УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючої Вус С.М.,

суддів Прокопенка О.Б. та Гриціва М.І.,

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 16 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а :

вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 серпня 2009 року,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця міста Дніпропетровська, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтися туди для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь експертної установи 187 гривень 80 копійок судових витрат за проведення експертизи.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 16 червня 2008 року приблизно о 21-ій годині 15 хвилин біля кафе «Дорожнє» на вулиці Поточній, 1 у місті Дніпропетровську невстановленим предметом умисно завдав потерпілому ОСОБА_5 не менше одного удару по голові, чим спричинив тяжке тілесне ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та через м’якість призначеного покарання. Вважає, що суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, оскільки не врахував тяжкість злочину, який він вчинив, та його ставлення до цього діяння: не визнав вину, не сприяв розкриттю злочину, фактично щиро не розкаявся, у повному обсязі не відшкодував шкоду потерпілому. Також посилається на те, що суд безпідставно відкинув показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо механізму заподіяння ушкоджень потерпілому.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що це подання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, а ці обставини в касаційному поданні фактично не оспорюються, поштовхом до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 стала поведінка самого потерпілого, який неподалік літнього майданчика кафе «Дорожнє» справляв природні потреби, а після того, як ОСОБА_4, котрий працював у кафе й прибирав територію неподалік літнього майданчика, зробив йому зауваження, затіяв з ним сварку. Коли ж суперечка фактично припинилася й потерпілий стояв оберненим спиною, ОСОБА_4 завдав йому декілька ударів по голові невстановленими предметом.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував дані фактичні обставини справи, у тому числі зважив й на те, що злочин, який поставлений ОСОБА_4 віднесених до категорії тяжких. При цьому взяв до уваги позитивну характеристику засудженого з місця проживання, його зайнятість корисним ділом. Обставинами, що пом’якшують покарання, суд правильно визнав вчинення злочину в неповнолітньому віці, добровільне відшкодування завданої шкоди. Доречно враховано й те, що потерпілий вибачив ОСОБА_4 й не просив позбавляти його волі.

ОСОБА_4 фактично не заперечив своєї причетності до спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, на що у вироку також міститься посилання.

Зважаючи на ці обставини, суд правильно визнав, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У зв’язку із цим доводи прокурора про призначення невиправдано м’якого покарання є необґрунтованими.

Висновки, яких дійшов суд, побудовані на підставі ретельного, повного, всебічного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду, чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув. Слушно були відкинуті й показання свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 При цьому слід зазначити, що критичне ставлення суду до цих свідчень не вплинуло на характер обвинувачення, його обсяг та кримінально-правову оцінку. Тому посилання прокурора на показання цих свідків, як на підставу скасування вироку, є неспроможними.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України правильна.

Під час перегляду справи апеляційний суд перевірив доводи апеляції прокурора, які за змістом аналогічні доводам касаційного подання, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Інших причин для скасування чи зміни вироку в касаційному поданні не зазначено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

відмовити прокурору, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в задоволенні касаційного подання.

Судді:

Вус С.М.                 Прокопенко О.Б.                 Гриців М.І.