КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Сілкової І.М.

суддів - Балацької Г.О., Горб І.М.

за участю секретаря - Степанця О.О.

прокурора - Здрака С.В.

потерпілої - ОСОБА_1

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5

захисників - Гончарук Ю.О., Чудовської І.В.,

Тетарчук І.В., Криворучко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження № 42015100000001158 від 16.10.2015 року стосовно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 140 КК України, а кримінальне провадження стосовно них закрито у зв`язку із закінченням строків давності.

Також цією ухвалою залишено без розгляду цивільні позови потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з правом їх пред`явлення потерпілою в порядку цивільного судочинства.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, виділено в окреме провадження.

В обґрунтування прийнятого рішення суд, посилаючись на положення ст. 285, ч.4 ст. 286 КПК України, зазначив, що під час проведення підготовчого судового засідання 26.04.2019 року від захисника Криворучко Л.С., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Тетарчук І.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника Чудовської І.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника Гончарук Ю.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , надійшли клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 140 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття стосовно останніх кримінального провадження.

Враховуючи, що інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 140 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, подія вказаного злочину мала місце 24.08.2015 року і за відсутності даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався, суд дійшов висновку про звільнення обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 140 КК України на підставі ст. 49 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності та закриття стосовно останніх кримінального провадження.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, якою обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 140 КК України за закінченням строків давності з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме положень ст. 49 КК України.

На переконання апелянта, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а висновок суду про звільнення обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття стосовно них кримінального провадження є передчасним, оскільки під час судового розгляду не були належним чином досліджені всі обставини даної справи, не враховано, що своїми діями по неналежному виконанню ними як медичними працівниками своїх службових обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення обвинувачені заподіяли значної, невідворотної шкоди, а саме позбавили життя її сина ОСОБА_5 . При цьому, свою вину не визнали та не розкаялись у вчиненому, спричинену ними моральну шкоду не відшкодували.

Крім того зазначає, що обвинувачені та їх захисники штучно затягували розгляд даної справи шляхом постійного перенесення судового розгляду з різних причин, у зв`язку з чим розгляд справи 22 рази відкладався через систематичну неявку обвинувачених або їх захисників в судове засідання без поважних на те причин.

Апелянт вважає, що суд не мав законних підстав для задоволення клопотань про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, оскільки в діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наявні ознаки штучного затягування процесу та ухилення від судового розгляду провадження, що відповідно до ч.2 ст.49 КК України призупиняє перебіг давності та унеможливлює застосування до обвинувачених положень ч.1 ст.49 КК України.

Також вказує,що в оскаржуваній ухвалі суд не вказав причин незастосування положень ст. 49 КК України до іншого обвинуваченого, а саме ОСОБА_6 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої на підтримку доводів поданої апеляційної скарги; думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу потерпілої, вказуючи на порушення судом процедури закриття кримінального провадження; пояснення обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та їх захисників, які заперечували проти апеляційної скарги потерпілої; перевіривши матеріали кримінального провадження № 42015100000001158 та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає з наступних підстав.

17.08.2017 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, внесеному до ЄРДР за № 42015100000001158.

З обвинувального акта вбачається, що 24.08.2015 року під час другого забігу у вишиванках "Кубок незалежності", а саме дистанції на 21,1 км, приуроченому до святкування "Дня незалежності України", який проводився на території Національного комплексу "Експоцентр України", що розташований в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова 1, в якому приймав участь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Того ж дня, а саме 24.08.2015 року об 11 год. 10 хв., пробігши 19 км. дистанції, ОСОБА_5 стало погано і стан його здоров`я різко погіршився.

