Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 263/14142/16-ц

провадження № 61-28742св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

третя особа - Національний Банк України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2017 року у складі судді Ковтуненка В. О. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Мироненко І. П., Пономарьової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним.

Позов мотивовано тим, що 09 липня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір №0409/0708/45-017 на придбання житлової нерухомості. В забезпечення зобов`язання за кредитним договором був укладений іпотечний договір на квартиру АДРЕСА_1 . З 25 травня 2012 року права кредитора ВАТ «Сведбанк» по вищевказаному кредитному договору перейшли до ПАТ «Дельта Банк». До теперішнього часу він сплачує кредит та проценти за кредитом, однак з ростом курсу долару він не може сплачувати суму за кредитом в повному обсязі. На його звернення до банку про перегляд умов договору йому було відмовлено. Вважає, що кредитний договір було укладено з порушенням вимог закону, а саме, в частині обігу готівкової валюти на території України; відсутність ціни валютної цінності (доларів США); відсутність вказівки у договору хто несе ризик зміни валютного курсу та порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів». Укладаючи договір, позивач помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, а його помилка є результатом умисних дій банку, якій ввів його в оману.

Просив визнати недійсними кредитний договір №0409/0708/45-017 від 09 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», права та обов`язки якого здійснює Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», та договір іпотеки від 09 липня 2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що жодна з вимог статті 203 ЦК України не порушується, по усім суттєвим умовам договору досягнуто згоди, тому кредитний договір є повністю законним, що виключає можливість визнання його недійсним. А відповідно і договір забезпечення також є таким, що повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області від 25 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом невірно застосовані норми матеріального права, а саме, стаття 533 ЦК України, частина друга статті 524 ЦК України. У спірних правовідносинах мова йде виключно про іноземну валюту - долари США без визначення будь-яких еквівалентів. Висновки судів про те, що у банку було право на визначення зобов`язання в іноземній валюті є припущенням, що не ґрунтується на законі та прямо суперечить нормам матеріального права.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2017 року ПАТ «Дельта Банк» надало заперечення на касаційну скаргу, у якому просять відхилити касаційну скаргу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

У листопаді 2017 року матеріали цивільної справи № 263/14142/15-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 263/14142/15-ц передані до Верховного Суду.

05 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на купівлю житлової нерухомості №0409/0708/45/017. Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, позивач зобов`язується надати відповідачу кредит у сумі 55 000 доларів США на строк по 09 липня 2038 року включно, за умови сплати 11,90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Згідно пункту 1.4 договору, кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м.

Відповідно до пункту 3.1.1. договору, починаючи з 11 серпня 2008 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до пункту 3.2. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 561,51 доларів США, чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору.

Також із вказаним договором погодилася дружина позивальника, ОСОБА_2 , про що дала свою письмову згоду на отримання кредиту її чоловіком ОСОБА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чичековою О. А., ОСОБА_1 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 за 55 000 доларів США.

Згідно іпотечного договору №0409/0708/45-017-Z-1 від 09 липня 2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

В Постанові Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що «із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству».

Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Умовами кредитного договору №0409/0708/45-017 від 09 липня 2008 року (пункт 3.4) передбачено, що за перевірку документів згідно цього договору позичальник сплачує банку в день фактичної видачі кредиту комісію у розмірі 1% від розміру кредиту без ПДВ шляхом сплати через касу банку в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день такої сплати.

Таким чином, комісія за перевірку документів у розмірі 1 % від розміру кредиту є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним в силу частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 444/484/15-ц (провадження № 61-10156св18).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

При розгляді справи суди на зазначені обставини справи та вимоги закону уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами 1, 3 статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але при ухваленні судових рішень були неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2017 рокускасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Національний Банк України, про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним задовольнити частково.

Визнати пункт 3.4 кредитного договору №0409/0708/45-017 від 09 липня 2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 , недійсним.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в іншій частині відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук