АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді : Сіротюка В.Г.
Суддів : Адаменко О.Г.,
Руснак А.П.,
з участю секретаря : Приходько Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання батьківства ОСОБА_6 задоволені в повному обсязі. Визнано ОСОБА_6 батьком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 41 грн., а також в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 82 грн. 50 коп.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Судом обґрунтовано встановлені та визнані доведеними на підставі показів свідків, допитаних в судових засіданнях, пояснень самого відповідача його спільне проживання в будинку позивачки, систематичність відносин, які супроводжувались веденням спільного господарства, взаємною підтримкою і піклуванням один про одного, а також факту визнання відповідачем батьківства.
Такі висновки відповідають статті 53 Кодексу про шлюб та сім’ю України та роз’ясненням вказаним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження (арк. справи 4).
У абзаці 2 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз’яснено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім’ю України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір’ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу про шлюб та сім’ю України при встановлені батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір’ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
При таких правових підставах та встановлених обставинах, висновки суду про права та обов’язки сторін є правильними.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що не встановлений характер відносин сторін є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову не ґрунтується на законі.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, інші документи, а також покази свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнане як у період вагітності матері, так і після народження дитини.
В суді першої інстанції відповідач не заперечував того факту, що він є біологічним батьком ОСОБА_7, що підтверджується даними носія інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання в суді першої інстанції.
Встановлюючи характер відносин між сторонами, та зокрема, факти стосовно проживання та ведення спільного господарства сторін до народження дитини, суд не мав законних підстав не прийняти до уваги отримані за встановленою процедурою пояснення по цим обставинам свідків ОСОБА_8 – матері відповідача, ОСОБА_9 – матері позивачки, ОСОБА_10 – сестри відповідача.
Колегія суддів також не може не враховувати, надане ОСОБА_5 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції листування відповідача з нею, зокрема, лист від 24 січня 2000 року зі змісту якого вбачається, що відповідач ОСОБА_6 визнає себе батьком ОСОБА_7 та цікавиться про стан здоров’я дитини та самої ОСОБА_5 (арк. справи 70-71).
Пунктом 9 цієї постанови встановлено, що відповідно до статей 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина – містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім’я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Пункт 6 цієї постанови звертає увагу судів, зокрема, на те що, у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
З резолютивної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що вона не в повному обсязі відповідає вимогам статей 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України та роз’ясненням вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України.
Суд на зазначені положення процесуального закону уваги не звернув.
Відповідно до абзацу 7 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суті рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе та необхідне змінити рішення суду першої інстанції, усунути помилки у його резолютивній частині з доданням в ній відомостей, необхідних для реєстрації батьківства ОСОБА_6 в органах РАЦС, а саме: його громадянство, номер актового запису про народження ОСОБА_7, коли та яким органом вчинено актовий запис, а також виключення з запису акту про народження ОСОБА_7 відомостей про ОСОБА_11 як батька дитини.
Частиною третьою статті 309 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права можуть бути, зокрема, підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню зі зміною рішення суду першої інстанції згідно частини третьої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з наведеного та керуючись частиною третьою статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2009 року змінити.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання батьківства задовольнити.
Визнати ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, батьком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, актовий запис про народження дитини № 137 від 28 січня 2000 року вчинений Відділом реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим.
Виключити з запису акту № 137 від 28 січня 2000 року про народження ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження вчиненим Відділом реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим відомості про ОСОБА_11 як батька дитини.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 41 (сорок одна) грн., а також в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 82 (вісімдесят дві) грн. 50 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Судді:
В. Сіротюк О. Адаменко А. Руснак