УХВАЛА

13 листопада 2019 р.               м.ОдесаСправа № 420/935/19

          Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

          у складі: головуючої судді : Шевчук О.А.,

          суддів: Єщенка О.В. , Федусика А.Г.

          розглянувши в порядку письмового провадження заяву Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області про ухвалення додаткового судового рішення  у справі за апеляційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області про визнання протиправними та скасування рішення від 05 грудня 2018 року, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області від 05.12.2018 року про відмову позивачу у допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю та  зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Чернігівської області прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

На зазначене рішення суду Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатура Чернігівської області подали апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області   задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

          09 вересня 2019 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернігівської області подали до суду  заяву про ухвалення додаткового судового рішення   про стягнення з позивача  на їх  користь суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

          11 листопада 2019 року ОСОБА_1 надала до суду заперечення на заяву  про ухвалення додаткового судового рішення, в якій зазначила, про те, що заява є необґрунтованою та такою, що суперечить приписам процесуального законодавства, а тому у задоволенні має бути відмовлено.

          Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення  задоволенню не підлягає, оскільки приймаючи постанову   від 31 липня 2019 року, суд апеляційної інстанції не здійснив розподіл судових витрат, у зв`язку з тим, що  положеннями статті  139 КАС України не передбачено компенсацію витрат суб`єкта владних повноважень  по сплаті судового збору у разі задоволення апеляційної скарги.

          Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

          Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями ст. 139 КАС України.

          Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

          При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

          Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

          Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз положень ст. 139 КАС України свідчить про те, що суб`єкту владних повноважень, на користь якого ухвалено рішення, підлягають відшкодуванню лише два види витрат, пов`язаних з розглядом справи: витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

          Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 28.08.2018 у справі №812/457/16.

          Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

          Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

          При цьому постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27.04.2006 № 590 в адміністративних справах для суб`єктів владних повноважень врегульовано виключно розміри компенсації витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

          Підстави для повернення сплачених сум судового збору визначені ч.1 ст.7 Закону України " Про судовий збір".

          Водночас, задоволення апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень та, відповідно, відмова у задоволенні позовних вимог фізичної особи не є підставою для повернення судового збору згідно з положеннями Закону України " Про судовий збір".

Аналізуючи вищенаведені норми закону, колегія суддів дійшла висновку, що Кодексом адміністративного судочинства України перердбачено компенсацію суб`єкту владних повноважень тільки за витрати, які пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз та  не передбачено компенсацію витрат по сплаті судового збору.

Колегія суддів зазначає, що  суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги, сплачений суб`єктом владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, поверненню не підлягає.

Перевіривши матеріали справи та встановлені у справі обставини, враховуючи положення чинного процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року судом враховано положення чинного законодавства щодо розподілу судових витрат.

З урахуванням наведеного підстави для ухвалення додаткового судового рішення та вирішення питання про повернення судового збору відсутні, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.132, 139, 252, 321, 322, 329 КАС України судова колегія, -

УХВАЛИЛА

У задоволенні заяви Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області про ухвалення  додаткової постанови, якою здійснити розподіл судових витрат - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення  та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Шевчук О.А.

Судді Єщенко О.В.  Федусик А.Г.