ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/5387/17Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.

Провадження № 22-ц/817/1017/19 Доповідач - Дикун С.І.

Категорія - 304090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Дикун С.І.

Суддів -  Парандюк Т. С., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Кантицька О.І.

                                       та представника ОК “Пенза.Тер.Сервіс” —                                                Винярської М.М., представника третьої особи —                                        управління обліку та контролю за використанням                                        комунального майна Тернопільської міської ради                                        Сухарської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/5387/17 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Траст Фінанс” на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2019 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Траст Фінанс” до ОСОБА_1 , обслуговуючого кооперативу “Пенза.Тер.Сервіс”, третя особа — управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ПАТ “ВіЕс Банк” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір №KF52770 з додатками, згідно з яким банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 35000 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 02.10.2023 року зі сплатою 13,5 % річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між ВАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 02.10.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А., зареєстрований в реєстрі за №7476, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О., 05.08.2008 року за реєстровим номером 2766. Право власності зареєстровано ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» 15.08.2008 року, за реєстраційним номером 16363508, що підтверджується витягом №19909646.

ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання щодо належного та своєчасного повернення коштів та відсотків за їх користування, а тому банк просив суд звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу майна ПАТ «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за ціною, встановленою за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя в договорі іпотеки, що становить 233 352 грн., або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, для чого забезпечити право ПАТ «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором №KF52770 від 02.10.2008 року в розмірі 76 398,59 дол США, що в гривневому еквіваленті становить 2 046 495,29 гривень. Закріпити за ПАТ «ВіЕс Банк» права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов`язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв`язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв`язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством; інші права необхідні для здійснення належного управління майном.

12.09.2017 року судом за клопотанням сторони позивача залучено до участі у справі в якості третіх осіб обслуговуючий кооператив «Пенза.Тер.Сервіс», Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради.

15.03.2018 року судом за клопотанням сторони позивача замінено позивача ПАТ «ВіЕсБанк» на його правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс».

20.03.2019 ТзОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» подано клопотання про уточнення вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення 413,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить обслуговуючому кооперативу «Пенза Тер Сервіс» на підставі свідоцтва про право власності серія 36688592 від 23.04.2015 р., виданого на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованого управлінням ДАБІ у Тернопільській області від 15.04.2015р., оскільки ОК «Пенза.Тер.Сервіс» переробило це приміщення (воно є складовою нежитлового приміщення, власником якого був ОСОБА_2 А ОСОБА_3 пл. 322,6 АДРЕСА_2 , оскільки придбало його в Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 11/100 частин будівлі) на аукціоні від 14.05.2013 р. шляхом продажу майна ТзОВ «ФК «Траст Фінанс» від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженою експертом оцінювачем на день проведення продажу для чого забезпечити право позивача щодо отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування отримувати будь-які документи, довідки та витяги, а також вільного доступу представника позивача до предмету іпотеки необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог позивача за кредитним договором №KF52770 від 02.10.2008 р. Закріпити за позивачем права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов`язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв`язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв`язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством; інші права необхідні для здійснення належного управління майном.

       Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.08.2019 року у задоволенні позову ТзОВ “ФК “Транс Фінанс” до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу “Пенза.Тер.Сервіс”, третя особа — управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

       В апеляційній скарзі ТзОВ “ФК “Транс Фінанс” просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

       В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки заборгованість за кредитним договором ОСОБА_4 не була погашена і вимоги ТзОВ “ФК “Транс Фінанс” забезпечуються іпотекою нежитлового приміщення, а предмет іпотеки було реконструйовано, то в силу приписів ст.23 ЗУ “Про іпотеку” зобов`язання іпотекодавця за іпотечним договором перейшли до обслуговуючого кооперативу “Пенза.Тер.Сервіс”. У зв`язку з цим позивач просив суд для погашення боргу звернути стягнення на предмет іпотеки на нежиле приміщення 413,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить обслуговуючому кооперативу “Пенза.Тер.Сервіс” на підставі свідоцтва про право власності.

       Обслуговуючим кооперативом “Пенза.Тер.Сервіс” було реконструйовано дане приміщення та розподілено між новими власниками. Позивач подавав заяву про заміну сторони відповідача та залучення до розгляду справи нових власників майна як співвідповідачів.

       Однак, в порушення вимог законодавства суд першої інстанції не перевірив хто є власником приміщення 413,2 кв.м. та не залучив нових власників майна як співвідповідачів у справі. Крім того, не постановив ухвалу у формі окремого процесуального документу та порушив таємницю нарадчої кімнати, що є підставою для скасування судового рішення.

       Вказує, що, визнаючи іпотечний договір нікчемним, суд вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Судом першої інстанції не враховано того факту, що приміщення, яке належить ОК “Пенза.Тер.Сервіс” площею 413,2 кв.м. створено з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості (приміщення площею 322,6 кв.м., яке знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 ), з використанням її функціональних елементів, а, отже, є предметом іпотеки за іпотечним договором. Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду України, Вищого господарського суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

       Зокрема, в постановах Верховного Суду України від 23.2016 р. №3-137гс16 та від 21.09.2016 р. №6-1685цс16, постанові Верховного Суду від 24.01.2018 р.№911/462/17; від 04.04.2018 р.№922/1378/17; від 24.06.2015 р.№907/544/14 суд висловив правову позицію про те, що перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється ст.23 ЗУ “Про іпотеку”, якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

       Підстави припинення іпотеки передбачено ст.17 ЗУ “Про іпотеку”, до яких належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

       Таким чином, жодних підстав, визначених Законом, для припинення договору іпотеки, чи визнання його нікчемним/недійсним матеріали справи не містять, тому іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

У відзиві на апеляційну скаргу управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради вказує, що судом першої інстанції правильно зазначено, з посиланням на ч.4 ст.82 ЦПК України, що ряд обставин справи стосовно нежитлового приміщення, на яке просить звернути стягнення фінансова компанія, встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, а, отже, не потребують доказування. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Зазначає, що ТзОВ “Тернопіль-Онлайн”, ТзОВ “СтарСофт”, ТзОВ “Укрспецтехнологія” та ОСОБА_1 не вправі розпоряджатись, володіти та користуватись спірним приміщенням, оскільки його власником була територіальна громада м.Тернополя, що підтверджено судовими рішеннями. А тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про нікчемність договору купівлі-продажу, укладеного між ТзОВ “Укрспецтехнологія” та ОСОБА_1 , що, відповідно, мало наслідком нікчемність подальшого правочину іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ “Фольксбанк”. Ці угоди порушують публічний порядок, так як були спрямовані на протиправне заволодіння майном територіальної громади, а тому, відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України, є нікчемними.

Стаття 23 ЗУ “Про іпотеку” передбачає, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, проте, у даних правовідносинах ОСОБА_1 не був власником спірного майна. Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2007 року у справі №14/323-4363 встановлено, що договір купівлі-продажу комунального майна (спірного приміщення по АДРЕСА_1 ) було розірвано в судовому порядку, майно не втратило статусу комунального.

Таким чином, Тернопільська міська рада, не є особою до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, а дане майно їй повернено у порядку віндикації за рішенням суду як законному власнику.

Обслуговуючий кооператив “Пенза.Тер.Сервіс” подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає висновки суду такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону. Зазначає, що спірного приміщення площею 322,6 кв.м. по АДРЕСА_1 не існує, оскільки в результаті реконструкції виникли окремі приміщення, які вирішено передати у приватну власність членам кооперативу, залишивши у їх спільній власності приміщення спільного користування, у зв`язку з чим члени кооперативу зареєстрували за собою право власності кожен окремо.

ОК “Пенза.Тер.Сервіс” не є ні іпотекодержателем ні іпотекодавцем, у жодні правовідносини з ОСОБА_1 не вступав. Майно було придбане у Тернопільської міської ради, яка не є правонаступником ОСОБА_1 , оскільки спірне майно вибуло з її володіння поза її волею, обманним шляхом, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

У роз`ясненнях Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” зазначено, що суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст.388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що судом винесено необгрунтоване рішення, а саме: не встановлено обставини, які стосуються існування об`єкта іпотеки, переліку суб`єктів права власності на предмет іпотеки, які здійснюють повноваження власників на дату винесення спірного рішення, підстав виникнення у них права власності, а також вибуття предмету іпотеки із власності іпотекодавця.

Вважає, що суд повинен був залучити власників перебудованого предмету іпотеки як співвідповідачів у справі, оскільки дане рішення впливає на їх права та обов`язки.

З відповіді ТОВ “Бріар” на пропозицію ОСОБА_1 про укладення договору оренди спірного приміщення останній дізнався, що 14.05.2013 року між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та обслуговуючим кооперативом “Пенза.Тер.Сервіс” було укладено договір купівлі-продажу 8-го поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1 . До предмету договору з невідомих причин було включене приміщення 8-4 пл. 322,6 кв.м., що належить ОСОБА_1

Отже, Тернопільска міська рада, а згодом ОК “Пенза.Тер.Сервіс”, набув права власності на приміщення, що є предметом іпотеки, на підставі чинного іпотечного договору від 02.10.2008 року, укладеного між ним та банком, що не заперечується Управлінням обліку та контролю за використанням майна Тернопільської міської ради.

Вважає, що існують підстави для задоволення позову шляхом звернення стягнення на нежиле приміщення, площею 322,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору від 02.10.2008 року, однак, помилковим є висновок суду щодо суми заборгованості.

Вказує, що частково визнає позовні вимоги про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу майна ПАТ “ВіЕс Банк” від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна та скерування коштів, одержаних від реалізації, для задоволення вимог ПАТ “ВіЕс Банк” за кредитним договором №KF52770 від 02.10.2008 року в розмірі 285 100,32 грн.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача — голова ОК “Пенза.Тер.Сервіс” і представник третьої особи - управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради апеляційну скаргу не визнали, з мотивів, зазначених у їхніх відзивах на апеляційну скаргу.

Інші учасники судового процесу, будучи належно повідомленими про розгляд справи, у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Що, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з тих обставин, що спірне майно ОСОБА_1 на праві власності не належало і було витребуване у нього з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України, а тому договір іпотеки є нікчемним і стягнення на предмет іпотеки за таким договором не може бути проведене.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

В силу ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою ст.236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

       Згідно з роз`ясненнями, даними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21.03.2013 року, залишеним без змін апеляційним судом Тернопільської області 06.07.2017 pоку встановлено, що на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 21.02.2005р. у справі № 9/5-58, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005 р., між ТзОВ "Тернопіль-Онлайн" та Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки Тернопільської міської ради укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 394,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, у зв`язку із невиконанням ТзОВ "Тернопіль-Онлайн" своїх зобов`язань щодо проведення оплати за передане нежитлове приміщення згідно із зазначеним договором купівлі-продажу, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 р. у справі № 7/241-3504, вказаний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 394,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розірвано.

Відповідно до ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір розривається в судовому порядку зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Пунктом 10.2 розірваного в судовому порядку договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 394,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передбачено, що у разі його розірвання за рішенням суду, господарського суду, в зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань, об`єкт приватизації підлягає поверненню в комунальну власність.

16.12.2005 р., незважаючи на розірвання договору та повернення його у комунальну власність, ТзОВ "Тернопіль-Онлайн" було укладено з ТзОВ "Стар-Софт" договір дарування спірного нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.02.2007р. у справі №14/323-4363, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2007р., задоволено позов Управління комунальної власності Тернопільської міської ради та визнано недійсним договір дарування приміщення від 16.12.2005 р.

07.09.2006 р. ТзОВ "Стар-Софт" уклало договір купівлі-продажу з ТзОВ "Укрспецтехнологія" щодо нежитлового приміщення площею 322,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.09.2008 року даний договір визнано недійсним та зобов`язано ТзОВ "Укрспецтехнологія" передати спірне приміщення за актом приймання- передачі управлінню комунальної власності Тернопільської міської ради. Рішення набрало законної сили 18.11.2008 року.

Наказ про зобов`язання ТзОВ "Укрспецтехнологія" передати приміщення виконаний 15.04.2011 р. згідно з актом державного виконавця.

Разом з тим, будучи належним чином повідомленим про наявність судового спору про розірвання договору купівлі-продажу, 05.08.2008 року ТзОВ "Укрспецтехнологія" уклало договір купівлі-продажу спірного приміщення з ОСОБА_1 , який придбав спірне приміщення не безпосередньо у власника - Тернопільської міської ради, а в особи, яка не мала права його відчужувати, що встановлено у ухвалі апеляційного суду Тернопільської області від 06.07.2017 р.

Таким чином, ОСОБА_1 , не будучи належним власником спірного майна, 02.10.2008 року уклав іпотечний договір з ВАТ "Фольксбанк", та передав нежитлове приміщення площею 322,6 кв.м. по АДРЕСА_1 в іпотеку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21.03.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06.07.2017 р. витребувано в ОСОБА_1 приміщення, площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Про існування даного рішення ПАТ "ВіЕс Банк" було відомо, оскільки ним було подану апеляційну скаргу, у задоволенні якої ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 06.07.2017 pоку було вімовлено.

Обставини, встановлені зазначеними судовими рішеннями у відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Дані судові рішення є чинними, набрали законної сили і є обов`язковим до виконання на підставі ст.18 ЦПК України.

Враховуючи наведене, ТзОВ 'Терпопіль-Онлайн", ТзОВ "СтарСофт", ТзОВ "Укрспецтехнологія" та ОСОБА_1 не були вправі вказаним приміщенням розпоряджатись, володіти та користуватися, оскільки власником приміщення по АДРЕСА_1 була територіальна громада АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що договір купівлі — продажу, укладений між ТзОВ "Укрспецтехнологія" та ОСОБА_1 стосовно спірного майна та договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Фольксбанк», є нікчемними відповідно до правил ст.228 ЦК України, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном територіальної громади.

Правильними також є висновки суду, що не підлягає застосуванню у даних правовідносинах ст. 23 Закону України "Про іпотеку", оскільки законним власником спірного приміщення була територіальна громада м.Тернополя в особі Тернопільської міської ради, майно якої вибуло з володіння поза її волею і яка витребувала це майно з незаконного володіння. Тернопільська міська рада не є особою до якої перейшло право власності на предмет іпотеки від ОСОБА_1 , оскільки воно їй повернено в порядку віндикації за рішенням суду як законному власнику.

У вказаних правовідносинах відсутнє правонаступництво, так як зобов`язання між ВАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", яке відступило право грошової вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Транс Фінанс») та ОСОБА_1 виникли з приводу кредитних відносин і продовжують існувати по даний час, оскільки ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань, при цьому не вибув із кредитного зобов`язання і не був замінений на іншого боржника у встановленому законом порядку, тому боржником по кредитному зобов`язанні перед позивачем залишається ОСОБА_1

В подальшому Тернопільська міська рада як власник нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , оголосила проведення аукціону 25.04.2013 року, на якому у встановленому законом порядку, дане майно придбав обслуговуючий кооператив «Пенза.Тер.Сервіс», що підтверджується протоколом №1 аукціону Тернопільської міської ради.

14.05.2013 року між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та обслуговуючим кооперативом «Пенза.Тер.Сервіс» було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (11/100 частин будівлі) на аукціоні, а саме нежитлового приміщення, яке є комунальною власністю що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 413,8 кв.м.

23.04.2015 року обслуговуючому кооперативу «Пенза.Тер.Сервіс» було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення, офісні приміщення та стоматологічні кабінети по АДРЕСА_1 , загальною площею 413,2 кв.м.

Вказане нежитлове приміщення було реконструйовано обслуговуючим кооперативом «Пенза.Тер.Сервіс» та розділено між новими власниками — членами кооперативу, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОК “Пенза.Тер.Сервіс”, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Твердження апеляційної скарги про порушення судом вимог норм процесуального права внаслідок непритягнення нових власників предмета іпотеки — членів кооперативу, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОК “Пенза.Тер.Сервіс”, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , колегія суддів не приймає. Оскільки судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки, прав та інтересів означених осіб суд не вирішував, а тому відсутні підстави, передбачені ч.3 ст.376 ЦПК України, щодо обов`язкового скасування рішення суду.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для припинення спірного договору іпотеки, чи визнання його нікчемним/недійсним, а також, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Такі доводи спростовуються рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21.03.2013 року, що набрало законної сили, яким встановлено неправомірність набуття ОСОБА_1 спірного майна - нежилого приміщення, загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , котре незаконно, на порушення прав територіальної громади м.Тернополя, було передано ним в іпотеку.

       Також апеляційний суд не може прийняти до уваги твердження ТзОВ “Фінансова компанія “Траст Фінанс” в апеляційній скарзі, що правовідносини у даній справі регулюються ст.23 ЗУ “Про іпотеку”, якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, з посиланням на правові позиції, висловлені у постановах Верховного Суду України від 23.2016 р. №3-137гс16 та від 21.09.2016 р. №6-1685цс16, постанові Верховного Суду від 24.01.2018 р.№911/462/17; від 04.04.2018 р.№922/1378/17. Дані твердження є хибними, оскільки до даних правовідносин ці позиції не можуть бути застосовані, з огляду, що спірне нежиле приміщення до нових власників у порядку спадкування чи правонаступництва не переходило, а, навпаки, ОСОБА_1 на час укладення спірного договору не був власником спірного майна і жодних прав по відношенню до такого майна у нього не було.

       Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

       Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом не допущено. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.

       Судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України покласти на сторони в межах сум, ними понесених.

       Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Траст Фінанс” залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2019 року залишити без змін.

       Судові витрати покласти на сторони в межах сум, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

       Повний текст постанови складено 12 листопада 2019 року.

Головуючий                                                                        Дикун С.І.

Судді:                                                                                Парандюк Т.С.

                                                                                       Щавурська Н.Б.