ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/613/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 304090000 Позарецька С. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       14 листопада 2019 року                                                                                           м.Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

                                                     Храпка В.Д.,

                                                     Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І.

за участю  секретаря                  Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Позарецької С.М., у справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики частково неукладеним, -

                                                                    в с т а н о в и в :

            У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

             В обґрунтування позовних вимог вказував, що 01 лютого 2018 року уклав із відповідачем ОСОБА_1 договір позики у формі розписки, відповідно до якої надав відповідачу позику в сумі 48 050 доларів США до 23 січня 2019 року з щомісячним графіком погашення позики.

             Оскільки відповідач повернув йому із порушенням графіку погашення позики 15 березня 2018 року лише 9 400 доларів США, то 23 червня 2018 року він звернувся до відповідача із письмовою претензією про дострокове повернення позики до 30 червня 2018 року. Поскільки відповідач не повернув отримані за договором позики кошти, то просив стягнути із відповідача заборгованість за договором позики в сумі 39 615 доларів  США та судові витрати по справі.

             Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_2 неодноразово змінював свої позовні вимоги і остаточно просив стягнути із відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 46 550 доларів США, та неустойку за затримання оплати боргу в розмірі 7 232 доларів США і судові витрати по справі.

             У  грудні  2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики частково неукладеним. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 01 лютого 2018 року він уклав із відповідачем ОСОБА_2 договір позики, відповідно до якого отримав позику в сумі 40 000 доларів США. Кошти в сумі 8 050 доларів США не передавались, а вказана сума була платою за користування кредитом, хоча в розписці вказана загальна сума 48 050 доларів США. Тому просив  визнати договір позики від 01 лютого 2018 року,  оформлений  розпискою від 01 лютого 2018 року про надання ОСОБА_2 в борг ОСОБА_1 48 050 доларів США, незаконним в частині надання в позику коштів у сумі 8 050 доларів США.

                Рішенням  Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволено частково.

              Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг неповернутої позики 46 550 доларів США, що еквівалентно 1 278 025 гривень, пеню в розмірі 7 232,99 доларів США, що еквівалентно 198 581 грн.

              Вирішено питання розподілу  судових витрат.

              В іншій частині позовних вимог відмовлено.

              В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору часткового неукладеним відмовлено.

              В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а його позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

              В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції не врахував, що за договором позики він отримав 40 000 доларів США, а не 48 050 доларів США. Надана ним розписка не відповідає вимогам закону і не підтверджує домовленостей сторін з істотних умов договору позики. Сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов договору. Суд неправильно застосував пеню, поскільки відповідно до договору пеня нараховується зі спливом останнього терміну повернення коштів.

              У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

             Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

             Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

             Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є судове рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

            Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

             Проте таким вимогам рішення суду не відповідає.

             Постановлюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що   договір позики між сторонами відбувся; сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і в розписці визначено обставину, що ОСОБА_1 отримано в борг від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 48 050 доларів США; передбачені умови щодо повернення коштів, строку виконання зобов`язання, тощо; на час розгляду справи сторони визнали факт повернення частини грошових коштів в сумі 1500 доларів США за розпискою; оригінал даної розписки знаходиться у позивача за первісним позовом. Підстав для задоволення зустрічного позову відсутні.

               Але повністю із такими висновками суду погодитись не можна.

               Судом встановлено, що 01 лютого 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі письмової розписки. В даній розписці вказано, що ОСОБА_1 діючи добровільно та без будь-якого примусу, будучи при здоровому розумі отримав у борг 48 050 доларів США у ОСОБА_2 Зобов`язувався повернути повністю до 23 січня 2019 року в обсязі не меншому чим на момент отримання позики. За неповернення боргу в вищевказаний строк передбачається сплата додаткового пені в розмірі 0,1% в день від неповернутої суми боргу. Розписка підписана особисто ОСОБА_1 .

              Відповідно до додатку до розписки від 01 лютого 2018 року було погоджено графік повернення боргу по 3 333 долари США щомісячно «23» числа кожного місяця. Загальна сума тіла кредиту складає 40 000 доларів США, а також виплати відсотків щомісячно: лютий 2018 року 1 440 доларів США, березень 2018 року – 1 100 доларів США, квітень 2018 року – 1 000 доларів США, травень 2018 року – 900 доларів США, червень 2018 року – 800 доларів США, липень 2018 року – 700 доларів США, серпень 2018 року – 600 доларів США, вересень 2018 року – 500 доларів США, жовтень 2018 року – 400 доларів США, листопад 2018 року – 300 доларів США, грудень 2018 року – 200 доларів США, січень 2019 року – 100 доларів США, а всього 8 040 доларів США.  Разом до сплати 48 044 доларів США. Графік погашення заборгованості підписаний сторонами.

             15 березня 2018 року ОСОБА_2 видав розписку відповідно до якої він отримав від ОСОБА_1 суму 9 400 доларів США по поверненню позики згідно розписки від 01 лютого 2017 року.

