У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Кармазіна Ю.М.,
суддів Коротких О.А., Глоса Л.Ф., Коротких О.А.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 2 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на судові рішення щодо ОСОБА_5,
встановила :
вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 18 травня 2009 року,
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
такого, що немає судимості,
засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади строком два роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, з покладенням обов’язків періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 липня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він у серпні 2008 року обіймаючи посаду торгового агента з виконанням обов’язків касира ТОВ «Сандора» при виконанні покладених на нього обов’язків, отримуючи від клієнтів кошти за поставлений товар, не вносив ввірені йому гроші в касу ТОВ «Сандора», а незаконно привласнив чуже майно на загальну суму 40 272 грн. 66 коп.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок невиправданої м’якості. На думку прокурора, суд необґрунтовано всупереч вимог ст. 33 КК України визнав зайвою кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч.1 ст. 191 КК України, пославшись на те, що його дії по привласненню коштів охоплюються ч. 3 ст. 191 КК України, унаслідок чого не призначив йому покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Сорокіної О.А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, досудовим слідством ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні двадцяти епізодів привласнення чужого майна, яке йому було ввірене. При цьому, за першим епізодом заволодіння цим майном досудовим слідством його дії було кваліфіковано за ч. 1 ст. 191 КК України, а послідуючі епізоди привласнення чужого майна - за ч. 3 ст. 191 КК України.
Визнаючи доведеним винність ОСОБА_5 у вчиненні всіх епізодів привласнення чужого майна, яке було йому ввірене, суд кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 191 КК України, зазначивши про те, що кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 191 КК України є зайвою.
Разом з тим, такий висновок суду першої інстанції суперечить вимогам ч. 2 ст. 33 КК України, оскільки кожен із злочинів, які становлять сукупність, кваліфікується окремо за відповідною частиною статті Кримінального кодексу.
Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію прокурора у якій порушувалося питання про неправильність вироку місцевого суду щодо ОСОБА_5 у частині виключення як зайвої кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 191 КК України, на допущені порушення кримінального закону уваги не звернув і залишив вирок без зміни, пославшись на те, що таке рішення суду відповідає роз’ясненням, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності». Проте, посилання апеляційного суду на зазначену постанову Пленуму Верховного Суду України є помилковим, оскільки ці роз’яснення стосуються кваліфікації злочинів за Кримінальним кодексом України 1960 року, без врахування положень ч. 2 ст. 33 КК України 2001 року.
За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення і, якщо суд дійде висновку щодо доведеності вини ОСОБА_5 у злочинах, за які його притягнуто до кримінальної відповідальності, то йому слід призначити покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України, яке б відповідало ступеню тяжкості злочину та його особі.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 18 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
судді :
Кармазін Ю.М. Коротких О.А. Глос Л.Ф.