24.08.2015 року приблизно об 11 годині 20 хвилин до бригади швидкої медичної допомоги № 312 Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва, яка несла чергування біля стартової лінії забігу на території Національного комплексу «Експоцентр України» за вищевказаною адресою, звернулась невстановлена слідством особа та повідомила, що учаснику 2-го забігу у вишиванках «Кубку незалежності», яким виявився ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідна медична допомога.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що

будучи лікарем Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва, 24.08.2015 року перебував на чергуванні біля Національного комплексу «Експоцентр України», що за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 1 в складі бригади швидкої медичної допомоги № 312 та приблизно об 11 год. 30 хв. прибув до місця, де знаходився ОСОБА_5 та під час контактування з яким не встановив правильний діагноз, не провів відповідні та адекватні медичні заходи, у зв`язку з чим наявні дефекти в наданні ним медичної допомоги ОСОБА_5 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи лікарем Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва, 24.08.2015 року приблизно об 11 год. 46 хв., отримавши від диспетчера виклик про надання допомоги медичній бригаді № 312, яка знаходилась на чергуванні за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова 1, в складі бригади швидкої медичної допомоги № 32 виїхав на вказаний виклик, де було виявлено пацієнта ОСОБА_5 та перенесено до медичного автомобіля медичної бригади № 32. Під час контактування з пацієнтом ОСОБА_5 лікар бригади швидкої медичної допомоги № 32 ОСОБА_4 не встановив правильний діагноз, не провів відповідні та адекватні медичні заходи, у зв`язку з чим наявні дефекти в наданні ним медичної допомоги ОСОБА_5 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що будучи лікарем-анестезіологом Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, 24.08.2015 року, знаходячись за місцем своєї роботи в Київській міській клінічній лікарні медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві на добовому чергуванні, приблизно о 14 год. 07 хв. після того, як до відділення інтенсивної терапії нейрохірургічного профілю був доставлений хворий ОСОБА_5 , не встановив правильний діагноз та не провів відповідні та адекватні медичні заходи, у зв`язку з чим наявні дефекти в наданні медичної допомоги ОСОБА_5 лікарем-анастезіологом ОСОБА_2 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що будучи лікарем-анестезіологом Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, 24.08.2015 року, знаходячись за місцем своєї роботи в Київській міській клінічній лікарні медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві, приблизно о 13 год. 00 хв., після того як з приймального відділення оглядової нейрохірургії Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги до протишокової палати був доставлений хворий ОСОБА_5 , здійснюючи супровід пацієнта на всьому етапі перебування в приймальному відділенні, не встановив правильний діагноз та не провів відповідні та адекватні медичні заходи, у зв`язку з чим наявні дефекти в наданні медичної допомоги ОСОБА_5 лікарем-анастезіологом ОСОБА_3 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5

ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, будучи лікарем-нейрохірургом Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, 24.08.2015 року, знаходячись за місцем своєї роботи в Київській міській клінічній лікарні медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві на добовому чергуванні, приблизно о 12 год. 40 хв. після того, як до протишокової палати лікарні був доставлений лікарями бригади швидкої медичної допомоги хворий ОСОБА_5 , при здійсненні медичного огляду не встановив правильний діагноз та не провів відповідні та адекватні медичні заходи, у зв`язку з чим наявні дефекти в наданні медичної допомоги ОСОБА_5 лікарем-нейрохірургом ОСОБА_5 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку експерта № 13-2016/о від 20.01.2017 року, динаміка основних показників діяльності серцево-судинної системи дозволяють вважати, що приблизно о 16 годині 00 хвилин 24.08.2015 року почалася маніфестація зриву та неефективності компенсаторних механізмів організму ОСОБА_5 Тобто, лише у разі встановлення правильного діагнозу теплового (сонячного) удару та проведення відповідних та адекватних заходів до 16 години 00 хвилин 24.08.2015 року, можливо було б запобігти настанню смерті ОСОБА_5

При судово-гістологічному дослідженні «гістологічного архіву» з трупу ОСОБА_5 виявлені зміни, які відповідають синдрому системної запальної відповіді (ендотоксикоз), як наслідок теплового (сонячного) удару.

З урахуванням відомостей щодо анамнезу (тобто втрата свідомості під час змагань з бігу), проявів перебігу стану пацієнта (дворазовий судомний напад, мимовільні акти сечовипускання та дефекації), клінічна картина стану потерпілого ОСОБА_5 на момент госпіталізації в Київську міську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги о 12 годині 40 хвилин 24.08.2015 року та показники діяльності його життєво-важливих систем: центральної нервової, серцево-судинної, дихальної) в цілому відповідали діагнозу «тепловий (сонячний) удар».

Однак, діагнози, які встановлювались лікарями Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, а саме: «Сепсис (рефрактерний). Септичний шок. Гостре порушення мозкового кровообігу в стовбурових відділах головного мозку за ішемічним типом? Гострий лімфолейкоз?», не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Вказані дії обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які виразились у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 140 КК України.

Під час проведення підготовчого судового засідання 26.04.2019 року від захисників Криворучко Л.В., Тетарчук І.В., Гончарук Ю.О., Чудовської І.В. надійшли клопотання про звільнення їх підзахисних - обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття стосовно них кримінального провадження.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали клопотання своїх захисників та посилаючись на закінчення строків давності просили закрити кримінальне провадження. При цьому, обвинувачені зазначили, що їм зрозуміло віднесення даної підстави закриття до нереабілітуючих підстав.

Обвинувачений ОСОБА_6 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не подавав, а тому у відповідності з вимогами ст.ст. 271, 334 КПК України суд виділив матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 140 КК України в окреме провадження.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити кримінальне провадження, зокрема у випадку встановлення підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минув строк три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Перебіг давності, як регламентовано ч. 2 ст. 49 КК України, зупиняється, якщо особа, яка вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання і в цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

За приписами ч. 2 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до обвинувального акту дії обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 140 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, тобто є злочином невеликої тяжкості.

При цьому подія злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно обвинувального акту мала місце 24.08.2015 року і будь-яких даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався, судом не встановлено.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов грунтовного висновку про те, що строки давності притягнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 140 КК України, станом на 26.04.2019 року закінчились, а тому кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України підлягає закриттю у зв`язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності.

Апеляційні доводи потерпілої ОСОБА_1 про те, що обвинувачені та їх захисники штучно затягували розгляд даної справи шляхом постійного перенесення судового розгляду з різних причин, у зв`язку з чим розгляд справи 22 рази відкладався через систематичну неявку обвинувачених або їх захисників в судове засідання без поважних на те причин, а тому суд не мав законних підстав для задоволення клопотань про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності з огляду на те, що в діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наявні ознаки штучного затягування процесу та ухилення від судового розгляду провадження, що відповідно до ч.2 ст.49 КК України призупиняє перебіг давності та унеможливлює застосування до обвинувачених положень ч.1 ст.49 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки частина 2 ст. 49 КК України чітко регламентує випадки, коли зупиняється перебіг давності, проте даних щодо ухилення обвинувачених від досудового слідства або суду матеріали кримінального провадження не містять.

Доводи апелянта про те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а висновок суду про звільнення обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття стосовно них кримінального провадження є передчасним, так як під час судового розгляду не були належним чином досліджені всі обставини даної справи, не враховано, що своїми діями по неналежному виконанню ними як медичними працівниками своїх службових обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення обвинувачені заподіяли значної, невідворотної шкоди, а саме позбавили життя її сина ОСОБА_5 , свою вину не визнали та не розкаялись у вчиненому, спричинену ними моральну шкоду не відшкодували, колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки за приписами ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Стаття 285 КПК України передбачає можливість продовження судового розгляду відносно особи, яка може бути звільнена від кримінальної відповідальності, тільки в разі, коли обвинувачений, щодо якого передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього. Для звільнення особи від кримінальної відповідальності КПК України передбачає тільки наявність згоди обвинуваченого на це і наявність підстав для такого звільнення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності кримінальне провадження судом закривається.

Отже переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, за наявності підстав, передбачених ст.49 КК України та з урахуванням згоди обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на звільнення їх від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, дійшов грунтовного висновку про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачених за ч.1 ст. 140 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Закриваючи кримінальне провадження з підстав викладених у судовому рішенні, суд залишив без розгляду цивільні позови потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з правом пред`явлення їх потерпілою в порядку цивільного судочинства.

За наведеним, колегія суддів вважає ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 140 КК України на підставі ст. 49 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності та закриття стосовно них кримінального провадження законною та обгрунтованою і підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_1 , не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 140 КК України на підставі ст. 49 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності та закриття стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінального провадження - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: __________________ _________________ __________________

Сілкова І.М. Балацька Г.О. Горб І.М.