Ухвала

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 569/10732/19

провадження № 61-19712ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року, ухвали Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року та від 22 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної виконавчої служби у Рівненській області,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Державної виконавчої служби.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику десятиденний строк на усунення недоліків щодо зазначення способу захисту прав заявника та долучення копій позовної заяви для надіслання їх суб`єкту оскарження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявником подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року цивільну справу разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 повернуто до Рівненського міського суду Рівненської області для виконання вимог підпункту 15.11 пункту 15 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2019 року повернуто заявнику відповідно до вимог підпункту 15.11 пункту 15 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, так як апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Державної виконавчої служби визнано неподаною та повернуто заявнику.

На вказану ухвалу заявником подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року про повернення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Державної виконавчої служби залишено без руху та надано строк для усунення недоліків щодо уточнення прохальної частини апеляційної скарги та підстав необґрунтованості оскаржуваного рішення.

У жовтні 2019 року заявником подано заяву про відвід судді Боймиструка С. В.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Боймиструка С. В. відмовлено.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року про повернення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Державної виконавчої служби визнано неподаною та повернуто заявнику.

У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року, ухвали Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року та 22 жовтня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2019 року, ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року про повернення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Державної виконавчої служби у Рівненській області та ухвали Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Боймиструка С. В. необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до підпункту 15.11 пункту 15 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Ураховуючи вказане вище, підстав для оскарження ухвали про повернення апеляційної скарги на ухвалу, що не оскаржується окремо від рішення суду, якою повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху від 11 липня 2019 року, не вбачається.

Отже, оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про відвід судді, враховуючи її відсутність у статті 389 ЦПК та положення підпункту 15.11 пункту 15 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у касаційному порядку не передбачено.

Крім того, беручи до уваги, що ухвала суду першої інстанції від 09 вересня 2019 року про повернення скарги заявнику не була переглянута в апеляційному порядку, підстави для її перегляду касаційним судом відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, № 29458/04, № 29465/04, § 24) вказав, що фраза «установленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті «судом, установленим законом», Верховний Суд встановив, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, є помилковим (рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року у справі «ТОВ «Фірма Верітас» проти України» ( Firma Veritas v. Ukraine, № 2217/07, § 28).

Щодо оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу від 09 вересня 2019 року слід зазначити наступне.

Пунктом першим частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Установивши, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам частини другої статті 356 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив її без руху та надав заявнику строк для усунення недоліків.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року надано строк заявнику для усунення недоліків апеляційної скарги щодо уточнення прохальної частини та обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення, а подані на виконання вимог ухвали матеріали виправлень вказаних недоліків не містили, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року є необґрунтованою.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 185 та частини другої статті 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 353, 389, підпунктом 15.11 пункту 15 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення», пунктом першим частини другої, пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2019 року, ухвали Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року та 22 жовтня 2019 року у справі у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної виконавчої служби у Рівненській області.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян