Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа №185/12071/14-ц

провадження №61-41943св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» про визнання звільнення незаконним, зміну причин формулювання звільнення, дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 26 лютого 2018 року у складі судді Зінченко А. С. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго»,

представник відповідача - Клименкова Яна Олександрівна,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго») з позовом, у якому, з урахування уточнень, просив:

визнати наказ від 11 листопада 2014 року про припинення трудового договору (контракту), згідно якого він звільнений з посади керівника оперативно-диспетчерської групи Павлоградського району електричних мереж ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» за появу на роботі в нетверезому стані на підставі пункту 7 частини першої статі 40 КЗпП України незаконним;

змінити формулювання причини звільнення позивача на звільнення за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України;

змінити дату звільнення з 11 листопада 2014 року на 16 липня 2015 року; зобов`язати ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» змінити записи в трудовій книжці в частині підстави та дати звільнення;

стягнути з ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 листопада 2014 року по 15 червня 2017 року в сумі 239 934,50 грн з коригуванням на день постановлення рішення у справі, та 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

2. Позовна заява мотивована тим, що з 25 січня 1985 року з відповідачем позивач перебував у трудових відносинах, обіймав різні посади.

3. Наказом від 11 листопада 2014 року позивача звільнено з посади керівника оперативно-диспетчерської групи Павлоградського РЕМ за появу на роботі в нетверезому стані за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України.

4. Наведений вище наказ про звільнення позивач вважає незаконним, оскільки спиртні напої він не вживав. Так, 23 вересня 2014 року близько

13-30 годин ним було вжито бокал квасу. Того ж дня на прохання начальник РЕМ позивач пройшов огляд в наркологічному диспансері для медичного огляду на предмет вживання спиртних напоїв. Після огляду він продовжував працювати.

5. 24 вересня 2014 року він написав пояснення відносно подій 23 вересня

2014 року на ім`я начальника Павлоградського РЕМ.

6. 07 жовтня 2014 року юрист Павлоградського РЕМ показала копію акту хіміко-токсикологічного аналізу від 01 жовтня 2014 року, в якому було вказано, що у крові позивача був виявлений спирт та передала усну пропозицію начальника РЕМ звільнитись за власним бажанням.

7. Позивач зауважив, що згідно Правил безпечної експлуатації електроустановок у разі виявлення ознак алкогольного сп`яніння його б обов`язково відсторонили від роботи, але в дійсності ніяких ознак сп`яніння не було, тому він продовжував працювати.

8. 31 жовтня 2014 року він надав пояснення в.о. генерального директора

ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», у яких послався на раніше надані ним пояснення від 24 вересня 2014 року.

9. Позивач наголосив на тому, що як слідує з актів від 23 вересня 2014 року о 14-45 год. та 16-45 год, складених працівниками РЕС, відповідач виявив проступок про його перебування в стані алкогольного сп`яніння (по версії відповідача) саме цього числа, проте звільнення відбулось 11 листопада

2014 року, тобто через 49 днів після виявлення проступку.

10. Так як звільнення, яке є дисциплінарним стягненням, було накладено на нього більше ніж через місяць після фактичного виявлення проступку, воно є незаконним.

11. Позивач також указав, що не має наміру поновлюватись на роботі у відповідача, оскільки з 17 липня 2015 року він працевлаштований на іншому підприємстві.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

12. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 рокупозов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ від 11 листопада 2014 року про припинення трудового договору (контракту), згідно якого ОСОБА_1 звільнений з посади керівника оперативно-диспетчерської групи Павлоградського району електричних мереж ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» за появу на роботі в нетверезому стані за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 із звільнення за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України - поява на роботі в нетверезому стані на звільнення за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України. Змінено дату звільнення позивача з 11 листопада 2014 року

на 16 липня 2015 року. Зобов`язано ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1 у запис про підставу та дату звільнення. Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 листопада 2014 року по 16 липня 2015 року в сумі 62 013,84 грн та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

13. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем порушений строк застосування дисциплінарного стягнення у розумінні положень статті 149 КЗпП України. Суд указав, що при визначенні часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, не можна враховувати час з 03 листопада 2014 року по 10 листопада

2014 року, та зазначений період не може не враховуватись при обчисленні строку застосування дисциплінарного стягнення відповідно до статті 148 КЗпП України, оскільки у вказаний період позивач був на роботі, виконував трудові обов`язки, листок непрацездатності ним не був пред`явлений роботодавцю.

14. Через незаконність наказу про звільнення позивача існують підстави для його поновлення на роботі, але позивач не бажає поновлюватись на роботі.

15. Суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині зміни причини та дати звільнення позивача на 16 липня 2015 року, без поновлення його на попередньому місці роботи, та те, що позивач з 17 липня 2015 року по день розгляду справи працевлаштований, тому існують правові підстави для стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу -

з 12 листопада 2014 року (дата наступна за датою звільнення 11 листопада 2014 року) по 16 липня 2015 року (день перед датою прийняття позивача на нову роботу 17 липня 2015 року).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

16. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» задоволено частково.

17. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року - змінено в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_1 500 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що днем виявлення поступку є 23 вересня 2014 року, період з 03 листопада 2014 року по 10 листопада 2014 року не може не враховуватись при обчисленні строку застосування дисциплінарного стягнення відповідно до статті 148 КЗпП України, оскільки в указаний період ОСОБА_1 допомога по тимчасовій непрацездатності не нараховувалась і не виплачувалась, відображення зазначеного періоду як тимчасова непрацездатність за відсутності на підприємстві листка непрацездатності є безпідставним та необґрунтованим, заробітна плата в зазначений період ОСОБА_1 також не нараховувалась.

19. Незаконність наказу про звільнення, відмова працівника від поновлення на роботі давали суду першої інстанції підстави для застосування частин другої та третьої статті 235 КЗпП України а саме, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зміни формулювання, дати і причини звільнення позивача.

20. Водночас апеляційний суд не погодився з визначений судом першої інстанції розміром моральної шкоди. Вважав завищеним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. Касаційна скарга мотивована тим, що суди невірно застосували положення статті 148 КЗпП України, не врахували, що закон забороняє звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності. Вихід працівника на роботу в період тимчасової непрацездатності не скасовує виданий працівнику листок тимчасової непрацездатності, а лише свідчить про порушення призначеного лікарем режиму.

23. Заявник також посилається на те, що суди не обґрунтували застосування положень статті 235 КЗпП України, оскільки зміна дати звільнення за вказаною нормою не передбачена.

24. Аргументом касаційної скарги також указано те, що під час призначення експертизи у судовому засіданні 16 грудня 2016 року, судом було винесено на обговорення лише клопотання про призначення експертизи, письмово подати питання сторонам суд не пропонував, питання, які порушуються перед експертом, судом на обговорення не ставились. На розгляд експерта було поставлено питання, зазначені виключно позивачем в своєму клопотанні про призначення експертизи, а відповідач був позбавлений можливості визначити зміст питань, які розглядаються експертом.

Доводи інших учасників справи

25. Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального закону. Просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

27. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

28. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. З 25 січня 1985 року ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах, обіймав різні посади.

31. 23 вересня 2014 року роботодавцем було виявлено факт вчинення позивачем проступку, а саме поява на роботі в нетверезому стані, що було зафіксовано актом від 23 вересня 2014 року, складеним комісією у складі 4-х осіб, у якому зазначено, що 23 вересня 2014 року об 14.45 год. ОСОБА_1 знаходився на робочому місці з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Пізніше, актом від 23 вересня 2014 року, складеним комісією у складі 4 осіб зафіксовано, що 23 вересня 2014 року о 16.45 год. ОСОБА_1 знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння та зазначені ознаки (різкий запах з рота алкоголю, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя). ОСОБА_1 був ознайомлений з актом.

32. 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 було направлено роботодавцем на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. При огляді позивача також було застосовано технічні засоби для визначення наявності та вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі - алкотестер, результат о 15-05 год. - 0,49, о 15-25 год. - 0,43.

33. Позивача було оглянуто лікарем, взято біологічне середовище, кров, для дослідження. Згідно акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 572, дата заповнення 23 вересня 2014 року о 15-05 год., позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння, час проведення лабораторних тестів - 29 вересня 2014 року, результат лабораторних тестів - 0,6%.

34. За результатами хіміко-токсикологічного дослідження від 29 вересня

2014 року вміст алкоголю в крові ОСОБА_1 складає 0,60%.

35. Документи про результати медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , проведеного 23 вересня 2014 року були видані працівникам ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» 01 жовтня 2014 року після проведення хіміко-токсикологічного дослідження.

36. У період з 13 жовтня 2014 року по 27 жовтня 2014 включно ОСОБА_1 мав тимчасову непрацездатність.

37. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 22 лютого

2017 року в період з 03 листопада 2014 року по 10 листопада 2014 року позивачу ОСОБА_1 допомога по тимчасовій непрацездатності не нараховувалась і не виплачувалась, відображення зазначеного періоду як тимчасова непрацездатність за відсутності на підприємстві листка непрацездатності є безпідставним та необґрунтованим, заробітна плата в зазначений період ОСОБА_1 , також, не нараховувалась.

38. Згідно листа Первинної профспілкової організації Дніпропетровських східних електричних мереж від 20 жовтня 2014 року працівник ОСОБА_1 не є членом первинної профспілкової організації ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго».

39. Наказом від 11 листопада 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за появу на роботі в нетверезому стані на підставі пункту 7 частини першої статі 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

41. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

43. Звертаючись до суду ОСОБА_1 посилався на незаконність його звільнення в порядку пункту 7 частини першої статі 40 КЗпП України, мотивуючи тим, що роботодавець порушив установлений законом місячний строк накладення дисциплінарного стягнення.

44. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

45. Вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

46. Факт перебування ОСОБА_1 на роботі 23 вересня 2014 року в стані алкогольного сп`яніння підтверджено актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, заповненого 23 вересня 2014 року.

47. Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

48. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша статті 148 КЗпП України).

49. Днем виявлення проступку, вчиненого ОСОБА_1 , є 23 вересня 2014 року - дата складання відповідного акту роботодавцем.

50. З 13 жовтня 2014 року по 27 жовтня 2014 включно є періодом тимчасової непрацездатності ОСОБА_1

51. Суд вважав безспірно доведеним той факт, що з 03 листопада 2014 року по 10 листопада 2014 року позивач перебував на робочому місці та виконував свої трудові обов`язки, що підтвердили в судовому засіданні суду першої інстанції свідки також зазначене підтверджується копією табелю обліку робочого часу, який відповідно до пояснень свідків вів відповідальний працівник, який перевіряв явку працівників (т.2 а. с. 162).

52. Проте суд не врахував, що в указаному табелі зазначено, що інформація без урахування відпусток, тимчасової непрацездатності, навчання .

53. Разом із тим, у табелі обліку робочого часу, який підписано відповідальною особо, щодо позивача в період з 03 листопада 2014 року по 10 листопада

2014 року міститься відмітка про тимчасову непрацездатність ( т. 1 а. с. 121-123).

54. Факт видачі ОСОБА_1 листка непрацездатності № 490658на період

з 03 листопада 2014 року по 10 листопада 2014 року стороною позивача не заперечувався. Разом із тим, вказаний листок непрацездатності не був пред`явлений роботодавцю позивачем відповідно до Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406.

55. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша, друга, шоста).

56. Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (частина перша).

57. Враховуючи викладене, всі трудові відносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

58. Згідно з положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці. Тобто законодавство не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності та відпустки.

59. Законодавством України визначено, що тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи; тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності (Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року № 189).

60. Будучи достеменно обізнаним про те, що на спірний період з 03 листопада 2014 року по 10 листопада 2014 року ОСОБА_1 було видано листок непрацездатності, суд вдався до встановлення факту перебування ОСОБА_1 на роботі, при цьому не врахував, що закон не пов`язує, чи працював робітник в період тимчасової непрацездатності, а містить чітку заборону на звільнення під час непрацездатності.

61. Посилання суду на висновок судово-економічної експертизи від 22 лютого 2017 року, яким установлено, що в період з 03 листопада 2014 року

по 10 листопада 2014 року позивачу ОСОБА_1 допомога по тимчасовій непрацездатності не нараховувалась і не виплачувалась, відображення зазначеного періоду як тимчасова непрацездатність за відсутності на підприємстві листка непрацездатності є безпідставним та необґрунтованим, колегія суддів не бере до уваги, оскільки законодавство не пов`язує дотримання заборони звільнення у період тимчасової непрацездатності з умовою попереднього надання документу про непрацездатність.

62. Ураховуючи наведе та зважаючи на те, що днем виявлення проступку, вчиненого ОСОБА_1 , є 23 вересня 2014 року, з 13 жовтня 2014 року

по 27 жовтня 2014 включнота з 03 листопада 2014 року по 10 листопада

2014 року є періодами його тимчасової непрацездатності, проведення роботодавцем звільнення позивача 11 листопада 2014 року - першим робочим днем після тимчасової непрацездатності, відбулось у строк та спосіб, визначений законом.

63. Оскільки звільнення позивача за появу на роботі в нетверезому стані на підставі пункту 7 частини першої статі 40 КЗпП України відбулось з дотриманням закону, відсутні правові підстави для задоволення решти позовних вимог.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

64. Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

65. Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

66. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» задовольнити.

2. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 26 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.

3. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» про визнання звільнення незаконним, зміну причин формулювання звільнення, дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська