Справа № 396/420/19

Провадження № 2/396/219/19

РІШЕННЯ

Іменем України

12.11.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Корольової Ю.Г.,

представник позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Доценко П . Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області в загальному позовному провадженні цивільну справу № 396/420/19 за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 3524084000:02:002:0750, площею 5,23 гектар, що розташована на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04.07.2018 року та ухвали суду від 02.08.2018 року у справі №396/919/18 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час оформлення спадщини позивачці стало відомо, що між ОСОБА_5 та СТОВ «Росія» 07.03.2011 року був укладений договір оренди землі №0083, зареєстрований у ДП Кіровоградська філія «Центр ДЗК» 22.11.2011 року за №352400003287, за умовами якого ОСОБА_5 надала в користування СТОВ «Росія» земельну ділянку площею 5,23 га з ціловим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Новоєгорівської сільської ради терміном до 15.11.2060 року з виплатою орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошофій формі до 31 грудня щорічно.

Позивачка впевнена в тому, що відповідачем систематично, більше трьох років орендна плата не сплачувалася, тобто з 2015 року, відбулося порушення умов Договору щодо своєчасної виплати орендної плати у зв`язку з чим просить розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 06.08.2019 року прийнято справу до свого провадження після задоволення відводу головуючому судді Гарбуз О.А. та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні в підготовчому судовому засіданні на 28.08.2019 року. 28.08.2019 року призначено справу до судового розгляду на 19.09.2019 року, 19.09.2019 року оголошено перерву перед дослідженням доказів на 17.10.2019 року, 17.10.2019 року оголошено перерву для підготовки до судових дебат на 07.11.2019 року., але у зв"язку з неявкою представника відповідача відкладено на 12.11.2019 року.

11.05.2019 року через канцелярію суду надійшов письмовий відзив від директора СТОВ «Росія» - Галенок О.А. на позовну заяву ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки, зі змісту якого вбачається, що СТОВ «Росія» просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки умови договору не порушувалися, адже між СТОВ «Росія» та ОСОБА_5 26.07.2008 року був укладений договір про оренду земельної ділянки площею 5,23 га строком на 10 років з розміром орендної плати 2,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік або натуральною продукцією, відповідно до якого ОСОБА_5 наперед отримала орендну плату за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки. 07.03.2011 року укладено новий договір оренди земельної ділянки, а 10.03.2011 року відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_4 орендну плату за земельну ділянку площею 5,23 га в сумі 30000,00 грн. та дозволила ОСОБА_4 до зняття мораторію на продаж земельних ділянок отримувати орендну плату від СТОВ «Росія» за оренду земельної ділянки площею 5,23 га, що належить ОСОБА_5 , яку отримував за 2016, 2017 роки ОСОБА_4 В 2018 році СТОВ «Росія» стало відомо про смерть ОСОБА_5 у зв`язку з чим орендна плата не виплачувалася. 11.08.2018 року на адресу СТОВ «Росія» надійшла заява від спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , яка не відповідала вимогам ст.148-1 Земельного кодексу України, так як в ній відсутні відомості про платіжні реквізити куди необхідно перерахувати грошові кошти, оскільки за умовами договору оренди земельної ділянки, орендна плата сплачується грошовими коштами. Представник відповідача вважає, що відомості про платіжні реквізити спадкоємця не вказані в заяві навмисно, щоб СТОВ «Росія» не мало змоги своєчасно внести орендну плату на рахунок спадкоємця (а.с.57-59).

21.05.2019 року через канцелярію суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_3 на відзив СТОВ «Росія», відповідно до якої позивач вважає, що відзив на позов не містить фактів, обставин та доказів, які б спростовували позовні вимоги. Позивач у своїй відповіді пояснив, що всі виплати орендної плати за земельну ділянку, які проводило СТОВ «Росія» до 22.11.2011 року ОСОБА_5 , стосувались виконання умов попереднього договору від 26.07.2008 року і жодним чином не можуть підтверджувати виплату орендної плати за Договором від 07.03.2011 року. Тому посилання відповідача про виплати ОСОБА_5 орендної плати за видатковими ордерами № 453 від 20.07.2010 року на суму 3825,00 грн. №812 від 26.10.2011 року на суму 2550 грн. в якості виконання своїх обов`язків по договору від 21.11.2011 року є безпідставними. Позивач також вказує, що СТОВ «Росія» у своєму відзиві підтверджує той факт, що на виконання умов Договору оренди, який було підписано 07.03.2011 року, зареєстровано 22.11.2011 року, протягом 2011-2015 років товариством як Орендарем орендодавцю ОСОБА_5 систематично не виплачувалась орендна плата. Підставою для такої несплати товариство вказує заяву ОСОБА_5 від 10.03.2011 року про нібито отримання від ОСОБА_4 орендної плати в сумі 30000 грн. При цьому відповідач не наводить будь-яких аргументів та доказів щодо того, яким чином відносини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в березні 2011 року, та одностороння заява ОСОБА_5 від 10.03.2011 року на адресу ОСОБА_4 , вплинули на зобов`язання СТОВ «Росія» згідно п.32 Договору №0083 своєчасно виплати орендну плату, адже між вказаними особами не укладались тристоронні угоди щодо орендних правовідносин, а заява ОСОБА_5 до ОСОБА_4 не свідчить про укладення між ними правочину про заміну кредитора у зобов`язанні. Така заміна могла відбутись лише на умовах ст.ст.513,520,521 ЦК України. Крім того, позивач вважає, що посвідчувальний напис на заяві від 10.03.2011 року нотаріусом вчинено лише відносно підпису ОСОБА_5 , а заява не розглядалась нотаріусом в якості угоди, тому відповідач у відзиві безпідставно ототожнив заяву ОСОБА_5 від 10.03.2011 року адресовану ОСОБА_4 , з довіреністю фізичної особи. Посилання відповідача на те, що за період за 2015 -2017 роки орендну плату отримував ОСОБА_4 , є взагалі бездоказовими, оскільки його ім`я не зазначене у відомостях на виплату за 2015 -2017 роки. Посилання відповідача на той факт, що у 2018 році не було можливості виплатити орендну плату за спірним договором з причини відсутності реквізитів платіжного рахунку позивача, остання вважає безпідставними, так як СТОВ «Росія» могло вчинити будь-які дії, направлені на виконання свого зобов`язання, чого зроблено не було. Такими діями могли бути (не вичерпно): поштовий переказ коштів за адресою місця проживання позивача, внесення коштів на депозит нотаріуса (ст.537 ЦК України). Відповідна правова позиція щодо подібних правовідносин була викладена в Постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18 (провадження № 61-39488св18) (а.с.75-77).

12.07.2019 року через канцелярію суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_4 , відповідно до яких, ОСОБА_4 просить відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог, крім того підтвердив той факт, що дійсно згідно нотаріально посвідченої угоди від 10.03.2011 року ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_4 30000, 00 грн. орендної плати за земельну ділянку площею 5,23 га, та цією заявою ОСОБА_5 надала дозвіл ОСОБА_4 отримувати орендну плату від СТОВ «Росія» за користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 до 2060 року, тому за 2015, 2016 та за 2017 роки отримав орендну плату від СТОВ «Росія». Восени 2018 року дізнався про смерть ОСОБА_5 , тому пропустив 6 місячний строк на подання заяви про прийняття спадщини відповідно до заповіту, яким заповідала йому за життя ОСОБА_5 земельну ділянку площею 5,23 га., вважає, що правомірно отримував орендну плату, а СТОВ «Росія» своєчасно виконувало договір оренди земельної ділянки (а.с.123-125).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити посилаючись на позовну заяву та відповідь на відзив, додатково пояснивши, що якщо орендар не може виплати орендну плату спадкоємцю бо в нього відсутні реквізити, то кошти повинні вноситись на дипозитний рахунок. Спадщину позивач прийняла в 2015 році, документи отримала в 2018 році, коли і було внесено відомоті в реєстр речових прав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Підтримав обставини викладені у відзиві. Додатково пояснив, що правовідносини з ОСОБА_5 були оформлені з 2008 року відповідно до договору оренди. ОСОБА_5 від ОСОБА_4 отримала 30000 грн. та надала згоду на отримання орендної плати останнім з 2011 року. Вказав, що позивачка проживала зі спадкодавцем та достеменно знала про виплату орендної плати, була обізнана в даній ситуації. Позивач не повідомила відповідача про смерть спадкодавця та не надала відповідні документи та реквізити для сплати орендної плати. Вважає, що перший договір оренди припинив дію з укладенням нового договору, по першому договору був сплачений аванс за 2011 рік. Дія договору 2008 року припинена з моменту підпису та державної реєстрації 22.11.2011 року. За 2011, 2012, 2013, 2014-2015 роки орендна плата вже була виплачена на перед ОСОБА_5 . З 2015 року ОСОБА_4 отримував орендну плату на підставі заяви ОСОБА_5 В 2016 році нараховувалася орендна плата, але інші особи крім ОСОБА_4 не зверталися до підприємства. На дипозитний рахунок кошти не вносилися, оскільки не знали про смерть ОСОБА_5 та про спадкоємця інформація не відома була.

Третя особа ОСОБА_4 суду пояснив, що в 2011 році ОСОБА_5 звернулася до нього з проханням виплатити їй у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем 30000 грн. за земельну ділянку.Була оформлена нотаріально посвідчена заява, відповідно до якої він надав ОСОБА_5 кошти та повинен був отримувати замість неї орендну плату, таким чином фатично надавши їй позику. Він отримував орендну плату за 2016 та 2017 роки. В 2011 році ОСОБА_5 отримала аванс на перед як кошти за орендну плату.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи та подані докази, з"ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.08.2018 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки реєстраційний номер 1313315835240, кадастровий номер: 3524084000:02:002:0750, площею 5,2309 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Новоукраїнського районного суду у справі № 396/919/18, виданого 04.07.2018 року та ухвали суду, виданої 02.08.2018 року (а.с.10).

Дану земельну ділянку позивачка отримала в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належала померлій на підставі державного акту серії ІV-КР №023865 виданого Новоукраїнською райдержадміністрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області 24.05.2002 року, що вбачається з матеріалів справи.

В 2008 році між СТОВ «Росія» та ОСОБА_5 був укладений договір оренди земельної ділянки за АДРЕСА_2 , належної останній на праві приватної власності, площею 5,23 га., яка знаходяться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Згідно п.ІІ договір укладається терміном на 10 господарських років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни (а.с.68).

07.03.2011 року між СТОВ «Росія» та ОСОБА_5 укладено новий договір за №0083. Згідно п.8 договору, зазначений договір оренди укладався на 49 років, починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2060 року. Відповідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. В разі бажання орендодавця отримати орендну плату в натуральній або відробітковій формі, вона здійснюється за згодою сторін за цінами які діють на час розрахунку або на час надання послуг. Розмір орендної плати становить не менше 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земель, переданих в оренду. Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно. В п.40 договору вказано, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Даний договір зареєстровано 22.11.2011 року за №352400004003287 (а.с.71).

Відповідно до п.41 цього ж договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реалізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов та розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Судом установлено, що згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 07.03.2011 року між СТОВ «Росія» та ОСОБА_5 не міститься заборона переходу права на оренду в порядку спадкування.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки згідно державного акта серія IV- КР № 023865, на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Орендодавцем ОСОБА_5 та Орендарем СТОВ «Росія» Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку в розмірі 5,23 га ріллі (а.с. 14).

Як свідчить нотаріально посвідчена заява від 10 березня 2011 року ОСОБА_5 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, з боку інших осіб, отримала від ОСОБА_4 орендну плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, площею 5,23 га, належну їй на підставі державного акту серії ІV-КР №023865, виданого Новоукраїнською райдержадміністрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області 24 травня 2002 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №311, у сумі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень і будь-яких матеріальних (фінансових) претензій до ОСОБА_4 до 10 березня 2060 вона не матиме (а.с.60).

Цією ж заявою ОСОБА_5 дозволила ОСОБА_4 , до зняття мораторію на дію Закону України про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отримувати орендну плату від СТОВ «Росія», юридична адреса якого м .Новоукраїнка , вул . 40-років України , 1, Новоукраїнського району Кіровоградської області. В разі зняття мораторію на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, по першій вимозі ОСОБА_4 . зобов`язалася переоформити вказану земельну ділянку на нього або на вказану ним особу. Всі платежі, які виникнуть в процесі переоформлення вказаної земельної ділянки у приватну власність, сплачує ОСОБА_4 Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. (а.с.60).

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до касового ордеру 453 від 20 липня 2010 року видано орендну плату за 2011, 2012 та 2013 роки в сумі 3825 грн. (а.с.62).

Згідно видаткового касового ордеру 812 від 26 жовтня 2010 року ОСОБА_5 видано орендну плату за 2014-2015 роки в сумі 2550 грн. (а.с.63).

Таким чином ОСОБА_5 на перед отримала орендну плату за 2011, 2012, 2013, 2014-2015 роки.

Крім того, з платіжних відомостей, що наявні в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_4 отримував орендну плату від СТОВ «Росія» на підставі заяви ОСОБА_5 за 2015, 2016 та 2017 роки (а.с.64-67).

Відповідно до заповіту від 10.10.2011 року ОСОБА_5 належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, площею 5,23 га, належну їй на підставі державного акту серії ІV-КР №023865, виданого Новоукраїнською райдержадміністрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області 24 травня 2002 року заповідала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м.Києва (а.с.126).

18.10.2018 року на адресу СТОВ «Росія» направлено заяву від спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_3 про надання копії договорів, які укладалися між ОСОБА_5 та СТОВ «Росія» та надання інформації щодо виплати ОСОБА_5 орендної плати за період з 2015 року (а.с.38).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та цього Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачена заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи - підприємця) після смерті останнього мають право успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

При цьому, відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі смерті фізичної особи - орендаря та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

З договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та СТОВ «Росія», убачається, що він не містить заборони переходу права на оренду в порядку спадкування (п.41Договору).

За таких обставин, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, площею 5,23 га ввійшло до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 ..

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 31 Закону, договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначено обов`язки орендаря, до яких належить: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реєстраційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеним у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року по справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 20 червня 2018 року по справі № 61-11001св18 Верховний Суд України погодився з висновками місцевого та апеляційного судів про те, що внесення орендарем орендної плати авансом, за декілька років наперед, та, в зв`язку з цим, невнесення щорічної плати за оплачені періоди, не може вважатися систематичною несплатою орендної плати.

При розгляді справи «Стретч проти Обєднаного Королівства», Європейський суд з прав людини виходив з того, що передбачене договором оренди право орендаря на продовження цього договору має економічну цінність і юридично належить орендарю (тобто, укладаючи договір оренди, орендар обґрунтовано розраховував на продовження договору оренди). У звязку з цим Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що майнове право орендаря, передбачене договором оренди, є «власністю» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і підлягає застосуванню при здійсненні захисту цих майнових прав.

З наявних в матеріалах справи копій видаткових касових ордерів (а.с.62-63) вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 на перед отримала орендну плату за 2011, 2012, 2013, 2014-2015 роки, посилання представника позивача на те, що ці виплати стосувалися попереднього договору від 26.07.2008 року судом не приймається, оскільки за згодою сторін укладено новий договір від 07.03.2011 року, однак орендну плату ОСОБА_5 за 2011, 2012, 2013, 2014-2015 роки вже отримала на перед авансом та мала можливість звернутися до СТОВ «Росія» з заявою про перерахунок орендної плати за новим договором, проте такої заяви суду не подано та спадкодавець не зверталася про перерахунок орендної плати.

З наявної в матеріалах справи копії заяви (а.с. 60) вбачається, що 10 березня 2011 року ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_4 орендну плату в сумі 30000,00 грн. за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, площею 5,23 га. Крім того, в зазначеній заяві ОСОБА_5 дозволила ОСОБА_4 , до зняття мораторію на дію Закону України про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отримувати орендну плату від СТОВ «Росія». В разі зняття мораторію на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, по першій вимозі ОСОБА_4 . зобов`язалася переоформити вказану земельну ділянку на нього або на вказану ним особу. Дана заява була підписана після укладення нового договору оренди земельної ділянки від 07.03.2011 року, що свідчить про відсутність будь яких претензій до СТОВ «Росія» за новим договором.

Посилання представника позивача на те, що приватний нотаріус засвідчив лише справжність підпису ОСОБА_5 у вказаній заяві від 10.03.2011 року судом не приймається, оскільки нотаріус посвідчив справжність підпису ОСОБА_5 , яка своїм підписом підтвердила зміст заяви та погодилася із викладеним у зазначеній заяві. Вказана заява не є угодою, а є волевиявленням ОСОБА_5 ..

Крім того, зазначене підтвердив в судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 , який пояснив, що ОСОБА_5 до нього звернулася, посилаючись на важке матеріальне становище та попрохала сплатити їй орендну плату за земельну ділянку в розмірі 30000,00 грн., натомість він мав отримувати орендну плату замість неї, на що третя особа погодився та підтвердив факт того, що він дійсно отримував орендну плату замість ОСОБА_5 за 2015, 2016 та 2017 роки.

Таким чином, суд вважає, що третя особа ОСОБА_4 на законній підставі відповідно до нотаріально посвідченої заяви отримував орендну плату замість ОСОБА_5 за 2015, 2016 та 2017 роки (а.с.64-67).

Представником відповідача доведений той факт, який не був спростований позивачем про те, що про смерть ОСОБА_5 представник СТОВ «Росія» дізнався лише в 2018 році, коли на його адресу надійшла заява від спадкоємця ОСОБА_3 , яка не відповідала вимогам ст.148-1 Земельного кодексу України, так як в ній відсутні відомості про платіжні реквізити куди необхідно перерахувати грошові кошти, оскільки за умовами договору оренди земельної ділянки, орендна плата сплачується грошовими коштами. Представник відповідача вважає, що відомості про платіжні реквізити спадкоємця не вказані в заяві навмисно, щоб СТОВ «Росія» не мало змоги своєчасно внести орендну плату на рахунок спадкоємця, однак має намір своєчасно сплачувати орендну плату спадкоємцю відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 07.03.2011 року.

Крім того, спадкоємець ОСОБА_3 не повідомила СТОВ «Росію» про смерть спадкодавця ОСОБА_5 в 2015 році, а повідомила вже коли набула права власності на земельну ділянку після смерті матері. Відповідно до наявного в матеріалах справи заповіту від 10.10.2011 року (а.с.126) ОСОБА_4 також мав право на спірну земельну ділянку, однак не звертався до нотаріальної контори для прийняття спадщини та немає такого наміру.

Відповідно до ст. 148-1 ч.1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Тобто починаючи з набуття права власності, позивач прийняв на себе всі права та обов"язки орендодавця. В свою чергу не виконавши вимоги п.3 даної статті, яким передбачено що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, імя, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. Тобто суд вважає, що позивачем, як спадкоємцем в свою чергу не були виконані вказані вимоги, позивач не повідомив відповідача про нового власника, поштову адресу та платіжні реквізити.

Таким чином, на думку суду, позивачем в судовому засіданні не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт систематичного невнесення СТОВ «Росія», як орендарем, орендної плати протягом 2011-2017 років, оскільки вказані доводи спростовані наданими стороною відповідача доказами, а саме копіями видаткових касових ордерів про отримання ОСОБА_5 орендної плати за 2011, 2012, 2013, 2014-2015 роки та платіжними відомостями, відповідно до яких орендну плату з перерахунком по новому договору від 07.03.2011 року отримував ОСОБА_4 за 2015, 2016, 2017 роки на підставі нотаріально посвідченої заяви від 10.03.2011 року ВР № 421520.

Відповідачем орендна плата не була виплачена лише за 2018 рік, коли останній дізнався про смерть орендодавця, однак відповідач має намір виплатити орендну плату спадкоємцю, тому суд вважає, що одноразова несплата орендної плати не є систематичною несплатою та не може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, що зазначено і у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року по справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

Згідно до ст. 58 ЦПК України, належними доказами є докази, які містять інформація щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивачем та його представником не доведено факт систематичної несплати орендної плати орендарем СТОВ «Росія», оскільки матеріали справи доводять протилежне.

Матеріали справи повністю спростовують твердження позивача та його представника щодо несплати відповідачем орендної плати, а тому дана обставина не може бути покладена в основу рішення як на підставу для задоволення позовних вимог. Інших підстав для розірвання договору позивачем в позовній заяві не наведено, тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст. ст. 525-526, 530, 629, 651 ч.2, 1216, 1218 ЦК України, главою 16-1, ст.148-1 ЗК України, ст.ст. 13, 25, 27, 31-32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки за №0083 від 07.03.2011 року, який укладений між ОСОБА_5 та СТОВ "Росія", зареєстрований 22.11.2011 року Управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області за №352400004003287 - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 13.11.2019 року.

Головуючий: А. А. Русіна