Справа № 750/7521/19

Провадження № 2/750/1817/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

Головуючого судді Требух Н.В.

За участі секретаря судового засідання Будаш М.В.

за участі представника позивача Рожко С.М., представника відповідача Дасюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про визнання кредитного договору недійсним,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із позовом про визнання кредитного договору №656231 про надання фінансового кредиту від 25.02.2019 року недійсним. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що нею були отримані від відповідача повідомлення про необхідність повернення кредитних коштів. Було здійснено запит про надання відповідачем необхідної інформації з приводу повідомлень про сплату боргу. З наданої відповіді дізналась, що нібито 25.02.2019 року з відповідачем було укладено Договір (індивідуальна частина №656231) про надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту. Зазначає, що вказаний договір ні власноручно, ні жодним іншим підписом в тому числі електронним не підписувала, грошові кошти в кредит не отримувала. Відповідачем надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, в його задоволенні просить відмовити, посилаючись на те, що позивач вказаний договір було підписано одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Також вказує на те, що позивачу було перераховано кошти в сумі 7000 грн на її картковий рахунок, а в подальшому позивачем на виконання умов кредитного договору було здійснено погашення коштів в сумі 1000 грн. та в сумі 2591 грн., про що свідчить довідка ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив суд його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Позивачем надана копія індивідуальної частини договору №656231 про надання фінансового кредиту від 25.02.2019 року, який укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

У розділі 8 договору «Реквізити та підписи сторін» вказано прізвища, ім`я та по батькові позивача на російській мові ОСОБА_1 , а також вказано, що договір підписано електронним підписом 25.02.2019 року 09:05:19.

Закон України «Про електронну комерцію» регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо: законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності або предметом правочину є об`єкти, вилучені з цивільного обороту або обмежені в цивільному обороті відповідно до законодавства; однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень "Про електронну комерцію»

Порядок надання банківських послуг, випуск та обіг електронних грошей, здійснення переказу коштів не є предметом правового регулювання цього Закону і регулюється спеціальним законодавством. До послуг систем дистанційного обслуговування, випуску та обігу електронних грошей, страхування та інших послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, цей Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення послуг із дистанційного обслуговування, випуск та обіг електронних грошей, страхування, зокрема законам України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про банки і банківську діяльність" та "Про страхування". (ч.2 ст. 2 Закону).

Таким чином, Закон України "Про електронну комерцію" застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству.

У відповідності до пунктів 5, 6, 12 ч.1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»:

- електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі;

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронний цифровий підпис" (ч.2 ст. З Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів".

Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про електронну комерцію», фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Позивач стверджує, що вона не надавала відповідачу жодної інформації для вчинення електронного правочину. створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційних системах та не вчиняла інших дій у таких системах.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 ст. 11 Закону визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На спростування доводів позивача, відповідачем не наданих жодних доказів того, що позивач отримувала пропозицію укласти електронний договір та прийняла таку пропозицію.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону, України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В примірнику оспорюваного договору в розділі 8 «Реквізити та підписи сторін» зазначено, що клієнтом договір підписано електронним підписом.

У відзиві на позов відповідач вказує, що позивач підписала договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази підписання позивачем договору електронним підписом відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або електронним підписом одноразовим ідентифікатором якого вона не отримувала від відповідача оскільки не реєструвалася в інформаційно-телекомунікаційних системах для укладення оспорюваного правочину. Доказів отримання позивачем одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Разом з тим, як зазначалося вище, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Тобто, законом визначено, що при укладенні електронного договору письмова форма буде дотримана, виключно при його підписанні в порядку передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Однак оспорюваний договір у визначеному Законом порядку не підписаний. Відповідачем не надано доказів того, що позивач договір був підписаний електронним підписом, або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або електронним підписом одноразовим ідентифікатором, або аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису).

Крім того, згідно п.1.7 оспорюваного договору, невід"ємною частиною цього Договору є Правила надання фінансових кредитів ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які розміщені на сайті www/creditplus/ua.

Але до відзиву на позовну заяву відповідач надає інші правила, які не є складовою частиною оспорюваного договору, а саме Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

При цьому, згідно п.2.3 Правил, які надані відповідачем до відзиву на позов, прийняття рішення про укладення Договору між Товариством та Клієнтом відбувається на підставі Заявки встановленої форми, яку заповнює Клієнт після реєстрації на веб-сайті Товариства Для реєстрації на сайті Клієнт заповнює встановлену Реєстраційну форму.

Відповідачем суду не надані докази надання позивачем Заявки встановленої форми на укладення договору, як і відсутні докази заповнення реєстраційної форми для реєстрації на сайті відповідача.

На підтвердження факту надання коштів позивачу та подальше погашення суми боргу позивачем ТОВ «Авентус Україна» було надано лист ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», в якому зазначено про рух коштів щодо кредитного договору позивача. Однак, вказаний лист не є належним доказом, який підтверджує факт надання коштів позивачу, а також факт сплати коштів позивачем згідно умов договору. Інших доказів, виписку з банківських рахунків, платіжних доручень тощо відповідачем не надано.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що договір №656231 про надання фінансового кредиту від 25.02.2019 року не був підписаний позивачем ні за допомогою одноразового ідентифікатора, ні за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Положення ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України передбачають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Інші форми договору кредиту, крім письмової, законодавством не визначено.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки, як вказувалося вище, кредитний договір в цілому позивачем не підписаний, оспорюваний кредитний договір укладений без волевиявлення сторони за договором, а тому на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України він підлягає визнанню судом недійним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати недійсним договір №656231 про надання фінансового кредиту від 25.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (місто Київ проспект Меремоги 90А код 41078230).

Повне рішення виготовлено 11.11.2019 року.

Суддя Н.В.Требух