Єдиний унікальний номер 236/2768/19        Номер провадження 22-ц/804/2908/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року                                                                                                      м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в               м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 вересня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (справа № 236/2768/19, суддя Саржевська І.В., повний текст рішення складено 11 вересня 2019року в місті Лиман Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом, в якому просив стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 28 405,88 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що перебував в трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року та був звільнений за п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.

При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати (а.с. 2-5).

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 28 228,63 гривні (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 763,64 гривень.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позову відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення.

Із вказаним рішенням не погодилось Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Зокрема, апелянт зазначив, що він не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором.

Науково-правовим висновком  Торгово - промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором.

Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами, відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Структурний підрозділ «Луганська дирекція залізничних перевезень» входив до Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та здійснював господарську діяльність на території окремих районів Луганської області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження.

Відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05 грудня 2008 року № 489 Державного комітету статистики «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистки праці», а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табеля обліку використання робочого часу; розрахунково - платіжної відомості працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань.

29 жовтня 2019 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому позивач посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення (а.с. 108-116).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Оскільки дана справа є трудовою, ціна вказаного позову складає 28 405 грн. 88 коп., то апеляційну скаргу суд розглядає без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції слід змінити, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 20 липня 2016 по 17 липня 2017 працював на посаді майстра ремонтно-будівельної дільниці станції Родакове ВП «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 9-13).

Наказом начальника ВП «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» від 01 березня 2017 року № 51-ДН та наказом в.о. начальника РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 15 березня 2017 року № 384-п було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці (а.с. 23 - 26).

Згідно з наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 1161-ОС від 17 липня 2017 року, ОСОБА_1 з 17 липня 2017 звільнений з посади майстра ремонтно-будівельної дільниці станції Родакове ВП «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці.

Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 22).

В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 43 дні відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.

Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табуляграми) за період з березня 2017 – липень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати: за березень 2017 року – 2 287,58 грн. (без урахування авансу у сумі 2100 грн.), за квітень 2017 року – 3 047,38 грн., за травень 2017 року – 3 047,38 грн., за червень 2017 року – 3 047,38 грн., за липень 2017 року – 16 976,16 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні) (а.с. 15-19).

З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340).

Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачем за березень відпрацьовано 10 днів, за квітень, за травень, за червень, за липень – «0» (а.с. 34 - 43).

Відповідно до копії журналу часу простою робітників цеху №1 ВП «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», ОСОБА_1 перебував у простої у березні 11 днів (88 год.), у квітні 19 (152), у травні 20 (159), у червні 20 (159), у липні 11 (88) (а.с. 44-51).

Нарахована ОСОБА_1 до виплати заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку складає 2 287,58 грн., квітень 2017 року – 3 047,38 грн., травень 2017 року – 3 047,38 грн., червень 2017 року – 3 047,38 грн., липень – 16 976,16 грн., всього -28 405,88 грн., що підтверджується довідкою, підписаною головним інженером ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3 .Ю. Відокремленого підрозділу «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 14).

У відзиві на позовну заяву представник АТ «Укрзалізниця» зазначив, що ОСОБА_1 за першу половину березня 2017 року отримав заробітну плату в сумі 2 277,25 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 283 за березень 2017 року (а.с. 58 - 61, 71).

Суд дійшов висновку, що позивачем частково доведена сума заборгованості по заробітній платі, яка складає за: березень 2017 року – 2 110,33 грн. (2 100 грн. (аванс) + 2 287,58 грн. – 2 277,25 грн.), квітень 2017 року – 3 047,38 грн., травень 2017 року – 3 047,38 грн., червень 2017 року – 3 047,38 грн., липень 2017 року – 16 976,16 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога при звільненні), а всього -       28 228,63 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні справи суд посилався на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 97, 116, 117 КЗпП України, норми Закону України «Про оплату праці», та іншими нормативно – правовими актами, що регулюють спірні правовідносини.

Однак, суд першої інстанції дійшов такого висновку при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду не може бути залишено без змін.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.

Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого, заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation), стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було достовірно встановлено, що позивач та відповідач перебували в трудових відносинах.

Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до ч. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Судом першої інстанції при винесенні рішення не було додержано вказаних вище норм законодавства.

Апеляційний суд встановив, що за березень 2017 року позивачу нарахована оплата праці в розмірі 5 559,91 грн., за квітень 2017 року – 3 832,29 грн., за травень 2017 року –         3 832,29 грн., за червень 2017 року – 3 832,29 грн., за липень 2017 року – 21 255,93 грн., всього – 38 312,71 грн. (перелічені суми вказані без оподаткування).

Також встановлено, що відповідач виплатив позивачу заробітну плату за першу половину березня 2017 року в розмірі 2 277,25 грн. (зазначена сума вказана після утримання податків та обов`язкових платежів) (а.с. 71).

Для визначення розміру нарахованої позивачу заробітної плати за першу половину березня 2017 року, до суми 2 277,25 грн, зазначеної в видатковому касовому ордері № 283 від 25 липня 2017 року, слід додати податок з доходів фізичних осіб, який, відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України, складає 18% доходу, та військовий збір, який згідно з п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу складає 1,5%.

Отже, сума нарахованої позивачу заробітної плати за першу половину березня 2017 року становить 2 721,31 грн., із розрахунку 2 277,25 грн + 19,5 % податків та обов`язкових платежів.

Відтак, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати праці за період з 16 березня по 17 липня 2017 року в загальній сумі 35 591,40 гривень, із розрахунку: 38 312,71 грн. – 2 721,31 грн. (зазначені суми вказані без оподаткування).

Враховуючи, що суд першої інстанції при визначенні суми заборгованості з оплати праці допустив неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду в цієї частині підлягає зміні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення заборгованості з оплати праці за спірний період підлягає зміні щодо розмірів стягнення заборгованості.

З Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість з заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 35 591,40 грн. без утримання податку та інших обов`язкових платежів, частково задовольнивши заявлений позов. В іншій частині позову слід відмовити.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість виконання своїх зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, які було засвідчено науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, слід зазначити наступне.

Наданий до суду апеляційної інстанції науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці.

Доводи відповідача, що відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, апеляційний суд відхиляє, як безпідставний, з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці.

Зокрема, типова форма N П-5 «Табель обліку використання робочого часу» надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

Крім того, як вказано в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Встановивши, що рішення суду про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати (оплати праці) ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого судом неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 16 березня по 17 липня 2017 року в розмірі 35 591,40 грн. без утримання податку та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат судом здійснено пропорційно розміру задоволених вимог, який не змінився, а тому розмір стягнення судового збору з відповідача на користь держави, залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 вересня 2019 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, змінити та викласти у наступній редакції.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 35 591 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одну) гривні 40 коп., без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено та долучено до матеріалів цивільної справи 14 листопада 2019 року.

Головуючий суддя       М.С. Будулуца

Судді:

          О.Д. Канурна

          О.В. Халаджи