Справа № 2 – 3030/10

ЛУЦЬКИЙ    МІСЬКРАЙОННИЙ    СУД    ВОЛИНСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

2010 року березня 16 дня                                                                                місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Іщук Л.П.,

при секретарі – Козак С.А.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в особі відділення «Луцьке» про визнання недійсними пунктів договорів,  

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до закритого   акціонерного товариства «Альфа-Банк» в особі відділення «Луцьке» про визнання недійсним договору про надання траншу в частині третейського застереження.

Свій позов мотивує тим, що 24.04.2008 року між ним та закритим акціонерним товариством ( на даний час – публічне акціонерне товариство ) «Альфа-Банк» ( далі – ПАТ «Альфа-Банк» ) було укладено договір про надання траншу. Пунктом 6.2 даного договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв’язку з цим договором підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Вважає  даний пункт договору таким, що укладений внаслідок введення його в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначає, що відповідач замовчував, що такий порядок розгляду спорів є вигідним для банку, оскільки керівні особи третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» є одночасно працівниками ПАТ «Альфа-Банк», а тому розгляд спору є упередженим і банку наперед відомі результати вирішення будь-яких спорів, які випливали б з даного договору, тобто третейський суд заінтересований у вирішенні справи на користь банку. З цих підстав просить визнати нечинним пункт 6.2 розділу 6 договору про надання траншу №SME0012224 від 24.04.2008 року.

В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги і з тих самих підстав просить визнати недійсним пункт 6.2. розділу 6 договору про надання траншу № SME0011802 від 23.04.2008 року. Суду пояснив, що оспорювані договори укладені згідно умов однієї рамкової угоди і якби позивачу були відомі обставини про заінтересованість банку щодо вирішення спорів, які випливають з договору про надання траншу, саме третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», то договори із такими застереженнями позивачем не були би укладені.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що позивачу на умовах рамкової угоди двома договорами про надання траншу надано велику суму кредиту і на час укладення договорів позивач не заперечував щодо жодної з умов договору. На даний час позивач хоче уникнути відповідальності за договором. Підстави визнання пунктів договорів недійсними є надуманими і недоведеними.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.04.2008 року між закритим (тепер – публічним) акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання траншу за № SMЕ0011802, згідно якого банком надано позичальнику кредит в розмірі 945000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних терміном на 180 місяців з цільовим призначенням на придбання нерухомості та фінансування витрат на ремонт та реконструкцію цієї нерухомості для її подальшого використання у підприємницькій діяльності і 24.04.2008 року між ними був укладений договір про надання траншу за № SMЕ0012224, згідно якого банком надано позичальнику кредит в розмірі 500000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних терміном на 180 місяців з цільовим призначенням на фінансування витрат на ремонт та реконструкцію нерухомості для її подальшого використання у підприємницькій діяльності. Дані договори укладені згідно умов Рамкової угоди № SMЕRS00920 від 23.04.2008 року.  

Відповідно до п. 6.2. розділу 6 «Вирішення спорів» договору від 24.04.2008 року та п. 6.2. розділу 6 «Вирішення спорів» договору від 23.04.2008 року усі спори, розбіжності або вимоги, які пов’язані з цим договором або стосуються його виконання, порушення, припинення дії або недійсності, сторони намагатимуться вирішити шляхом переговорів. Судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв’язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням даного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв’язку з даним договором. Сторони домовились, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін.

Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, у зв’язку з невиконанням позивачем умов договорів ПАТ «Альфа-Банк» звернулось за вирішенням спору до визначеного договорами третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про стягнення заборгованості. 17 серпня 2009 року порушено провадження у справі під головуванням судді третейського суду Лаухіної В.В. і винесено рішення про стягнення з ОСОБА_5 коштів в користь банку.

Згідно ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін ), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Проте, позивач ОСОБА_1 не довів, що на час укладення договору існували обставини, які могли перешкодити вчиненню ним правочину, а саме, те, що судді третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» або голова цього суду були працівниками ПАТ «Альфа-Банк», а отже мали би зацікавленість у вирішенні справи на користь банку, а розгляд і вирішення справи цим третейським судом був необ’єктивним та упередженим.

Відповідачем письмовими доказами спростовано твердження позивача щодо упередженості третейського суду при розгляді справи, оскільки як встановлено в судовому засіданні, справа третейським судом розглядалась з викликом сторін, провадження у справі зупинялось до вирішення іншої справи, пов’язаної із спором. Позивачем не підтверджено жодними доказами ту обставину, що третейським судом стягнуто з нього в користь ПАТ «Альфа-Банк» більшу суму, ніж та, що підлягає стягненню.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону України «Про третейські суди» третейським суддею не може бути призначена чи обрана  особа,  яка  прямо  чи опосередковано  не заінтересована в результаті вирішення спору.  Третейський суддя  не може брати участі у розгляді справи, якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; а у разі встановлення стороною обставин,  які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке  сторона  дізналася  після  його обрання чи призначення, підлягає відводу чи самовідводу.

Як встановлено судом, засновник та керівник Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз» ОСОБА_6 є працівником ПАТ «Альфа-Банк». Дана обставина визнається відповідачем. Але доведення цієї обставини не дає підстав стверджувати про упередженість третейського суду, оскільки як керівник громадської організації ОСОБА_6 не може впливати на роботу третейських суддів, тому що не є ні суддею цього третейського суду, ні його керівником, а розгляд справи у третейському суді відбувався під головуванням судді Лаухіної В.В., яка не є працівником ПАТ «Альфа-Банк», що стверджується відповідною довідкою, яка знаходиться в матеріалах справи та іншими доказами не спростовується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивач не довів, що договори в частині третейського застереження були укладені з ним відповідачем шляхом обману, то в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 213, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.  229, 230 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Закону України «Про третейські суди», суд

 в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсними пунктів договорів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду  протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                                 Л.П.Іщук