ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада  2019 року

м. Харків

справа № 615/59/17        

провадження № 22-ц/818/313/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді        Тичкової О.Ю.,

суддів                        Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря        судового засідання Сватенко Н.В.,

сторони справи :

позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області, ухвалене 25 січня 2018 року о 18 годині 15 хвилин у складі судді Логвінова А.О.,-

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» ( надалі Банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 6 червня 2008 року в розмірі 37 114 дол. США 63 центи заборгованості за кредитом, 9 278 дол. США 36 центів заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Позов мотивований тим, що між сторонами у справі 06.06.2008 укладено кредитний договір № ML-701/350/2008 та додаткові договори до нього, у відповідності до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 56347,37 доларів США строком до 6 грудня 2021 року зі сплатою відсотків у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі та додаткових договорів до нього.

Однак, у порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 09.12.2016 року має заборгованість в розмірі 46392,99 дол. США, а саме: 37114,63 дол. США - заборгованість за кредитом; 9278,36 дол. США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним кредитний договір № ML-701/350/2008 від 6 червня 2008 року; визнати недійсним додатковий договір № 1 від 03 квітня 2009 року до кредитного договору № ML-701/350/2008 від 06 червня 2008 року та графік платежів до додаткового договору; визнати недійсним додатковий договір № 2 від 05 лютого 2010 року до кредитного договору № ML-701/350/2008 від 06 червня 2008 року та графік платежів до додаткового договору; визнати недійсним додатковий договір № 3 від 23 липня 2010 року до кредитного Договору № ML-701/350/2008 від 06 червня 2008 року та графік платежів до додаткового договору; визнати недійсним додатковий договорі № 5 від 29 лютого 2012 року до кредитного договору № ML-701/350/2008 від 06 червня 2008 року та графік платежів до додаткового договору.

Зустрічний позов мотивований тим, що документи які підтверджують право та повноваження ОСОБА_3 діяти від імені юридичної особи – ЗАТ «ОТП Банк» - сторони кредитного договору - відсутні, а на кредитному договорі № ML-701/350/2008 від 6 червня 2008 року міститься печатка Харківського агентства нерухомості, а не печатка ЗАТ «ОТП Банк». Умови кредитного договору від 6 червня 2008 року та додаткових угод до нього суперечать приписам ЗУ «Про захист прав споживачів» у зв`язку з чим, кредитний договір та додаткові договори до нього підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 25 січня 2018 року позов задоволено у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом не виконувала взятих на себе зобов`язань за договором кредиту належним чином. Наданий Банком розрахунок заборгованості відповідає заявленій у позову сумі заборгованості та підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 зазначеного розрахунку не спростувала, зустрічні позовні вимоги не обґрунтувала.

Не погоджуючись з рішенням суду   ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить: рішення суду скасувати, у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити. Визнати недійсним кредитний договір № ML-701/350/2008 від 6 червня 2008 року, додатковий договір № 1 від 3 квітня 2009 року та графік платежів до додаткового договору, додатковий договір № 2 від 5 лютого 2010 та графік платежів до додаткового договору; визнати недійсним додатковий договір № 3 від 23 липня 2010 року та графік платежів до додаткового договору, додатковий договір № 5 від 29 лютого 2012 року та графік платежів до нього, стягнути з ПАТ «ОТП Банк» сплачений судовий збір у розмірі 28940,91 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначене призвело до порушення норми матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що без наявності достатніх, достовірних та допустимих суд помилково встановив доказів факт укладення кредитного договору між сторонами. Така обставина у справі є недоведеною. Судом не досліджено примірник кредитного договору з наявним відбитком печатки ПАТ «ОТП Банк». Наданий Банком розрахунок заборгованості є неналежним доказом наявності заборгованості тому що цей документ не є розрахунком, а лише частково дублює інформацію наведену у графіку платежів. З цього розрахунку не вбачається, що Банком проводилися будь-які розрахунки, відсутня інформація про переплати за черговими платежами. Висновок суду про те, що розрахунок заборгованості позивача ґрунтується на даних банківських виписок є неправильним та необґрунтованим. Крім того, суд помилково вважав, що у Банка було право укладати кредитний договір з плаваючою процентною ставкою. Суд не обґрунтував свої рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та безпідставно не взяв до уваги, що ОСОБА_1 не є фахівцем у галузі споживчого кредитування. При укладенні договору з Банком вона не мала об`єктивної можливості знати про порушення свого права як споживача.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України).

Згідно довідки адресно-довідкового бюро відділу ГУДМС УДМС України у Харківській області місце проживання ОСОБА_1 з 1 червня 2001 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 31). Ця ж адреса була вказана ОСОБА_1 в апеляційній скарзі (т.3 а.с. 128-137).

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання на неодноразові виклики не з`являлась, будь-яких заяв суду не надавала. Поштова кореспонденція, яка у передбаченому законом порядку надсилалася рекомендованими листами на адресу ОСОБА_4 , повернулася з позначкою про не вручення з причини «адресат відсутній» (т.4 а.с. 10-11, 23-24, 30-31, 44-45, 47-48). Крім цього про час та місце судового розгляду ОСОБА_4 двічі була повідомлена шляхом розміщення оголошення на сайті (т.4 а.с. 40, 54-55).

Зважуючи на системний характер ухилення відповідача від отримання поштової кореспонденції суду та вільний доступ до наявної на сайті інформації про розгляд апеляційної скарги, судова колегія розцінює поведінку ОСОБА_1 як прояв недобросовісного здійснення процесуальних прав та обов`язків та враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст..ст. 11, 44, 371, 372 ЦПК України, приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи за її відсутністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія судів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що 06.06.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» від імені якого діяла ПФ «Харківське агентство нерухомості» в особі ОСОБА_5 .С., що діяла на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є. 08.01.2008 року за реєстровим № 36, виданої в порядку передоручення ПФ «Харківське агентство нерухомості» на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є. 20.12.2007 року за реєстровим №4600, та ОСОБА_6 було укладено кредитним договір № ML – 701/350/2008, за умовами якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник прийняв кредит у розмірі 56347,37 доларів США, цільове призначення – придбання нерухомого майна, зі сплатою процентів на користування кредитом зі строком повернення кредиту 06.06.2016 року (надалі Договір Кредиту т.1 а.с. 16-17).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно  статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 1050 ЦК України встановлено,   якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язалась щомісяця та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості та проценти за користування кредитом згідно графіків платежів, що є додатком до Договору Кредиту

Додатковими договорами № 1 від 03.04.2009 року, № 2 від 05.02.2010 року, № 3 від 23.07.2010 року, № 5 від 29.02.2012 року сторонами вносились зміни та доповнення до кредитного договору № ML-701/350/2008 від 06.06.2008 р. та графіків платежів по кредиту, зокрема, зазначеними додатковими договорами були внесені зміни щодо розміру фіксованої процентної ставки для розрахунку процентів за користування кредитом, а саме: на період з 06.04.2009 до 07.12.2009 - 9,03% річних, а з 09.12.2009 р. -5,19% річних; на період з 08.02.2010 до 06.05.2010 – 12,69 % річних, з 06.05.2010 по 08.11.2010 – 13,11% річних, а з 08.11.2010 – 5,61% річних; на період з 06.08.2010 до 08.11.2010 – 13,11% річних, з 08.11.2010 до 06.05.2011 – 13,12% річних, а з 06.05.2011   5,62 % річних; на період з 13.03.2012 до повного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором 4,77 % річних .

Крім того, згідно додаткового договору № 5 від 29.02.2012 року до Договору Кредиту викладено нову дату остаточного повернення кредиту 06 грудня 2021 року ( т….а.с…).

17 березня 2015 року банком направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення, яку відповідач не отримала та вимога повернулась до банку з відміткою про закінчення терміну зберігання.

У відповідності до п. 2.1.5.2 додаткового договору № 5 від 29.02.2012 року до кредитного договору № ML-701/350/2008 від 06.06.2008 року незважаючи на інші положення кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов`язань за кредитним договором чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення (надалі «Вимога»). При цьому, зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з дня отримання вимоги.

Пунктом 2.1.5.2 вказаного додаткового договору передбачено, що для цілей відправки вимоги за допомогою засобів поштового зв`язку, сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, зазначену в кредитному договорі чи іншу відому банку адресу позичальника, та повернення до банку відповідного документу поштової організації з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема, ухилення позичальника від належного отримання вимоги, з інших причин, тощо, вимога вважається отриманою позичальником на сьомий календарний день з дати відправлення вимоги. Виконання боргових зобов`язань в цілому, у випадках неотримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.

Отже, судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила у зв`язку з чим має заборгованість за кредитним договором.

Окрім цього, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2018 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 та призначено у справі судово-економічну експертизу, яку проведено не було у зв`язку з не проведенням оплати ОСОБА_1 за проведення експертизи.

Судова колегія вважає що суд повно та всебічно перевірив обставини у справі за позовом Банку правильно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 1054 ЦК України, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором Кредиту станом на 09.12.2016 року в сумі 46392,99 доларів США, що складається з заборгованості за кредитом 37114,63 доларів США та заборгованості за відсотками. 9728,36 доларів США.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів щодо наявності в Договорі Кредиту та додаткових договорах до нього, умов наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:      а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;     б) форми його забезпечення;      в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача;     г) тип відсоткової ставки;     ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;     д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);     е) строк, на який кредит може бути одержаний;      є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;      ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;   з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;     и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно умов Договору Кредиту сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка згідно п. 3 частини №1 договору становить фіксований відсоток (станом на момент укладення кредитного договору встановлений у розмірі 4,25 % річних) + FIDR, де FIDR – це процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості депозитних ресурсів на фінансовому ринку України ставка FIDR може змінюватись (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку передбаченому сторонами у кредитному договорі. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті банку, а також в приміщенні банку (як в головному офісі так і в інших установах банку) на інформаційних стендах.

Згідно з п. п. 1.4.1.1.3.-1.4.1.1.5. частини № 2 Договору Кредиту плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає коригуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 (дванадцятого) календарного місяця, починаючи з дати укладення договору, якщо інше не передбачено договором. Плаваюча процентна ставка за користування кредитом впродовж першого року дії договору, підлягає коригуванню після перебігу 11 (одинадцятого) календарного місяця, починаючи з дати укладення договору. Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов договору в перший банківській день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 (одинадцяти/дванадцяти) місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату коригування) + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Сторони висловлюють цим свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових договорів до договору.

Також, згідно п. п. 1.5.1., 1.5.1.1, 1.5.1.3. частини № 1 Договору Кредиту повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено договором. Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк передбачений графіком платежів. Якщо до сплати процентів з моменту надання кредиту залишається не більше 3 (трьох) банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено що до Договору Кредиту вносилися зміни та доповнення, зокрема Додатковим договором № 1 від 03.04.2009 року внесено зміни щодо розміру фіксованої процентної ставки для розрахунку процентів за користування кредитом на період з 06.04.2009 року до 07 грудня 2009 року та з 09 грудня 2009 року та викладено графік платежів в новій редакції. Додатковим договором № 2 від 05 лютого 2010 року внесено зміни щодо розміру фіксованої процентної ставки для розрахунку процентів за користування кредитом за період з 08.02.2010 року до 06.05.2010 року, з 06.05.2010 року до 08.11.2010 року та з 08.11.2010 року та викладено графік платежів в новій редакції. окрім цього зазначеною угодою №3 сторони узгодили підвищення процентної ставки до 4% річних за порушення позичальником будь-якого зобов`язання за кредитним договором. Додатковим договором № 3 від 23.07.2010 року внесено зміни щодо розміру фіксованої процентної ставки для розрахунку процентів за користування кредитом на період з 06.08.2010 року до 08.11.2010 року, з 08.11.2011 року до 06.05.2011 року та з 06.05.2011 року та викладено графік платежів у новій редакції.

Додатковим договором №4 від 06.02.2012 року внесено зміни щодо сторони кредитного договору у зв`язку зі зміною прізвища позичальника.

Додатковим договором № 5 від 29.02.2012 року визначено нову дату остаточного повернення кредиту 06 грудня 2012 року та внесено зміни щодо розміру фіксованої процентної ставки для розрахунку процентів за користування кредитом за період з 13.03.2012 року до повного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором та викладено графік платежів у новій редакції.

Згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України якщо сторони досягли домовленості та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись належним чином.

Укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого процента (у розмірі 4,25 % річних) + FIDR. При цьому сторони висловили свою згоду щодо передбаченої договором зміни плаваючої процентної ставки.

Отже, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки вона прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору.

Таким чином, положення кредитного договору про встановлення плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента + FIDR, не можна вважати несправедливими, тому підстав для визнання спірних договорів недійсними немає.

Судом встановлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1   не доведено порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

ОСОБА_1 , отримавши кредит за оспорюваний кредитним договором в подальшому виконувала  його умови.

Таким чином, ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 57 ЦПК України на підтвердження введення її  в оману при підписанні спірного кредитного договору.

Установивши, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позичальник на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо надання йому додаткової інформації та у подальшому виконувала його умови, неодноразово укладала з банком додаткові угоди до кредитного договору, а з цими позовними вимогами звернулася до суду тільки тоді, коли банк заявив до неї вимоги про стягнення кредитної заборгованості, банк надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу, суд першої інстанції правильно застосував положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 626-628 ЦК України та дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог зустрічного позову та відсутність підстав для визнання кредитного договору від 06.08.2008 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , недійсним.

Судова колегія вважає не обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не зарахування банком сплачених ОСОБА_1 про неправильний розрахунок заборгованості що виник в результаті не зарахування сплачених нею сум у 2015 - 2016 роках, оскільки Банком наданий розрахунок заборгованості, який містить відомості про зарахування коштів, їх списання, розподілення зарахованих коштів на погашення тіла кредиту та відсотків та згідно якого вбачається наявність у відповідача заборгованості.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Тому апеляційну скаргу ОСОБА_7 належить залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 7 листопада 2019 року.

Головуючий                                                        О. Ю. Тичкова

Судді                                                                        А.В. Котелевець

                                                                       Р.М. Піддубний