Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа №686/6888/15-ц

провадження №61-3419св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

третя особа - Хмельницька міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2018 року у складі судді Каплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Хмельницька міська рада, з позовом, вимоги якого уточнили під час розгляду справи та просили: припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на домоволодіння АДРЕСА_1 ; виділити у спільну часткову власність у рівних частках позивачам в натурі належну їм частку 22/100 у вказаному будинковолодінні, що складається із кухні «1-1» площею 8.1 кв. м, житлової кімнати «1-2» площею 12,8 кв. м, житлової кімнати «1-3» площею 18,4 кв. м, коридору «1-4» площею 14,5 кв. м, житлової кімнати «1-5» площею 20,3 кв. м, топочної «1-6» площею 2,8 кв. м, коридору «1-7» площею 2,4 кв. м; визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване дане домоволодіння, згідно варіанту № 1, запропонованого експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2016 року, по прямій лінії поділу без врахування точок 15-16 (0,33 м), та виділити позивачам в користування земельну ділянку, на якій розташовані їх

22 / 100 домоволодіння, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування.

Позов мотивовано тим, що позивачі є власниками в рівних частках 22/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . Власниками інших 78/100 часток домоволодіння є відповідачі в рівних частках. Фактично будинок, який перебуває у власності сторін, складається з двох відокремлених квартир, що мають самостійний вхід і систему комунікацій. Земельна ділянка, на якій розміщене домоволодіння, виділялась забудовнику площею 500 кв.м., на даний час фактично використовується 537 кв.м. Частина земельної ділянки, а саме 127 кв.м., на якій розміщено одну зі споруд відповідачів, передана в оренду відповідачам Хмельницькою міською радою. Інша частина землі використовується сторонами непропорційно, у зв`язку з чим вважають, що відповідачі зайняли більшу частину, ніж їм мало б належати відповідно до частки в будинку.

Позивачі бажають виділу, однак не можуть досягти згоди щодо поділу з відповідачами в позасудовому порядку. Вважають, що належні їм 22/100 часток домоволодіння підлягають виділенню за рішенням суду з одночасним встановленням порядку користування земельною ділянкою площею 0,0537 га шляхом передачі їм у користування тієї частини ділянки, на якій розташована і яка обслуговує частину домоволодіння, що ними використовується.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року скасовано.

В частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про виділ в натурі часток житлового будинку (домоволодіння), що є у спільній частковій власності, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовлено.

Справу в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

За результатами нового розгляду справи в частині вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року, позов задоволено.

Визначено наступний порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 :

Виділено в користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0118 га за точками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 1; ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 виділено в користування земельну ділянку площею 0,0419 га за точками 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 1, 28, 27, 26, 25, 24, 23, 22, 21, 20, 19, 18, 17, 9.

Встановлено на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 право земельного сервітуту площею 0,0013 га за точками 8, 9, 10, 11, 8 на частину земельної ділянки площею 0,0118 га, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 витрати, пов`язані з проведенням експертизи в сумі по 431,20 грн кожному.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 витрати, пов`язані з проведенням експертизи в сумі по 431,20 грн кожному.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 витрати, пов`язані з проведенням експертизи в сумі по 431,20 грн кожному.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що обставини, на які посилаються позивачі, є доведеними, а заявлені ними позовні вимоги обґрунтованими, у зв`язку з чим є підстави встановити порядок користування земельною ділянкою за запропонованим у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2016 року варіантом №1, відповідно до якого, з урахуванням фактичної площі земельної ділянки на час проведення дослідження у розмірі 0,0537 га, часток співвласників у житловому будинку 22/ 100 частки, розмір земельної ділянки становитиме 0,0118 га, 78/100 частки - 0,0419 га, експертом запропоновано виділити сторонам у користування земельні ділянки, які повністю відповідають їх часткам у будинку з умовою встановлення сервітуту (права проходу) на земельній ділянці, переданій в користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 площею 0,00013 га на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . При цьому земельна ділянка, яка на підставі договору оренди землі від 28 квітня 2010 року перебуває у тимчасовому строковому користуванні ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 площею 0,0127 га включена експертом до земель, які надаються вказаним особам, і такий варіант не порушує права ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користування цією частиною орендованої земельної ділянки, площею 0,0127 га, яка продовжує залишатися у користуванні відповідачів без зміни її цільового призначення, з урахуванням розташованих на цій ділянці будівель відповідачів (житлового будинку).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково визначив порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до варіанту №1, запропонованого висновком експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ від 26 лютого 2016 року і з таким варіантом безпідставно погодився апеляційний суд, оскільки у варіантах №№ 1, 2, 4 запропоновано закріплення земельної ділянки між співвласниками житлового будинку, виходячи з розміру, який є більшим, ніж було виділено спочатку першому власнику будинку у 1959 році - 0,0500 га, а у варіантах №№ 3, 5 експертом запропоновано виділення в користування сторонам земельної ділянки без урахування земельної ділянки, яка перебуває в оренді у відповідачів на підставі договору оренди від 28 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_5 та Хмельницькою міською радою.

