Справа № 127/75/18

Провадження № 1-кп/127/19/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Шидловського О.В., Короля О.П.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Мидвецького О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених Ткачук І.В., Маліна М ОСОБА_3 -Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №20 в м. Вінниці ініційоване судом питання щодо доцільності продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинуваченим у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, відомості про яке внесені 18.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100050006737, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2019 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено запобіжні заходи у виді тримання під вартою на 60 діб, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, до 17.11.2019 включно.

Враховуючи, що судовий розгляд ще не завершений, судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів у виді тримання під вартою.

Прокурор Мидвецький О.В. з приводу продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжних заходів у виді тримання під вартою зазначив, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, запобіжні заходи відносно обвинувачених обрано правильно, підстав для їх зміни, скасування немає. Прокурор звернув увагу суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів з погрозою застосуванням насильства, є особами раніше судимими. Прокурор просив врахувати, що обвинувачені до затримання ніде не працювали, існує ризик повторного вчинення подібних корисливих злочинів. Обвинувачені враховуючи тяжкість покарання, у разі доведення їх вини, при зміні запобіжних заходів можуть переховуватись від суду. Також у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу останні можуть чинити фізичний та психологічний тиск на свідків та потерпілих, які ще не допитані в судовому засіданні. А також іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував щодо продовження стосовно нього дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Разом з тим, обвинувачений зазначив, що показаннями свідків не доведено застосування насильства до потерпілих, тому просив визначити йому розмір застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Ткачук І.В. щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримала думку свого підзахисного, просила застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Малін М.-Е.О. заперечував щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою його підзахисному. Захисник звернув увагу суду, що в матеріалах виконання приводу, який було застосовано привід до свідка зазначено, що свідок ОСОБА_4 за вказаною адресою не проживає, працівниками поліції не встановлено точне місце проживання свідка та не доставлено його до суду. Тому, на переконання сторони захисту, якщо місце перебування свідка не встановлено представниками держави, то обвинувачені це також не зможуть зробити. Адвокат Малін М.-Е.О. просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_2 інший альтернативний запобіжний захід у виді: застави, домашнього арешту або особистого зобов`язаня.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченими переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При вирішенні питання щодо можливості продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом було враховано, що останні обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення їх винуватості, їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Відтак, на переконання суду існують ризики, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду. Крім того судом враховано, що обвинувачені до затриманні не були працевлаштовані, тому на переконання суду існує ризик, що обвинувачені можуть продовжувати вчиняти інші корисливі злочини. Судом враховано стадію судового розгляду, а саме те, що в судовому засіданні не допитані усі свідки та потерпілі, тому існує ризик, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть чинити на них тиск. Також існує ризик, що у разі зміни запобіжних заходів обвинуваченим на більш м`які, останні можуть перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді іншим чином.

Судом розглянуто клопотання обвинувачених щодо визначення розміру застави повідомляє наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Судом встановлено, що згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187 КПК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування такого насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючою ознакою якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у приміщення.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи всі обставини в їх сукупності вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно продовжити строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.

Крім того судом враховано рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 по справі №3-208/2018(2402/18) відповідно до якого Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кодексу, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 14.11.2019 до 12.01.2020 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 14.11.2019 до 12.01.2020 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Судді: