Справа № 161/11593/19 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.

Провадження № 22-ц/802/1031/19 Категорія: 19 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Бовчалюк З.А., Киці С.І.,

з участю секретаря –Лимаря Р.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3  про забезпечення позову у цивільній справі за позовом  ОСОБА_3 до ТзОВ «А.В.Л.»,  ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Дніпровського МНО Верби Віталія Миколайовича,  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Луцького МНО Кухлевська Мирослава Валеріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційною  скаргою  представників позивача  ОСОБА_3 -  ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2019 року

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «А.В.Л.», ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Дніпровського МНО Верби Віталія Миколайовича, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Луцького МНО Кухлевська Мирослава Валеріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

02 вересня 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. Просить суд вжити заходів забезпечення позову – накласти арешт на нерухоме майно – квартиру по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), вказуючи, що зазначена квартира упродовж 2017 року двічі перепродавалась, може бути відчужена власником, що в подальшому унеможливить або істотно утруднить виконання рішення суду.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2019 року постановлено відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 , покликаючись на порушення норм процесуального права просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 вважає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та у її задоволенні просить відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову хоч і зазначений захід забезпечення позову, який належить застосувати, однак, взагалі відсутнє обґрунтування його необхідності, не надано жодних доказів, що власником квартири АДРЕСА_2 вживаються заходи, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна.

Такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та відповідних нормах процесуального закону, а тому з ними колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що11 липня 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «А.В.Л.», ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Дніпровського МНО Верби В.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Луцького МНО Кухлевська М.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Предметом позову є договір-купівлі продажу нерухомого майна від 13 жовтня 2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «А.В.Л.» та ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_2 , витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_2 та скасування рішень нотаріусів щодо державної реєстрації прав власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .

Отже, із матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір майнового характеру, щодо квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1  належить на праві приватної власності квартира  АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 .

Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Як убачається з роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Колегія суддів уважає, що при розгляді заяви місцевий суд передчасно дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не містить обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення у цій справі, оскільки суд першої інстанції зміст позовної заяви та поданої представником позивача заяви про забезпечення позову належним чином не дослідив та не звернув уваги на те, що відповідач ОСОБА_1 має реальну можливість розпорядитися спірним майном під час судового розгляду справи.

З огляду на викладене, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, є необґрунтованим.

Оскільки нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт, є предметом спору та на даний час належить відповідачеві ОСОБА_1 , який вправі розпорядитися своїм цим майном на власний розсуд, що призведе до утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору у даній справі, є цілком доречним, обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.

Відповідно до статті 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Наведені порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи обставини справи в їх сукупності, беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви позивача та накладення арешту на спірну квартиру, законність переходу прав на яку оспорюється позивачем в рамках даної цивільної справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2019 року в даній справі скасувати.

Заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову у даній справі задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.Л.», м. Київ, вул. Північна, буд. 6а, код ЄДРПОУ 41105929;

відповідач ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 РНОКПП3425701898;

відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович, м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 35 офіс 1а Центральний район Дніпропетровська область;

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна, м. Луцьк, вул. Генерала Шухевича, буд. 6, офіс. 33.

Головуючий        

Судді