарування від 3.06.2013 року та свідоцтва про право власності на майновий пай 14.01.2014 року, тобто за три дні до подання позову, не свідчить про можливість порушення його прав як потенційного члена КСП у 2011 році рішенням загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства «ГРЯДА», яке оспорюється.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, що беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Також, відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України (в редакції чинній на даний час),  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України(в редакції чинній на даний час), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України (в редакції чинній на даний час та на час ухвалення оскаржуваного рішення),  сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України (в редакції чинній на даний час), суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.  Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.  Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України (в редакції чинній на даний час),  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов`язаний роз`яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, залучення співвідповідача, тощо. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

Із наведеного вище вбачається, що позивачем оспорено рішення загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства «ГРЯДА» про надання згоди на укладення договору поруки, яке оформлене протоколом загальних зборів членів КСП «ГРЯДА» від 20.12.2011 року та Договір поруки від 20.12.2011 р., укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Колективним сільськогосподарським підприємством «ГРЯДА».

Також, в оскаржуваному рішенні вказано, що ОСОБА_10 , як керівник КСП «Гряда», добре знаючи про порушення процедури проведення загальних зборів та незаконність прийнятого загальними зборами рішення від 20.12.2011 року, все ж уклала договір поруки в своїх інтересах та інтересах свого чоловіка ОСОБА_2 з метою відповідальності за грошові зобов`язання КСП «Гряда», яке, на думку суду, не мало відношення до даної позики. Вказане, на думку суду, власне і свідчить про зловмисну домовленість сторін договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Відповідно до ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Враховуючи, те, що судом було встановлено, що ОСОБА_10 , як керівник КСП «Гряда», добре знаючи про порушення процедури проведення загальних зборів та незаконність прийнятого загальними зборами рішення від 20.12.2011 року, все ж уклала договір поруки в своїх інтересах та інтересах свого чоловіка ОСОБА_2 з метою відповідальності за грошові зобов`язання КСП «Гряда» її слід було залучити до участі у розгляді справи. Однак, ОСОБА_10 до участі у справі не залучено як співвідповідача, хоча можливе рішення суду про задоволення позову відповідно прямо впливатиме на її права та законні інтереси, оскільки знівелює передумови для настання відповідних наслідків, тобто змінюватиме правовідносини, що виникли на підставі оскаржуваного рішення та в подальшому змінювались.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції вказаних вимог закону не дотримано.

Так, судом на обговорення вказане питання (про залучення співвідповідачів) не ставилось та позивачу таке його право не роз`яснювалось, відповідно і позивач такого права не реалізовував у спосіб залучення належних відповідачів (співвідповідачів) чи відмову у залученні таких із настанням відповідних наслідків, про що він повинен був бути поінформованим судом.

Без залучення згаданої особи, для якої таке рішення в частині згаданої вимоги створює відповідні права та обов`язки та відповідно вимоги про визнання недійсним та скасування такого прямо впливає на її права та інтереси, оскільки змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, – суд не взмозі давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору, оскільки без залучення належного відповідача (співвідповідача) на права та обов`язки впливатиме таке судове рішення суд вирішувати питання про задоволення позову не взмозі.

Зважаючи на вказане, неможливість залучення згаданого співвідповідача на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції в частині згаданої вимоги та істотність такого процесуального порушення, що впливає на вирішення спору вцілому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні і в частині цієї вимоги.

Вказане відповідає, також, і правовим позиціям викладеним у Постановах Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/2587/16 (провадження 61-21489св18), а також у постанові від 14.11.2018 року у справі №183/2587/16 (провадження 61-21489св18), з подібними процесуальними правовідносинами, що повинні бути враховані, зокрема, і судом апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та таку задовольнити.

Оскаржуване ж рішення слід скасувати з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в цілому.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року – скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Колективного сільськогосподарського підприємства “Гряда”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення загальних зборів підприємства та договору поруки – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2019 року.

       Головуючий :                 Я.А. Левик

        Судді:                 Л.Б. Струс

                                Н.О. Шеремета