Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 08 листопада 2019 р.                                                                                 № 520/8578/19  

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Андрущенко Д.В.,

за участю:

представника позивача – Брайко-Попельнюк ОСОБА_1 .В.,

представника відповідача – Торшиної-Дзюби Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )

до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151)

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, стягнення суми, -

    В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_2 ) із позовом до Харківської митниці ДФС (далі по тексту – відповідач, Харківська митниця), в якому,з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

           - рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002229/2 від 30.05.2019 року Харківської митниці ДФС визнати протиправним і скасувати;

          - стягнути грошові кошти в сумі 24756 (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн. 08 коп. на користь позивача ( ОСОБА_2 ).

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 травня 2019 року, особисто придбав у Швейцарії автомобіль марки  Skoda Oktavia С 2.0 ТDІ на суму 2500 швейцарських франків, згідно рахунку від 20.05.2019р. Технічний паспорт НОМЕР_2 від 20.05.2019р.

21 травня 2019 року позивач на автомобілі Skoda Oktavia С 2.0 ТDІ, номер кузову /VIN/ НОМЕР_3 перетнув митну територію України, через митний пост Волинської митниці ДФС «Ягодин».

21 травня 2019 року при перетині кордону позивачем було укладено договір доручення №3302 від 21.05.2019р. з ТОВ «Компас Логістик» для митного оформлення автомобіля. Брокером ТОВ «Компас Логістик» була подана митна декларація на суму 2500 швейцарських франків. Позивач оплатив 52503 грн. митних платежів згідно декларації UA807190/2019/012782. Таку суму перераховано з перебільшенням необхідної, на випадок зміни міжбанківського курсу вартості валют (сума за декларацією становить 51879 грн).

Для підтвердження митної вартості Позивачем було надано до органу митного оформлення наступні документи:

- рахунок на 2500 швейцарських франків від 20.05.2019р.;

- технічний паспорт 00.031.214.165 від 20.05.2019р.

23 травня 2019 року автомобіль було доставлено на митний термінал ТОВ «ГРАНД ВІНД» митного поста Харків-автомобільний, Харківської митниці ДФС, розташований у м. Харків, по вулиці Академіка Павлова, 88.

23 травня 2019 року Харківська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості автомобіля. Згідно декларації форми МД-2 № UA807190/2019/013503 позивач зробив доплату за митне оформлення транспортного засобу у розмірі 29657 грн.

З таким рішенням Харківської митниці позивач не погодився, тому звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф.М.С. Бокаріуса для визначення вартості автомобіля.

23 травня 2019 року автомобіль Skoda Oktavia С 2.0 ТDІ номер кузову /VIN/ НОМЕР_3 , який знаходився на митному терміналі, був оглянутий судовим експертом автотоварознавцем - ОСОБА_3 . Після чого експертом було складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження №11698 від 28.05.2019 року, відповідно до якого: «Вартість легкового автомобіля Skoda Oktavia С 2.0 ТDІ номер кузову /VIN/ НОМЕР_3 ввезеного на митну територію України, складає 98169,77 грн. (дев`яносто вісім тисяч сто шістдесят дев`ять гривень сімдесят сім копійок), що складає 3717, 33 Швейцарських франків на дату огляду за курсом НБУ». Рахунок за проведення експертизи №400-В5422/19 склав 2323,50 грн.

На підставі рішення експерта про вартість автомобіля, митні платежі становлять 61288,24 грн. та позивач з таким розрахунком погоджується.

Всього позивачем було перераховано до Харківської митниці ДФС грошові кошти у розмірі 82160 грн. Так згідно до ВМД по формі МД-2 №UA807190/2019/012782(52503грн) та № UA 807190/2019/013503(29657грн) з внесеної суми було сплачено 82160 грн. за митне оформлення автомобіля. Різниця між сплаченими коштами та нарахованими, згідно експертизи, становить 82160- 61288,24 = 20872грн.

Отже, позивач вважає, що він надмірно сплатив 20872 грн за митне оформлення автомобіля.

Позивач звернувся 19.06.2019р. з письмовою заявою до в.о. начальника Харківської митниці ДФС Танцерова А.О. про перерахунок та повернення надмірно сплачених митних платежів та було отримано відповідь від т.в.о. першого заступника начальника Харківської митниці ДФС М. Мартинова про відмову у проведенні перерахунку та поверненні надмірно сплачених митних платежів. У зв`язку з викладеним позивач просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою від 29 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що за результатам вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, оформлених митницями ДФС раніше, та враховуючи рекомендації згенеровані системою аналізу та управління ризиками, який був згенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиками ДФС, а саме: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів): «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_4 , валюта - ЕUR, вартість - 6050,00».

Під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості було виявлено заниження митної вартості товару відповідно до бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено, що є достатньою підставою для сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів. Аналогічної правової позиції у подібних спірних правовідносинах дотримується Верховний Суд, викладеної у Постанові від 08.09.2019 у справі №806/36/15 (адміністративне провадження №К/9901/5190/18).

Отже, у Харківської митниці ДФС виникла підстава для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МКУ до переліку документів, які підтверджують митну вартість відносяться, зокрема, якщо рахунок сплачено, — банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. При цьому, відповідно до положень п.5 ч.2 ст.53 МКУ, документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Доводи позивача про те, що оплата за авто в країні придбання проведена за готівковим розрахунком не знаходять свого підтвердження наявними у матеріалах справи документами. З матеріалів справи встановлено, що позивач придбав ТЗ у фірми Globus-Car-Berro, а не у фізичної особи. Тому підприємство мало надати покупцю квитанцію про оплату чи інший документ на підтвердження отримання коштів від покупця.

Однак, всупереч вимогам ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ, на спростування сумнівів митного органу стосовно дійсного рівня митної вартості товару, разом з ЕМД №UA807190/2019/013036 від 24.05.2019 не було подано до митниці жодного банківського платіжного документа, який стосується ТЗ позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 вказаної ЕМД реквізитів документа за кодом “3001”, який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару. Вищевказаним підтверджується, що до митниці разом з ЕМД не було подано усі документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ.

За результатом вивчення документів, наданих до митниці на підтвердження заявленої митної вартості ТЗ позивача, посадовою особою митниці було встановлено, що вартість ТЗ позивача у розмірі 2500,00 CHF визначена на підставі рахунку від 20.05.2019, не включає в себе витрати на транспортування цього ТЗ до місця ввезення на митну територію України. До митниці не було надано жодного документа, що містить відомості про розмір витрат на транспортування ТЗ позивача до місця ввезення на митну територію України.

Зазначає, що додатково до митного органу запитаних документів чи пояснень не було надано, окрім, висновку експерта. Так, 28.05.2019 декларантом було надано додатково висновок експерта ХНДІСЕ ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса №11698 від 28.05.2019.

30.05.2019 листом №1 декларант повідомив, що надати додаткові документи не представляється можливим, та просить митний орган прийняти рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи зазначені положення МКУ Харківською митницею ДФС було прийняте рішення про неможливість застосування до ТЗ позивача, заявленого до митного оформлення за вказаною МД, основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №ИА807000/2019/002229/2 від 30.05.2019 наведене обґрунтування неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості товарів, визначеної ним за основним методом визначення митної вартості.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень було винесено цілком обґрунтоване рішення, внаслідок чого даний адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Представником позивача надано відповідь на відзив, у якій позивач підтримує свою правову позицію у повному обсязі.

Представником відповідача надані заперечення, у яких відповідач підтримує свою правову позицію у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

20 травня 2019 року, особисто придбав у Швейцарії автомобіль марки Skoda Oktavia 2.0 ТDІ за готівкові кошти у 2500 швейцарських франків, згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2019 р. № 0794343949 у підприємства «Globus-Car-Berro». Технічний паспорт 00.031.214.165 від 20.05.2019р. (а.с.17, 18, 120).

21 травня 2019 року позивач на автомобілі Skoda Oktavia 2.0 ТDІ, номер кузову /VIN/ НОМЕР_3 перетнув митну територію України, через митний пост Волинської митниці ДФС «Ягодин».

21 травня 2019 року при перетині кордону позивачем було укладено договір доручення №3302 від 21.05.2019р. з ТОВ «Компас Логістик» для митного оформлення автомобіля. Брокером ТОВ «Компас Логістик» була подана митна декларація на суму 2500 швейцарських франків (а.с.19).

23 травня 2019 року автомобіль Skoda Oktavia 2.0 ТDІ номер кузову /VIN/ НОМЕР_3 , який знаходився на митному терміналі, був оглянутий судовим експертом автотоварознавцем - ОСОБА_3 . Після чого експертом було складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження №11698 від 28.05.2019 року, відповідно до якого: «Вартість легкового автомобіля Skoda Oktavia 2.0 ТDІ номер кузову /VIN/ НОМЕР_3 ввезеного на митну територію України, складає 98169,77 грн. (дев`яносто вісім тисяч сто шістдесят дев`ять гривень сімдесят сім копійок), що складає 3717, 33 Швейцарських франків на дату огляду за курсом НБУ» (а.с.28-33).

На запит Харківської митниці ДФС листом від 30.05.2019 року вих.1 позивач повідомляє, що надати додаткові документи не представляється можливим та у зв`язку з уникненням простою транспорту просив митницю прийняти рішення стосовно митної вартості товару за наявними документами (а.с.108).

30 травня 2019 року Харківська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів (а.с.61).

Позивач, вважаючи, що надмірно сплатив 20872 грн за митне оформлення автомобіля звернувся 19.06.2019р. з письмовою заявою до в.о. начальника Харківської митниці ДФС Танцерова А.О. про перерахунок та повернення надмірно сплачених митних платежів (а.с.26)

Листом від 21.06.2019 № 4909/ДЗН/20-70-19-01 Харківська митниця ДФС зазначила, що подані додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо прийнятності задекларованого рівня митної вартості оцінюваного товару, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів (а.с.27).

Розв`язуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої      статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього      Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни, що фактично була сплачена позивачем при придбанні транспортного засобу. При цьому, органом доходів і зборів не конкретизовано яких саме відомостей не міститься у поданих до митного оформлення документах, які, на думку митного органу, підтвердили б задекларовану митну вартість імпортованого товару.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному випадку, суд зауважує, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Судом встановлено, що транспортний засіб придбаний позивачем у нерезидента за 2500 швейцарських франків готівковими коштами, передано продавцем та отримано покупцем 20.05.2019 року, що підтверджується договором – купівлі продажу № 0794343949 між позивачем та підприємством «Globus-Car-Berro», який помилково класифіковано учасниками справи як рахунок-фактура, який      було подано до митного оформлення.

Окрім того, суд зазначає, що у суб`єкта владних повноважень була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки даний договір містить відомості про продавця, його адресу та номер телефону, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Суд зазначає, що органом доходів і зборів не наведено підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів у їх послідовності.

Аналогічні висновки викладені й в постанові Верховного Суду України від 02.04.2019 р. по справі №809/784/16.

Крім того, суд звертає увагу, що при перетині транспортним засобом кордону країни експорту митні органи іноземної держави, перевіривши документи на автомобіль, не виявили порушень в обчисленні митної вартості у розмірі 2500 швейцарських франків.

Розрахунки за придбаний автомобіль були проведені заявником готівкою.

Згідно з висновком постанови Верховного Суду від 13.02.2018р. у справі № 803/1112/173 зазначено, що з приводу посилання відповідача на ненадання банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Таким чином, оцінивши докази учасників справи за правилами ст.ст.   72-77,   90,   211 КАС України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в частині скасування рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА807000/2019/002229/2 від 30.05.2019 р.

Згідно з ч. 1   ст. 2 КАС України   завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Факт порушення суб`єктивного права заявника знайшов своє підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

Стосовно вимоги позивача про стягнення грошових коштів в сумі 24756 (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн. 08 коп. на користь ОСОБА_2 , з яких: 20872,00 грн. – переплата за митне оформлення автомобіля; 2346,74 грн. – вартість автотоварознавчої експертизи; 1536,80 грн. – судовий збір, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.301 МКУ помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Згідно з положеннями п. 43.1, 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Порядок повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних платежів визначено Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів до бюджету, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 серпня 2017 року за № 976/30844 (далі - Порядок № 643).

Згідно з пунктами 1, 2, 4-11 Розділу ІІІ Порядку № 643 визначено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102   Податкового кодексу України.

Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з   додатками 1,   2   до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Висновок реєструється в   журналі реєстрації висновків про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені   (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету), який ведеться Підрозділом за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Після повернення платнику податків коштів до Журналу реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету посадовою особою Підрозділу вносяться дані електронного реєстру, що формується органом Казначейства, який повертає кошти, а також зазначається назва органу Казначейства, що здійснив повернення.

На підставі виписки з відповідного рахунку з обліку доходів державного бюджету у відповідній формі автоматизованої системи митного оформлення зазначаються реквізити відповідного платіжного документа та коригується відповідна звітність (у частині перерахованих до бюджету митних платежів).

У разі якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова.

При цьому суд зазначає, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 12.11.2014 справа № 21-491а14 та від 12.05.2015 справа № 21-161а15.

У постанові від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14) колегія суддів Верховного Суду України вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні статті 43 ПК,   статті 301 МК та Порядку повернення у справі про визнання протиправними та скасування рішення Митниці щодо коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення та стягнення надмірно сплачених митних платежів. Колегія суддів дійшла висновку про те, що якщо суд визнає рішення і дії митного органу протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у   статті 301 МК,   статті 43 ПК   і   статті 45 Бюджетного кодексу України (далі -   БК), з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Окрім того, позаяк це рішення суду щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення владного суб`єкта на даний час є таким, що не набрало законної сили, отже передчасним є твердження про надмірно сплачені позивачем кошти.

Виходячи з положень частити 1 статті 297, статті 298 МКУ сплачені платником податків митні платежі підлягають зарахуванню до Державного бюджету.

Статтею 170 Цивільного кодексу України визначено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів на теперішній час покладено на Державну казначейську службу України відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (далі - Положення № 215).

Відповідно до пункту 4 Положення № 215 казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку:

забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема: здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

При цьому, слід зазначити, що органи державної казначейської служби не визначені позивачем в якості відповідача за другою позовною вимогою.

У зв`язку з порушенням наведеної процедури, вимоги позивача у цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з Харківської митниці ДФС витрат на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 2346,74 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 вказаної статті КАСУ визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Проте, проведення позивачем експертизи - експертного товарознавчого дослідження №11698 від 28.05.2019 не відноситься до судових витрат у розумінні положень ст.ст. 132,137, 101-104 КАСУ, вказане дослідження було проведено з ініціативи позивача до відкриття провадження у зазначеній справі задля його надання до контролюючого органу, а не до суду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. При цьому, митне законодавство не передбачає відшкодування органом доходів і зборів вказаних витрат.

Вказаний висновок експерта було подано позивачем до Харківської митниці ДФС в порядку ч. 3 ст. 53 МКУ, тобто як додатковий документ з метою підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості ТЗ. У зв`язку з викладеним вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що за приписами ч.1 ст. 72 КАС України   доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 73 КАС України   належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності, за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1   ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.   139,   143 КАС України   та   Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )  до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151)  про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, стягнення суми – задовольнити частково.

Скасувати рішення  Харківської митниці ДФС № UA807000/2019/002229/2 від 30.05.2019 року коригування митної вартості товарів.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму  сплаченого судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесять вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.       

          Повне рішення складено 13 листопада 2019 року.

Суддя                                                                                      Бадюков Ю.В.