У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Кармазіна Ю.М.,
суддів Коротких О.А., Глоса Л.Ф., Коротких О.А.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 2 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6,
в с т а н о в и л а :
вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2009 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
таку, що немає судимості,
засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років з частковою конфіскацією частини майна, яке є її власністю – 24/100 квартири на проспекті Пушкіна 77 кв. 9 у м. Дніпропетровську.
За ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 357 КК України ОСОБА_6 виправдано.
Цим вироком також було засуджено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання щодо них не внесено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2009 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона у складі організованої групи з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особою, справу щодо якої закрито у зв’язку з її смертю, 28 грудня 2006 року шляхом обману заволоділа квартирою АДРЕСА_2 вартістю 90 627 грн., яка належала ОСОБА_9
21 грудня 2006 року ОСОБА_6 у складі організованої групи з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом обману заволоділа квартирою АДРЕСА_3, вартістю 131 472 грн., яка належала ОСОБА_10
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 вказує на те, що суд необґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки вона інкримінованого їй злочину не вчиняла, а висновок суду ґрунтується на суперечливих доказах. Крім того, посилається на неповноту та однобічність досудового слідства і судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Крім того, зазначає про те, що апеляційний суд, розглядаючи справу, порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки в ухвалі не зазначив підстав, через які його апеляцію визнав необґрунтованою, та не дав відповіді на всі доводи апеляції. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Саленка І.В., який просив частково задовольнити касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 й скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.
Згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_9 він на праві власності мав квартиру на АДРЕСА_2 Вкінці 2006 року до нього приходив ОСОБА_7, який пропонував йому зробити ремонт та познайомив його ОСОБА_6, яку представив як його сестру. ОСОБА_7 перевіз його проживати на АДРЕСА_3, куди періодично приходила ОСОБА_6 та приносила продукти. ОСОБА_7 запевнював його, що в квартирі робить ремонт. На прохання ОСОБА_7 він у нотаріальній конторі підписував якісь документи. Про продаж його квартири ОСОБА_7 йому нічого не говорив. Потім ОСОБА_7 перевіз його жити в с. Прядівка Царичанського району.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_11 весною 2006 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у с. Прядівка Царичанського району придбали в неї будинок начебто для сестри ОСОБА_6 Проте, зі слів сусідів вона дізналася, що в будинку проживали чоловік та жінка, які зловживали алкогольними напоями.
З показань свідка ОСОБА_12 убачається, що її батько ОСОБА_9 оформив на неї заповіт на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_7 пропонував їй відмовитися від спадщини та віддати документи на квартиру. Через деякий час вона дізналася, що батько проживає з ОСОБА_6, яка обіцяла вийти за нього заміж, якщо він пропише її в своїй квартирі.
Згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_13 під час перебування його в лікарні ОСОБА_7 продав його квартиру, але дозволу на її продаж він не давав. З лікарні його перевезли спочатку на АДРЕСА_1, а потім в с. Прядівку Царичанського району, куди приїжджала ОСОБА_6 та привозила продукти.
З показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що ОСОБА_7 пропонував ОСОБА_10 продати його квартиру, а йому придбати іншу квартиру меншу за розмірами, а різницю коштів витратити на лікування потерпілого. ОСОБА_10 прописали в кімнаті, яка належала ОСОБА_6 на АДРЕСА_1. Однак через деякий час ОСОБА_6 виписала ОСОБА_10 з цієї кімнати.
Дослідивши та проаналізувавши ці та інші докладно наведені у вироку докази в їх сукупності, суд дав їм належну оцінку і обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винною у скоєнні шахрайства, вчиненого організованою групою по заволодінню майна ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 190 КК України як шахрайство вчинене організованою групою.
Доводи касаційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України є необґрунтованими. Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15 добре знали один одного, між ними тривалий час існували стійкі відносини, їхні дії були спрямовані на досягнення спільного плану по заволодінню майном потерпілих з розподілом функцій. Зокрема,
ОСОБА_6 як учасник організованої групи на виконання спільного плану по заволодінню майном потерпілих з метою введення їх в оману на певний час прописувала потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у належних їй на праві власності помешканнях та надавала цим потерпілим для проживання належне їй житло, здійснювала догляд за ними. Згідно з показаннями свідка ОСОБА_16, ОСОБА_6 була присутньою під час придбання ОСОБА_7 у неї будинку в с. Прядівка Царичанського району, начебто для проживання її сестри. Однак, у цьому будинку проживали потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до яких приїздила ОСОБА_6 та привозила їм продукти.
За таких обставин суд обґрунтовано, з наведенням у вироку мотивів, з якими погоджується й колегія суддів, визнав, що засуджена ОСОБА_6 вчинила вказані злочини у складі організованої групи.
У ході досудового слідства та при розгляді справи в суді було встановлено і досліджено всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, а тому колегія суддів вважає, що доводи скарги захисника ОСОБА_5 про неповноту і однобічність досудового слідства та судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи також є безпідставними.
Покарання засудженій призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України і є справедливим.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_6 дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції захисника ОСОБА_5, на кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.
Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень щодо засудженої ОСОБА_6 відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги має бути відмовлено.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2009 року щодо засудженої ОСОБА_6 - без зміни.
судді:
Кармазін Ю.М. Коротких О.А. Глос Л.Ф.