ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2010 р. № 26/202
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,
суддів:Демидової А.М.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення "Львівська регіональна дирекція"
ВАТ ВТБ Банк (позивач)
на рішеннягосподарського суду Львівської області від 01.12.2009 р.
у справі№ 26/202
за позовом ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення "Львівська регіональна дирекція"
ВАТ ВТБ Банк
доФОП ОСОБА_4
простягнення 11 278 763,71 грн.,
за участю представників:
від позивачаГончарова У.І.
від відповідачане з’явились
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2009 року ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення "Львівська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 11 278 763,71 грн. заборгованості закредитним договором № 10.128/08-КД від 09.09.2008 р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.12.2009 р. у справі № 26/202 (суддя Деркач Ю.Б.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 01.12.2009 р., ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення "Львівська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом було порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: порушено ст. 530 ЦК України та неправильно застосовано ст. 613 ЦК України, що є підставою для скасування рішення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.03.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. –головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення "Львівська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 15.03.2010 р. о 12 год. 30 хв.
Заслухавши представника скаржника, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Господарським судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
09.09.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 10.128/08-КД (далі –Кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов’язався надати відповідачеві кредит в розмірі 1 300 000,00 дол. США під 16% річних на строк сім років до 08.09.2015 р., а відповідач, як позичальник, зобов’язався використати кредит на передбачені в Кредитному договорі цілі, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов’язання в порядку і в строки, передбачені Кредитним договором.
Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит для оплати поточних витрат позичальника та для здійснення його підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Нормою ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як встановлено місцевим господарським судом, у п. 3.1 Кредитного договору сторони визначили, що погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюються в порядку та строки згідно з Графіком повернення кредиту і сплати процентів (далі - Графік), який є невід’ємною частиною Кредитного договору.
У п. 3.3 Кредитного договору визначено, що погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом перерахування позичальником у день настання виконання зобов’язання за Кредитним договором суми заборгованості в валюті кредиту на поточний рахунок позичальника № 26002501009616.840 в Львівській філії ВАТ ВТБ Банк, МФО 385316 та списання банком сум заборгованості з цього рахунку на виконання зобов’язань позичальника.
Відповідно до п. 7.2 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів незалежно від настання строку виконання зобов’язань у випадках, передбачених п. 5.5 Кредитного договору.
У п. 5.5 Кредитного договору визначено обов’язок позичальника повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом незалежно від настання строку виконання зобов’язання у випадках, зокрема, невиконання позичальником зобов’язань за цим Кредитним договором чи за будь-яким іншим договором, укладеним з банком; несплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно з Графіком, якщо прострочення виконання цих зобов’язань більше трьох банківських днів; невиконання позичальником чи заставодавцем зобов’язань щодо страхування на умовах, погоджених з банком, на весь період дії цього Кредитного договору предмету застави, переданого банку в забезпечення виконання зобов’язань позичальника за Кредитним договором; несвоєчасного надання позичальником банку чергових звітів та інших документів, що характеризують фінансовий стан та цільове використання кредиту та ін.
Пунктом 5.8 Кредитного договору віднесено до зобов’язань позичальника надавати банку документи, які підтверджують його фінансовий стан, а саме: звіт суб’єкта малого підприємництва –фізичної особи платника єдиного податку або декларацію про одержані доходи. При цьому документи надаються за звітний квартал –до 25 числа місяця після закінчення відповідного кварталу, а документи за звітний рік –до 20 числа лютого після закінчення відповідного календарного року.
Як зазначено в п. 9.2 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.
Для забезпечення зобов’язань відповідача по поверненню кредиту, сплаті плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків згідно з Кредитним договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Культурно-мистецький центр "Трускавець", як майновим поручителем, передано в іпотеку позивачеві будівлю Палацу культури "Мир" загальною площею 7 774,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Трускавець Львівської області, вул. Бориславська, 47 і належить майновому поручителеві згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 09.09.2004 р. Виконкомом Трускавецької міської ради на підставі рішення № 176 від 30.07.2009 р., на підставі іпотечного договору, посвідченого 09.09.2008 р. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Чичерською Л.О., реєстр. № 1845.
Позивач згідно з меморіальним валютним ордером № 36-10 від 11.09.2008 р. здійснив видачу кредиту відповідачеві шляхом перерахування коштів в сумі 1 300 000,00 дол. США на його поточний рахунок.
Як встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи свідчать, що позивач лише 23.06.2009 р. надав відповідачеві Графік, який відповідач, отримавши його, не підписав. При цьому, позивачем не подано суду доказів, як зазначено в позові, неодноразових звернень до відповідача з вимогою підписати Графік, зокрема, в день укладення Кредитного договору чи видачі кредиту.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що вказані дії сторін Кредитного договору свідчать, що позивач і відповідач за умови непідписання ними Графіку погодили повернення відповідачем кредиту та сплату процентів за користування кредитом в строк, зазначений у п. 1.1 Кредитного договору, згідно з яким строк кредитування становить сім років до 08.09.2015 р.
У свою чергу, виходячи зі змісту пунктів 7.2 та 5.5 Кредитного договору, правомірним є висновок місцевого господарського суду щодо безпідставності тверджень позивача про зобов’язання відповідача, як позичальника, повністю повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом незалежно від настання строку виконання зобов’язання, оскільки відсутній факт несплати відповідачем процентів за користування кредитом та самого кредиту згідно з Графіком, якого у формі, встановленій у Кредитному договорі, немає.
З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом підставно не прийнято до уваги доводи позивача про виникнення у відповідача зобов’язань по сплаті кредиту та відсотків на підставі ст. 530 ЦК України у зв’язку з направленням позивачем листа- вимоги за № 192/1700-08-2 від 02.02.2009 р., оскільки вказана вимога позивачем направлена в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку". Крім того, в Кредитному договорі сторони встановили строк виконання зобов’язань.
Враховуючи положення п. 3.3 Кредитного договору, відповідно до якого зобов’язання відповідача по поверненню кредиту та сплаті процентів повинно виконуватись у валюті кредиту, а також п. 1.1 Кредитного договору, згідно з яким валютою кредиту є долари США, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що заявлення банком позовних вимог у гривні суперечить не лише Кредитному договору, а й нормі ст. 193 ГК України, яка передбачає виконання суб'єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин господарських зобов'язань належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що, виходячи з того, що зобов’язання по страхуванню предмета іпотеки покладено Кредитним договором на позичальника або майнового поручителя, а позивач не подав доказів повідомлення відповідача про невиконання заставодавцем зобов’язань по страхуванню предмета іпотеки, підстави для покладення на відповідача зобов’язання по повному поверненню кредиту та сплаті відсотків відсутні. Як встановлено господарським судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджується факт страхування майновим поручителем –ТОВ "Культурно-мистецький центр "Трускавець" переданого в іпотеку позивачеві майна згідно з договором № 6К-174/09.034 добровільного страхування майна від 30.11.2009 р.
У свою чергу, колегія суддів дійшла до висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано не взято до уваги доводи позивача про невиконання відповідачем вимог п. 5.8 Кредитного договору в частині щоквартального подання банку документів, що підтверджують його фінансовий стан, з огляду на те, що Кредитним договором не встановлено порядку подання відповідачем фінансової звітності рекомендованою поштовою кореспонденцією чи уповноваженій особі банку з проставлянням відповідної відмітки про прийняття такої звітності, тобто такого порядку, який би дав можливість встановити дату, час та перелік фінансової звітності, що подається позичальником банку. Крім того, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до листа від 10.11.2009 р. відповідачем повторно було надіслано позивачеві копії звітів за 2008-2009 р.р.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення "Львівська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2009 р. у справі № 26/202 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді А.М. Демидова
С.Р. Шевчук