               23 червня 2018 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 письмову  претензію про вимогу дострокового повернення позики. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 порушує графік повернення боргу, просив достроково до 30 червня 2018 року повернути залишок боргу за договором позики в сумі 38 650 доларів США та додатково пеню 794,81 доларів США.

               Вказаний лист був направлений поштою і був вручений ОСОБА_1 03 липня 2018 року.

              Під час знаходження справи в суді, 20 листопада 2018 року, ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 борг в сумі 1 500 доларів США. Вказаний факт сторони не оспорюють.

              Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 01 грудня 2017 року, 23 лютого 2018 року в сумі 16 948 доларів США та 2 960 Євро.

              Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що завчасно ставляться.

               Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України  зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

              Зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

              Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

              У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

              Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другої сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількості  речей того ж роду та такої ж якості.

               На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

               Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

               Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

              Позика вважається повернутою в момент передавання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

             Якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

             За змістом частини другої статті  625 ЦК України боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інформації за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

              Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

               Тлумачення статей 1046 і 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцеві) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання  від кредитора певної грошової суми або речей.

               Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року у справі №6-2789цс16.

               Тлумачення частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

               Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №205/8202/15-ц (провадження №61-11480св18).

                Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факт передачі грошової суми позичальнику.

               Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1662цс17.

                Судом встановлено, що разом із видачею відповідачем розписки про отримання позики, сторони в цей же день склали графік повернення позики, який підписаний сторонами.

               Із графіка повернення позики вбачається, що тіло кредиту (позики)  складає 40 000 доларів США і 8 040 доларів США відсотки за користування кредитом (позикою).

              Проаналізувавши графік повернення позики, суд приходить до висновку, що реально відповідачем було отримана за договором позики 40 000 доларів США, а 8 040 доларів США проценти за користування грошима.

             Також судом встановлено, що позивач в розрахунку до претензії про дострокове повернення позики вказував, що відповідачем повернуто 9 400 доларів США за даною розпискою від 01 лютого 2018 року, в поданій позовній заяві враховує, що йому повернуто 9 400 доларів США, в уточненій позовній заяві також вказує про повернення 9 400 доларів США. Також позивач при розгляді іншої цивільної справи за його позовом до відповідача про повернення боргу по інших розписках неодноразово вказував, що 9 400 доларів США є поверненням боргу по розписці від 01 лютого 2018 року.

               Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2018 року встановлено, що 9 400 доларів США є поверненням боргу по розписці від 01 лютого 2018 року.

               Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказані обставини не доказуються при розгляді іншої справи.

               Що стосується дати вказаній у розписці від 15 березня 2018 року, а саме 01 лютого 2017 року є опискою. Доказів, що існував борг по розписці від 01 лютого 2017 року в матеріалах справи відсутні.

               Судом достовірно встановлено, що борг в сумі 9 400 доларів США повернуто по розписці від 01 лютого 2018 року.

              Тому сума 9 400 доларів США повинна бути врахована в погашення боргу по розписці від 01 лютого 2018 року.

               Також було повернуто борг в сумі 1 500 доларів США, факт який сторони не оспорюють.

              За таких обставин відповідач ОСОБА_1 повинен повернути суму боргу 29 100 доларів США ( 40 000 - 9 400 - 1 500).

              Крім того, відповідач повинен сплатити проценти за користування грошима відповідно до умов графіку повернення боргу, що складає 5 398 доларів США ( 1 440 + 1 100 + 1 000 + 900 + 800+ 158).

              Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом ( позикою), а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеної цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

             Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року ( справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року ( справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року ( справа № 202/4494/16-ц).

               Із розписки від 01 лютого 2018 року випливає, що за неповернення боргу до 23 січня 2019 року , передбачається додаткова пеня в розмірі 0,1 % в день від неповернутої суми боргу.

               Позивач змінив строк повернення боргу. Тому пеня передбачена договором не підлягає до  стягнення.

            Позов про стягнення коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦПК України, позивач не пред`являв.

            Тому в частині стягнення пені необхідно відмовити.

             Всього підлягає до стягнення 34 498 доларів США  ( 29 100 + 5 398).

             Суму боргу необхідно вказати в рішенні суду в валюті, яка була надана по розписці від 01 лютого 2018 року, а саме в доларах США без переведення його у еквівалент національної валюти.

             До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

             Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики частково неукладеним, то суд виходить із наступного.

             Пленум Верховного Суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що вимоги про визнання правочину ( договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої Цивільного кодексу.

              Поскільки ОСОБА_1 вибрав неправильний спосіб захисту, то в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики частково неукладеним необхідно відмовити.

              Поскільки позивач є інвалідом ІІ групи і відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

               Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                                   п о с т а н о в и в :

                 Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задоволити частково.

                 Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2019 року скасувати.

                 Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволити частково.

                 Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики  34 498 доларів США.

                 В решті позовних вимог відмовити.

                 В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики частково неукладеним - відмовити.

               Судові витрати віднести за рахунок держави.

               Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

               Судді: