ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.06.06 р.                                                                               Справа № 25/154                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт» м.Донецьк          

до відповідача колективного малого підприємства «Фортуна» м.Димитров          

про стягнення 195156грн 30коп          

за участю:

представників  сторін:

від позивача: Синельников Р.О. – представник за довіреністю № 39 від 01.02.2006 р.          

від відповідача: Горлов І.Ф. – представник за дорученням б/ від 09.06.2006 р.          

          

СУТЬ СПОРУ:

         Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт» м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до колективного малого підприємства «Фортуна» м.Димитров про стягнення заборгованості  в сумі 195156грн 30коп, у тому числі основний борг у сумі 147843грн 38коп,   пеня в сумі 7192грн 58коп, інфляційні витрати в сумі 4210грн 12коп, 3% річних в сумі 1134грн 22коп, збитки, завдані у зв’язку з неповерненням тари в сумі 9936грн 00коп, штраф за неповернення тари в сумі 24840грн 00коп.

        В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки б/н від 05.05.2005 р. та накладні.

Ухвалою від 01.06.2006 р. в порядку вжиття заходів до забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти відповідача у розмірі суми позову 195156грн 30коп.

За клопотанням сторін справа слухається без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідач у відзиві (вих.№ 2 від 14.06.2006 р.) позовні вимоги частково визнав. Відповідач зазначив, що заборгованість по оплаті за поставлений товар частково сплачена в сумі 9000грн 00коп, повністю повернено тару на суму 8544грн 00коп. Відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення:

1. 1030грн 00коп – суми за накладеною № ДИ-20-12/66 від 20.12.2005 р. з посиланням на відсутність у обліку підприємства такої накладної;

2. пені та 3% річних, нарахованих на вищевказану суму за накладною №ДИ-20-12/66 від 20.12.2005 р.;

3. 24840грн 00коп – суми штрафних санкцій за неповернення тари з посиланням на відмову позивачем приймання зворотної тари.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачем надано платіжні доручення № 354 від 12.05.2006 р., № 363 від 30.05.2006 р., № 366 від 31.05.2006 р., товарно-транспортні накладні повернення тари № 000000258 від 29.05.2006 р., № 000000082 від 09.06.2006 р., № 000000085 від 09.06.2006 р.

Також на виконання вимог суду відповідачем надані копії установчих документів підприємства (свідоцтва про держреєстрацію від 31.08.1993 р., довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10.02.2004 р., статуту із змінами та доповненнями, наказу від 31.08.1993 р. про призначення директора).

14.06.2006 р. до суду надійшла заява відповідача (вих.№ 5 від 14.06.06р.) про скасування заходів забезпечення позову, у якій відповідач просить скасувати ухвалу суду про накладення арешту на грошові кошти підприємства з посиланням на те, що відповідач своїми діями приймає заходи до погашення боргу перед ТОВ «Моноліт», тому відсутні обставини, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В судове засідання позивачем надане пояснення б/н від 15.06.2006 р., у якому позивач вказав, що сума позовних вимог з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості та повернення тари у повному розмірі складає 176220грн 30коп, у тому числі 143053грн 50коп – сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 7192грн 58коп – пеня, 1134грн 22коп – 3% річних, 24840грн 00коп – штраф за порушення строків повернення тари.

Відповідачем в судове засідання надане пояснення б/н від 15.06.2006 р., у якому відповідач визнав позов на суму 151380грн 30коп, у тому числі 143053грн 50коп – сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 7192грн 58коп – пеня, 1134грн 22коп – 3% річних. Штраф за порушення строків повернення зворотної тари у розмірі 24840грн 00коп відповідачем не визнано з посиланням на відсутність вини у неповерненні тари з боку КМП «Фортуна».

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін по суті заяви, дослідивши додатково надані документи, господарський суд встановив наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт» (Постачальник) та колективним малим підприємством «Фортуна» (Покупець) був укладений договір  поставки б/н від 05.05.2005 р.

          Відповідно до договору поставки б/н від 05.05.2005 р. Постачальник зобов’язується поставити у 2005-2006 роках Покупцю пиво та напої, а Покупець – прийняти і оплатити вищевказану продукцію на умовах цього Договору.

          На виконання умов даного договору поставки б/н від 05.05.2005 р. позивач за накладними № ДИ-16-02/94 від 16.02.2006 р. на суму 8928грн 00коп, № ДИ-15-02/87 від 15.02.2006 р. на суму 1060грнн 95коп, № ДИ-15-02/85 від 15.02.2006 р. на суму 16218грн 05коп, № ДИ-15-02/73 від 15.02.06 р. на суму 20185грн 05коп, № ДИ-17-01/93 від 17.01.2006 р. на суму 30724грн 38коп, № ДИ-12-01/3 від 12.01.2006 р. на суму 5468грн 40коп, № ДИ-27-12/67 від 27.12.2005 р. на суму 32948грн 96коп, № ДИ-20-12/66 від 20.12.2005 р. на суму 1030грн 00коп, № 06/1110 від 11.10.2005 р. на суму 26538грн 10коп, №05/2909 від 29.09.2005 р. на суму 26560грн 65коп поставив відповідачу пиво та напої на загальну суму 169662грн 54коп.

Товар поставлено за цими ж накладними у тарі на загальну суму 80810грн 00коп.

          Факт отримання останнім продукції у зворотній тарі підтверджується накладними № ДИ-16-02/94 від 16.02.2006 р., № ДИ-15-02/87 від 15.02.2006 р., № ДИ-15-02/85 від 15.02.2006 р., № ДИ-15-02/73 від 15.02.06 р., № ДИ-17-01/93 від 17.01.2006 р., № ДИ-12-01/3 від 12.01.2006 р., № ДИ-27-12/67 від 27.12.2005 р., № ДИ-20-12/66 від 20.12.2005 р., № 06/1110 від 11.10.2005 р., №05/2909 від 29.09.2005 р., підписаними та скріпленими печаткою відповідача. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

Позивачем у позові заявлені вимоги про стягнення суми заборгованості по оплаті за товар, поставлений за вищевказаними накладними з урахуванням їх часткової оплати в сумі 21819грн 16коп. Товар поставлено у зворотній тарі за цими ж накладними, яка частково повернена на суму 8260грн 00коп.

Відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 9000грн 00коп після порушення справи, що підтверджується платіжними дорученнями № 354 від 12.05.2006 р. на суму 2000грн 00коп, № 363 від 30.05.2006 р. на суму 2000грн 00коп, № 366 від 31.05.2006 р. на суму 5000грн 00коп, доданими до відзиву та повернув тару у повному розмірі на загальну суму 8544грн 00коп, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 000000258 від 29.05.2006 р. на суму 3564грн 00коп, № 000000082 від 09.06.2006 р. на суму 3300грн 00коп, № 000000085 від 09.06.2006 р. на суму 1680грн 00коп.

          Пункт 7.4. договору поставки б/н від 05.05.2005 р. передбачає, що при поставці продукції шляхом централізовано-кільцевого завезення оплата поставленої продукції здійснюється не пізніше трьох банківських днів з дня поставки продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок „Постачальника” або внесенням готівки у касу підприємства в межах, встановлених законодавством.

Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          В порушення вимог п. 7.4. договору поставки б/н від 05.05.2005 р. відповідач продукцію  оплатив частково.

          Відповідно до п. 8.1. договору поставки б/н від 05.05.2005 р. за прострочення оплати за поставлену продукцію „Покупець” зобов’язується сплатити „Постачальнику” пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу від несплаченої суми.

          Позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості пеню за період з 18.02.2006 р. по 19.04.2006 р. Сума пені згідно розрахунку, доданого до позову складає 7192грн 58коп.          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

          З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, товариство з обмеженою відповідальністю „Моноліт”,  виходячи з суми основного боргу, розрахувало індекс інфляції та три відсотки річних. Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 4210грн 12коп, три відсотки річних – 1134грн 22коп.

Згідно п.68 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р. за прострочку повернення (здачі) тари, засобів пакування до 15 днів покупець (одержувач) сплачує виробнику (постачальнику) штраф у розмірі 150 відсотків вартості неповернутої (не зданої) у строк тари, засобів пакування, а більш ніж 15 днів - 300 відсотків (з заліком раніше сплачених сум санкцій).

Сплата штрафу за прострочку повернення (здачі) тари, засобів пакування не звільняє одержувача продукції від обов’язку їх повернення (здачі).

Пунктом 8.2 договору поставки б/н від 05.05.2005 р. встановлено, що у разі порушення «Покупцем» строків повернення поворотної тари, встановлених п.5.2 договору, «Покупець» сплачує «Постачальнику» штрафні санкції: за прострочення повернення до 15 днів – штраф у розмірі 150% заставної вартості неповерненої тари, а більше 15 днів – 300% заставної вартості неповерненої тари.

З огляду на п.68 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р. відповідач має сплатити позивачу суму штрафу у розмірі 24840грн 00коп у зв’язку з порушенням строків повернення тари.

          Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу (вих. № 105юр від 13.03.2006 р.), в якій  ТОВ „Моноліт”  просило перерахувати на його розрахунковий рахунок заборгованість в сумі 147843грн 38коп та повернути тару протягом семи днів з дня пред’явлення вимоги.

          Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

          Дослідивши матеріали господарської справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 138843грн 38коп, інфляції в сумі 4210грн 12коп, пені в сумі 7192грн 58коп, 3% річних в сумі 1134грн 22коп та штрафу за порушення строків повернення зворотної тари в сумі 24840грн 00коп.

Оскільки позивач повернув зворотну тару (вартість якої встановлюється без ПДВ) на суму 8544грн 00коп, а позивач у позові просить суд стягнути суму збитків (обчислених з урахуванням вартості тари з ПДВ) у розмірі 9936грн 00коп, суд вважає, що відповідачем зобов’язання у цій частині позовних вимог повністю виконані.

В частині стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 9000грн 00коп та збитків, завданих у зв’язку з неповерненням тари в сумі 9936грн 00коп провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору у цій частині.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача в частині стягнення суми боргу за накладною № ДИ-20-12/66 від 20.12.2005 р. у розмірі 1030грн 00коп та пені і 3% річних, нарахованих по цій накладній, оскільки копія зазначеної накладної міститься в матеріалах справи, а оригінал накладної досліджено в судовому засіданні.

Крім того, за приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести належним чином ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, у зв’язку з чим заперечення відповідача в частині стягнення суми штрафу за порушення строків повернення зворотної тари не беруться судом до уваги, оскільки суду не надано належних доказів в підтвердження відмови позивача забрати у відповідача зворотну тару (товарно-транспортних накладних з відміткою про таку відмову).

           Витрати по сплаті державного мита в сумі 1951грн 56коп та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 118грн 00коп у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вирішення спору по суті, заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою від 01.06.2006 р. у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, підлягають скасуванню відповідно до статті 68 ГПК України.

          На підставі  вищенаведеного, керуючись ст. ст.  509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230,  232 Господарського кодексу України,  ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”,  п.68 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р., ст.ст. 33, 44, 49, 68, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

          Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою від 01.06.06 р. у справі № 25/154.

Позовні  вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” м.Донецьк до колективного малого підприємства «Фортуна» м.Димитров про стягнення заборгованості  в сумі 195156грн 30коп – задовольнити частково в сумі 176220грн 30коп.

          Стягнути з колективного малого підприємства «Фортуна» (85320, м.Димитров, м-н Світлий, буд.2, кв.6; ідентифікаційний код 20353461) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” (83016, м.Донецьк, вул.Кірова, 50; код ЄДРПОУ 31535158) основний борг в сумі 138843грн 38коп, інфляційні витрати в сумі 4210грн 12коп, пеню в сумі 7192грн 58коп, 3% річних в сумі 1134грн 22коп, штраф за порушення строків повернення зворотної тари в сумі 24840грн 00коп держмито в сумі 1951грн 56коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн 00коп.

В іншій частині позову провадження у справі – П Р И П И Н И Т И  у зв’язку з відсутністю предмету спору.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

          

Суддя                                                                         Бойко І.А.                               

Тел. 3056827

Надруковано 3 примірники:

1 прим.. – до справи

1 прим.. –  позивачу

1 прим.. – відповідачу