Заявник посилається на те, що розподілу між співвласниками підлягає земельна ділянка площею 0,0373 га, з урахуванням того, що 0,0127 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 за договором оренди земельної ділянки від 28 лютого 2010 року перебуває у його користуванні і не може бути предметом розподілу в даній справі. При цьому необхідно виходити з розміру земельної ділянки 0,0500 га, а не з фактичного розміру земельної ділянки 0,0537 га, про що обґрунтовано зазначив судовий експерт Власюк В. В. у висновку від 22 березня 2017 року.

Суд першої інстанції суттєво порушив закріплений нормою статті 120 ЗК України принцип пропорційності поділу земельної ділянки між співвласниками домоволодіння та права відповідачів на користування належною їх частиною із вказаної земельної ділянки. Крім того, судами обох інстанцій порушено і норми статей 99, 100 ЗК України щодо порядку встановлення земельного сервітуту.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , заперечують проти доводів відповідача та просять залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

У відзиві на касаційну скаргу, Хмельницька міська рада, погодилась з доводами касаційної скарги, посилаючись на їх обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради депутатів трудящих № 56 від 27 січня 1959 року ОСОБА_12 відведено земельну ділянку АДРЕСА_6 загальною площею 500 кв. м.

За договором від 19 лютого 1960 року про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно і житловою площею до 60 кв.м. ОСОБА_12 було надано в безстрокове користування вказану земельну ділянку з відібранням у нього як забудовника зобов`язання на наданій ділянці збудувати жилий одноповерховий цегляний будинок житловою площею 53,45 кв.м, з кількістю кімнат - три, на відстані трьох метрів від червоної лінії забудови, глинобитний сарай, а також огородити садибу, здійснити в межах ділянки висадку дерев, посадити квіти між будинком та вулицею, влаштувати тротуар в межах ділянки.

13 листопада 1961 року Хмельницьким міжміським БТІ зареєстровано за ОСОБА_12 право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_6, розміщене на земельній ділянці площею 500 кв.м, що складається з одного будинку.

Рішенням народного суду м. Хмельницький від 19 листопада 1969 року виділено ОСОБА_12 частину будинку АДРЕСА_1 , яка в ідеальній частці становить 43%; ОСОБА_13 виділено 57% цього будинку. Подвір`я присуджено залишити в спільному користуванні. Після ухвалення рішення у всіх наступних матеріалах інвентаризаційної справи на будинок номер домоволодіння вказується «22» замість «20».

02 червня 1971 року ОСОБА_12 подарував ОСОБА_14 43/100 часток будинку та надвірні будівлі, які відносяться до цієї частини будинку, по АДРЕСА_1 . У постійне користування ОСОБА_14 перейшли дві кімнати загальною площею 31,2 кв. м, прибудова «а», сарай «Б» та льох «б».

12 жовтня 1973 року ОСОБА_14 продала належні їй 43/100 частки будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ОСОБА_15

11 березня 2000 року ОСОБА_13 відчужила, а ОСОБА_5 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_6 набули у власність за договором міни 57/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних споруд, що складалися із: житлової кімнати 2-1 площею 9,9 кв. м, житлової кімнати 2-2 площею 9,9 кв. м, житлової кімнати 2-3 площею 20,9 кв. м, кухні 2-4 площею 6,7 кв. м, коридору І площею 4,7 кв. м, ванної ІІ площею 1,8 кв. м.

12 травня 2003 року ОСОБА_15 подарував ОСОБА_16 та ОСОБА_17 належні йому 43/100 часток житлового будинку разом з відповідною частиною господарчих та побутових споруд і будівель по АДРЕСА_1 .

13 серпня 2004 року ОСОБА_16 та ОСОБА_17 продали ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 21/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 , які складаються з господарських будівель: цегляних хлівів «К», «З», «Ж», шлакобетонного льоху «б», цегляної вбиральні «Л».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_16 помер і після його смерті належні йому 11/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 успадкувала ОСОБА_18

09 серпня 2008 року ОСОБА_17 подарувала ОСОБА_19 11/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 .

06 травня 2009 року ОСОБА_17 , діючи від імені ОСОБА_18 , та ОСОБА_19 продали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 22/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 . У власність покупців у рівних частках кожному перейшла частина будинку, що складається із: кухні 1-1 площею 8,1 кв. м, житлової кімнати 1-2 площею 12,8 кв. м, житлової кімнати 1-3 площею 18,4 кв. м, коридору 1-4 площею 14,5 кв. м, житлової кімнати 1-5 площею 20,3 кв. м, топочної 1-6 площею 2,8 кв. м, коридору 1-7 площею 2,4 кв. м, надвірних будівель - гараж за планом земельної ділянки літ. І.

Згідно з довідкою, виданою Управлінням архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів

№ 1398/03-01-16 від 6 липня 2012 року, адреса АДРЕСА_1 змінена на АДРЕСА_1 .

Рішення органу місцевого самоврядування щодо зміни адреси « АДРЕСА_1» на «АДРЕСА_1 » відсутнє. В той же час, частина документів, які стосуються спірної земельної ділянки та розміщених на ній будівель містять адресу « АДРЕСА_1», а інша частина - «АДРЕСА_1» , що фактично є однією і тією ж адресою.

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності належить 22/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 78/100 його частки.

Вказані об`єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці площею 500 кв.м., яка була надана в безстрокове користування ОСОБА_12 на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради депутатів трудящих №56 від 27 січня 1959 року.

Відповідно до договору оренди землі від 28 квітня 2010 року, орендодавець, Хмельницька міська рада передав в оренду ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 земельну ділянку площею 127 кв.м (забудовані землі), на якій знаходиться одноповерхова капітальна житлова будівля площею 79 кв. м, розташована по АДРЕСА_1 .

18 лютого 2015 року за вказаними особами зареєстровано право користування зазначеною земельною ділянкою площею 0,0127 га, строк дії речового права визначений до 28 жовтня 2024 року.

Між сторонами існує спір щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовано домоволодіння і яке належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час придбання позивачами частки домоволодіння), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (стаття 88 ЗК України).

Загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, у зв`язку з чим при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Частиною п`ятою статті 319 ЦК України встановлено, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи.

При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.

Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та від 1 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі просили суд визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , виходячи з фактичного розміру земельної ділянки за вказаною адресою.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2016 року, проведеної Хмельницьким відділенням КНДІСЕ, судовим експертом Марченковим Г. Г. запропоновано п`ять варіантів визначення порядку користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Вказаною експертизою встановлено, що фактична площа земельної ділянки на час проведення дослідження становила 0,0537 га, з урахуванням частки співвласників у житловому будинку 22/ 100 частки, розмір земельної ділянки становитиме 0,0118 га, 78/100 частки - 0,0419 га.

За варіантом №1, експертом запропоновано виділити сторонам у користування земельні ділянки, які повністю відповідають їх часткам у будинку з умовою встановлення сервітуту (права проходу) на земельній ділянці, переданій в користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 площею 0,00013 га на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . При цьому земельна ділянка, яка на підставі договору оренди землі від 28 квітня 2010 року перебуває у тимчасовому строковому користуванні ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 площею 0,0127 га включена експертом до земель, які надаються вказаним особам.

З урахуванням фактичного розташування будівель і споруд на території вказаної земельної ділянки, фактичного порядку користування приміщеннями житлового будинку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою за першим варіантом висновку експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ від 26 лютого 2016 року, за яким у користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виділяється земельна ділянка площею 0,0118 га за точками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 1; ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 площею 0,0419 га за точками 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 1, 28, 27, 26, 25, 24, 23, 22, 21, 20, 19, 18, 17, 9; встановлюється на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право земельного сервітуту площею 0,0013 га за точками 8, 9, 10, 11, 8 на частину земельної ділянки площею 0,0118 га, яка знаходиться в користуванні позивачів.

Вказаний варіант розподілу земельної ділянки не порушує права ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користування цією частиною орендованої земельної ділянки, площею 0,0127 га, яка продовжує залишатися у користуванні відповідачів без зміни її цільового призначення, з урахуванням розташованих на цій ділянці будівель відповідачів (житлового будинку).

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про можливість поділу земельної ділянки між сторонами по запропонованому в першому варіанті первинної судової експертизи та дійшов висновку про доцільність встановлення такого порядку поділу земельної ділянки, згідно з яким належні сторонам приміщення будинку та господарських споруд знаходяться на земельних ділянках, що перебувають у їх користуванні.

За вказаним варіантом частки земельної ділянки повністю відповідають їх часткам у будинку за умови встановлення сервітуту (права проходу) на земельній ділянці, переданій в користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 площею 0,00013 га на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , і такий варіант розподілу найбільше забезпечить баланс інтересів сторін, оскільки при цьому варіанті визначальним є розмір часток у праві власності на житловий будинок.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законності і обґрунтованості, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку визначеному судом варіанту розподілу земельної ділянки, а також іншим запропонованим експертом варіантам, в тому числі варіанту №1 висновку додаткової будівельно-технічної експертизи від 22 березня 2017 року, проведеної під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим дійшов висновку, що у випадку визначення порядку землекористування на підставі такого варіанту №1 додаткової експертизи, без урахування частини земельної ділянки площею 0,0127 га, яка перебуває на праві оренди у відповідачів, буде порушено принцип співвідношення розміру земельних ділянок часткам співвласників у житловому будинку. Крім того, у такому випадку частина належної позивачам капітальної будівлі фактично залишиться без земельної ділянки, оскільки за висновком додаткової будівельно-технічної експертизи від 22 березня 2017 року частина приміщення знаходиться за межами земельної ділянки площею 500 кв. м. Однак будівля не є самочинним будівництвом, була побудована на законних підставах, тому і її розміщення на цій частині земельної ділянки є законним.

Доводи касаційної скарги про необхідність проведення розподілу земельної ділянки, виходячи з розміру 0,0500 га, яка була надана ОСОБА_12 на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради депутатів трудящих № 56 від 27 січня 959 року є необґрунтованими, оскільки фактичний розмір земельної ділянки за будинковолодінням по АДРЕСА_1 становить 0,0537 га, і саме з такого розміру виходили сторони, здійснюючи будівництво житлових та нежитлових будівель на вказаній земельній ділянці. При цьому, суди правильно виходили з того, що сам факт збільшення спірної земельної ділянки на 0,0037 га не впливає на право відповідачів користуватися частиною земельної ділянки відповідно до їх частки у будинковолодінні, спір щодо розміру земельної ділянки, яка фактично рахується за будинком АДРЕСА_1 відсутній.

Доводи касаційної скарги, що суди вийшли за межі позовних вимог та встановили земельний сервітут на користь відповідачів, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки судом вирішено спір щодо користування земельною ділянкою, шляхом визначення порядку користування за варіантом №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2016 року, який передбачає встановлення на користь відповідачів сервітуту, і про застосування якого наполягали позивачі. Встановлення обумовленого у вказаному варіанті розподілу земельної ділянки сервітуту (право проходу) спрямовано в першу чергу на задоволення потреб відповідачів проходу до своїх частин в житловому будинку, з урахуванням місця розташування житлового будинку і господарських будівель, які належать співвласникам домоволодіння.

Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, суд лише визначає умови, на яких співвласники її використовуватимуть з метою забезпечення ефективної реалізації ними своїх прав щодо користування майном. Будь-яких питань, пов`язаних із розпорядженням земельною ділянкою чи з правом власності на неї, суд у такій справі не вирішує.

Посилання у касаційній скарзі на те, що встановленим судом порядком користування земельною ділянкою відповідачів позбавлено можливості заїзду до власного домоволодіння, оскільки для в`їзду на земельну ділянку відповідачів залишено проїзд шириною 2,61 метри, не спростовують правильність висновків судів щодо визначеного порядку користування земельною ділянкою. Крім того, відповідачі, не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про встановлення сервітуту з метою забезпечення проїзду до домоволодіння, на тих умовах, які на їх думку є необхідними.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними аргументам апеляційної скарги, яким суд дав належну оцінку та достатньо аргументував свої висновки, Верховний Суд не вбачає підстав повторно вдаватися до їх аналізу і відповідати на ті самі доводи заявника.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська