Копія

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

                                                                               Справа № 686/19440/15-ц

Провадження № 22-ц/4820/1802/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

       секретар        судового засідання        Шевчук Ю.Г.,

       з участю        представниці позивача        Москалюк С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2016 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що 4 грудня 2007 року між ним і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №104014-SOGL, за умовами якого позивач надав останньому кредит у розмірі 20 000 доларів США на строк до 22 листопада 2010 року. ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно встановленого графіка. За договором поруки від 4 грудня 2007 року №104014-sogl ОСОБА_2 поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_1 обов`язків з повернення кредиту, сплати процентів і неустойки. ОСОБА_1 не виконав узятих на себе зобов`язань, внаслідок чого банк вправі стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 19 серпня 2015 року складається з 12 337 доларів 20 центів США неповернутого кредиту, 35 692 долара 16 центів США процентів, 250 грн штрафу (фіксована частина), 53 024 грн 46 коп. штрафу (процентна складова).

За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 029 доларів 36 центів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 19 серпня 2015 року становить 1 060 488 грн 27 коп., і 53 274 грн 46 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 029 доларів 36 центів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 11 липня 2016 року еквівалентно 1 192 895 грн 61 коп., з яких 12 337 доларів 20 центів США – заборгованість за кредитом, 35 692 доларів 16 центів США – заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 250 грн штрафу (фіксована частина), 53 024 грн 46 коп. штрафу (процентна складова).

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 16 706 грн 44 коп.

Суд виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 не виконав обов`язку за кредитним договором, а тому банк вправі стягнути з нього неповернутий кредит, нараховані проценти та неустойку, при цьому АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з дотриманням п`ятирічного строку позовної давності, встановленого договором. Оскільки протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання позивач не пред`явив вимоги до поручителя ОСОБА_2 , то згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука останньої припинена і вона не може відповідати перед банком за несплату ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправомірно стягнув з відповідача проценти, які нараховані АТ КБ «Приватбанк» відповідно до умов кредитного договору після закінчення строку кредитування, а позов не підлягає задоволенню через сплив позовної давності. До того ж, умови кредитного договору в частині збільшення тривалості позовної давності є нікчемним правочином та порушують права ОСОБА_1 як споживача банківських послуг.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до поручителя ОСОБА_2 , а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 не подали відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував закон (статтю 631 ЦК України), який підлягав застосуванню, та неправильно витлумачив положення статті 530 ЦК України.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру процентів і штрафу повинно бути змінене.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

4 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», яке в подальшому змінило свою назву на АТ КБ «Приватбанк», і ОСОБА_1 укладено кредитну угоду №104014-SOGL. Предметом цієї угоди є загальні умови і порядок кредитування банком ОСОБА_1 на суму 20 000 доларів США. Сторони домовились, що надання позичальнику коштів здійснюється окремими частинами (траншами) на строк і на умовах, встановленими окремими договорами про видачу траншу.

ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування коштами в розмірі 14% річних щомісячними платежами згідно з графіками погашення кредиту та відсотків, але не пізніше 22 листопада 2010 року. При порушенні зобов`язання з погашення кредиту ОСОБА_1 мав сплатити банку проценти в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Сторони обумовили, що при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених кредитною угодою, більш ніж на 120 днів, у зв`язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити позивачеві штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до укладеного між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 договору про видачу траншу від 4 грудня 2007 року №104014-СRED банк надав останньому кредит у сумі 20 000 доларів США на строк до 22 листопада 2010 року.

Виконання позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором було забезпечено порукою ОСОБА_2 . За умовами договору поруки №104014-sogl від 4 грудня 2007 року ОСОБА_2 поручилася перед АТ КБ «Приватбанк» за виконання ОСОБА_1 обов`язку з повернення кредиту, сплати процентів і штрафу.

З квітня 2012 року ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором.

Станом на 19 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 48 029 доларів 36 центів США, з яких 12 337 доларів 20 центів США – неповернутий кредит, 35 692 долара 16 центів США – проценти. Крім того, банк нарахував відповідачеві 250 грн штрафу (фіксована частина), 53 024 грн 46 коп. штрафу (процентна складова).

Застосовані норми права

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).        

Із положень ч. 1 ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Докази у справі достовірно вказують на те, що ОСОБА_1 не виконав грошового зобов`язання за кредитним договором, а тому АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати від нього сплати неповернутого кредиту, нарахованих процентів і неустойки.

Висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором є правильним.

Разом із тим, визначаючи розмір цієї заборгованості, суд першої інстанції припустився помилки.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами нижчих інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Сторони встановили строк кредитування до 22 листопада 2010 року. Натомість, після закінчення строку дії кредитного договору АТ КБ «Приватбанк» продовжило нараховувати ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами.

Суд першої інстанції не звернув увагу на вказану обставину та неправомірно погодився із обчисленим банком станом на 19 серпня 2015 року розміром заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку банку (т. 2 а.с. 8) розмір заборгованості по процентам на час закінчення строку кредитування становив 7 889 доларів 42 цента США, тому саме цю суму процентів слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача.

У зв`язку з цим, розмір штрафу (процентна складова) має бути визначений у сумі 22 330 грн 19 коп. ((12337,20+7889,42)х22,08х5%).

ОСОБА_1 не спростував цю заборгованість належними та допустимими доказами.

Отже борг за кредитним договором, який слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк», склав 20 226 доларів 62 цента США та 22 580 грн 19 коп. Із них: неповернутий кредит – 12 337 доларів 20 центів США, проценти – 7 889 доларів 42 цента США, штраф (фіксована частина) – 250 грн, штраф (процентна складова) – 22 330 грн 19 коп.

Щодо доводів апеляційної скарги про нікчемність умов договору

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №1023-ХІІ) слідує, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №1023-ХІІ нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Частиною 1 статті 203 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналіз норм ст. 215 ЦК України дає підстави для висновку, що нікчемний правочин є недійсним в силу вимог закону.

ОСОБА_1 не зазначив, в силу яких приписів закону укладений 4 грудня 2007 року між ним і АТ КБ «Приватбанк» кредитний договір є нікчемним. При цьому ОСОБА_1 не довів, що вказаний договір або його частина укладені позивачем унаслідок вчинення нечесної підприємницької практики.

Посилання ОСОБА_1 на невідповідність кредитного договору вимогам Закону № 1023-ХІІ не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про сплив позовної давності

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом ч.ч. 1, 5 ст. 261; ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки за умовами кредитного договору ОСОБА_1 мав виконувати основне зобов`язання частинами та повернути банку кредит до 22 листопада 2010 року, то позовна давність за вимогами позивача про стягнення кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.

У кредитному договорі АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 домовилися про збільшення строку загальної та спеціальної позовної давності, встановлених чинним законодавством, до 5 років (п. 6.8 кредитної угоди №104014-SOGL).

Отже сторони збільшили встановлену законом загальну та спеціальну позовну давність.

ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання за кредитним договором, однак, протягом 2011-2012 років останній вносив кошти на погашення заборгованості за кредитом. Останній платіж вчинений ним 12 квітня 2012 року.

Отже ОСОБА_1 вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед банком, а тому перебіг позовної давності перервався. З указаної дати перебіг позовної давності почався заново, отже, на час пред`явлення банком позову до суду (22 вересня 2015 року) цей строк, як за вимогою про стягнення неповернутого кредиту і процентів, а також штрафу, не сплив.

Посилання ОСОБА_1 на закінчення строку позовної давності не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

ОСОБА_1 не виконав обов`язку за кредитним договором, а тому з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 226 доларів 62 цента США та 22 580 грн 19 коп. В частині розміру процентів і штрафу рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

В решті висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно досліджених обставинах справи, а ухвалене ним рішення відповідає вимогам закону.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов АТ КБ «Приватбанк» заявлено на суму 1 113 762 грн 68 коп. та задоволено щодо ОСОБА_1 на суму 469 183 грн 96 коп. ((20226,62х22,08)+22580,19), тобто на 42,13% (469183,96х100:1113762,68).

Тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід присудити судовий збір за пред`явлення позову у розмірі 7 038 грн 42 коп. (16706,44х42,13%). У свою чергу, АТ КБ «Приватбанк» має відшкодувати ОСОБА_1 10 634 грн 82 коп. судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги (18377,08х(100-42,13)%).

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2016 року в частині розміру процентів, штрафу та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження – 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570) 20 226 доларів 62 цента США та 22 580 гривень 19 копійок заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження – 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570) 7 038 гривень 42 копійки судового збору за подання позову.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження – 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) 10 634 гривні 82 копійки судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2019 року.

               Судді:                        /підпис/                О.І. Ярмолюк

                                               /підпис/                А.В. Купельський

                                               /підпис/                Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – Козак О.В.                

Доповідач – Ярмолюк О.І.                                                        Категорія 27