Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 758/5329/15

провадження № 61-18376св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (правонаступники ОСОБА_3 ),

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - Одинадцята Київська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року у складі судді Васильченка О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Прокопчук Н. О., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , виданого 12 червня 2013 року Четвертою Київською нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 , шляхом визначення її та ОСОБА_4 часток у права власності на спадкове майно - по 1/4 частині зазначеної квартири.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Відповідач не повідомила нотаріуса про наявність у ОСОБА_5 інших спадкоємців та отримала свідоцтво про право на спадщину на вказану частину квартири. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року їй визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті сина. Після ліквідації Четвертої Київської нотаріальної контори спадкові справи були передані до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, у якій 07 лютого 2015 року нотаріус прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що отримане ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом залишається чинним, нескасованим. Сторони в добровільному порядку не дійшли згоди щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Протокольною ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2017 року залучено до участі в справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як правонаступників ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину, яке у встановленому законом порядку не оскаржувалось, вимог про його скасування чи визнання недійсним у справі не заявлялося та не надано доказів на підтвердження визнання свідоцтва нечинним або його скасування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що після оформлення відповідачем спадкових прав на все майно та одержання свідоцтва про право на спадщину оформлення позивачем спадкових прав на це майно без скасування вже виданого свідоцтва неможливо.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 1301 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 мала право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , проте лише на половину спадкового майна, тому спірне свідоцтво підлягає зміні в частині розміру часток спадкоємців, щодо чого і заявлявся позов у цій справі.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У травні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційну скаргу - без змін.

У серпні 2018 року від Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори до суду надійшов лист про те, що у провадженні цієї нотаріальної контори спадкова справа ОСОБА_5 не перебуває, оскільки спадкова справа передана на зберігання до Державного нотаріального архіву в м. Києві.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернулася до Четвертої Київської нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , 12 червня 2013 року отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину зазначеної квартири.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року ОСОБА_3 визначено додатковий строк у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

07 лютого 2015 року постановою державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Кравець Я. М. відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири у зв`язку з відсутністю згоди спадкоємців на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та дійсністю свідоцтва про право на спадщину, виданого 12 червня 2013 року Четвертою Київською нотаріальною конторою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (стаття 1278 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1280 ЦК України встановлено якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину.

Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину вносяться нотаріусом до Спадкового реєстру (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5).

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом не є можливим без визнання раніше виданого свідоцтва недійсним.

Про те такі висновки є помилковими враховуючи таке.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину передбачено статтею 1300 ЦК України.

Так, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з`являться інші спадкоємці.

У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.

У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.

За таких обставин, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців.

Якщо документи підтверджують право власності спадкоємців на нерухоме майно, відомості про зміни повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку.

У цій справі ОСОБА_3 звернулася до суду з вимогою про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину виданого ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частини квартири, шляхом визначення у ньому по 1/4 частині указаного спадкового майна за нею та ОСОБА_4

ОСОБА_3 прийняла спадщину після спливу строку для її прийняття, скориставшись визначеним їй додатковим строком для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Установивши, що спадщина підлягає перерозподілу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суди попередніх інстанції дійшли неправильного висновку, що внесення змін до раніше виданого свідоцтва про право на спадщину можливе лише у разі визнання такого свідоцтва недійсним (стаття 1301 ЦК України), не застосували при вирішенні спору частину другу статті 1300 ЦК України, яка визначає, що такі зміни можуть бути внесені, коли між спадкоємцями відсутня взаємна згода щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи викладене, спадщина ОСОБА_5 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , яка була прийнята ОСОБА_4 та на яку вона отримала відповідне свідоцтво, підлягала перерозподілу між ОСОБА_4 та за життя ОСОБА_3 відповідно до рівності часток у спадщині, тобто по 1/4 частині цієї квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, спадщину після її смерті прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, то рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_3 за подання позовної заяви сплатила судовий збір у сумі 243,60 грн.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню із ухваленням нового рішення про задоволення позову, то з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути по 121,80 грн витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом задовольнити.

Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_4 12 червня 2013 року Четвертою Київською нотаріальною конторою за реєстровим № 3-304, зазначивши, що спадкоємцями указаного у цьому свідоцтві майна громадянина ОСОБА_5 , 1948 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина - ОСОБА_4 - 1/4 частка та його мати ОСОБА_3 - 1/4 частка.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 121,80 грн витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 121,80 грн витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров