У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кармазіна Ю.М.,
суддів Міщенка С.М. і Таран Т.С.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 березня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
постановою в.о. прокурора м. Львова від 12 лютого 2009 року порушено кримінальну справу відносно начальника відділу теплозабезпечення управління інженерного господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради ОСОБА_4. за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 366 КК України.
Приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення ознак даних злочинів прокуратурою м. Львова під час перевірки, проведеної в лютому 2009 року в порядку нагляду за додержанням бюджетного законодавства у департаменті житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.
Як убачається з постанови про порушення кримінальної справи, ОСОБА_4, працюючи на посаді начальника відділу теплозабезпечення управління інженерного господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто будучи службовою особою, умисно з метою отримання субвенції з Державного бюджету внесла до офіційного документу - наказу управління інженерного господарства Львівської міської ради від 30.08.2006 року “Про затвердження проектно-кошторисної документації на реконструкцію котельні та центрального теплового пункту по вул. Патона, 2а” завідомо неправдиві відомості про наявність затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації на даний об’єкт, достовірно знаючи про її відсутність.
Відповідно до п. п. 2, 4 “Порядку надання та використання у 2007 році коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 330 від 01.03.2007 року, субвенція передбачалась для реконструкції котелень та теплових мереж за умови наявності належним чином затвердженої проектно-кошторисної документації.
У подальшому ОСОБА_4 вказані недостовірні відомості було надано до управління житлового господарства Львівської облдержадміністрації, внаслідок чого постановою Кабінету Міністрів України № 779 від 26.05.2007 року до переліку об’єктів, що фінансувались у 2007 році за рахунок субвенції з держаного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів, спрямованих на соціально-економічний розвиток регіонів, затверджено фінансування об’єкту “Реконструкція котельні та центрального теплового пункту по вул. Патона, 2а”.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2009 року скаргу ОСОБА_4 на постанову в.о. прокурора м. Львова від 12 лютого 2009 року задоволено, зазначену постанову скасовано і відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2009 року постанову Личаківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2009 року залишено без зміни.
У касаційному поданні прокурор просить судові рішення у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону скасувати, а матеріали справи за скаргою ОСОБА_4 направити на новий судовий розгляд. Вказує на наявність приводу та достатні дані, на підставі яких було порушено справу, та вважає, що суд при розгляді скарги належно їх у сукупності не проаналізував.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як убачається з матеріалів справи, місцевий суд відповідно до зазначених вище вимог закону перевірив наявність приводів та підстав до порушення кримінальної справи і, проаналізувавши належним чином наявні в ній матеріали, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх даних, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_4 ознак злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 366 КК України.
Мотивуючи прийняте рішення, місцевий суд послався на те, що згідно посадової інструкції начальника відділу теплозабезпечення управління інженерного господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради ОСОБА_4, працюючи на зазначеній посаді, є службовою особою органу місцевого самоврядування, а не суб’єкта господарської діяльності. З огляду на те, що до суб’єктів злочину, передбаченого ст. 222 КК України, віднесено, зокрема, службову особу юридичної особи - суб’єкта господарської діяльності, то висновок суду про відсутність достатніх даних для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 222 КК України, є правильним.
У постанові про порушення кримінальної справи в.о прокурора також зазначалось, що з метою отримання субвенції з Державного бюджету ОСОБА_4 було внесено до офіційного документу - наказу управління інженерного господарства Львівської міської ради від 30.08.2006 року № 218 завідомо неправдиві відомості про наявність затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, що було необхідною умовою для отримання субвенції для реконструкції котелень і теплових мереж.
Проте, як слушно зазначено суддею у постанові місцевого суду, наказ управління інженерного господарства Львівської міської ради № 218 від 30.08.2006 року був виданий начальником ОСОБА_5 та завізований заступником начальника управління, головним інженером ОСОБА_6 Отже, цей наказ ОСОБА_4, як службовою особою, не видавався, не візувався і не погоджувався, а тому підготовка його тексту за відсутності підпису службової особи не породжує і не може породжувати жодних правових підстав для особи, яка лише готувала цей текст.
Окрім того, посилання в.о. прокурора в постанові про порушення кримінальної справа на постанову Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року № 330, яка була прийнята після винесення вище зазначеного документу, є недоречним.
Наведені в касаційному поданні доводи за своїм змістом є аналогічними доводам, що містилися в апеляції цього ж суб’єкта оскарження судового рішення, та були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який за результатами апеляційної перевірки справи обґрунтовано визнав їх безпідставними, навівши в ухвалі з цього приводу відповідні мотиви.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені за скаргою ОСОБА_4 судові рішення є законними та обґрунтованими, а відтак підстав для їх скасування і направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд, про що йдеться в касаційному поданні, немає.
Підстав для призначення матеріалів справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу не вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відмовити.
С у д д і:
Ю.М. Кармазін С.М. Міщенко Т.С. Таран