Справа № 2-17/ 2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 березня 2010 року  Нижньосірогозький районний суд Херсонської області в складі головуючого, судді Базіль Л.В. при секретарі Шаєнко Т.В. за участю представника позивача, адвоката ОСОБА_1, представника відповідача, ОСОБА_2, представника третьої особи,  ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нижні Сірогози Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ «Страхова компанія Саламандра-Україна», третьої особи ВАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення  страхових виплат,

В С Т А Н О В И В:

    В грудні 2009 року позивач звернулася до місцевого суду Нижньосірогозького району Херсонської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Саламандра-Україна», третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля в розмірі 30000 тисяч гривень, мотивуючи свою вимогу тим, що 13 січня 2009 року між нею та відповідачем був укладений договір страхування від ряду ризиків придбаного нею в кредит автомобіля марки ЗАЗ ТF 699 Р, 2007 року випуску, у тому числі від ризику пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

    25 лютого 2009 року її автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, тобто настав страховий випадок.

    Відповідач після отримання всіх необхідних документів відмовляється їй в добровільному порядку виплатити страхове відшкодування.

    В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала по мотивам викладеним в позові, частково їх збільшивши, прохала суд стягнути з відповідача на її користь 11 837 гривень, а саме недоплачене страхове відшкодування, понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля НОМЕР_1 в сумі 2508,00 гривень, пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування згідно умов договору страхування АТО №0000723 від 13.01.2009 року в сумі 5730,00 гривень, суму боргу за порушення грошового зобов’язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов’язання і три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1899,00 гривень, моральну шкоду, завдану несвоєчасною та неповною виплатою страхового відшкодування згідно договору страхування в сумі 1700,00 гривень та понесенні нею судові витрати.

    Представник відповідача в судовому засіданні  заявлені позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що умовами п.2.10.9 Договору страхування передбачено, що у випадку пошкодження транспортного засобу розмір збитків визначається на підставі калькуляції, акту авто товарознавчої експертизи, згідно наряду-замовлення, або будь-яких інших документів, з якими згоден Страховик. По даному страховому випадку позивачем було надано кошторис вартості відновлювального ремонту, складений малим приватним підприємством «Авто» на загальну суму 28 856,00 гривень, що складається з 7885,00 гривень вартості робіт, 20 971,00 гривень вартості запасних частин та матеріалів.

    Відповідачем на виконання умов Договору позивачеві 20 січня 2010 року було перераховано 27 492,00 гривні, що підтверджується платіжним дорученням №64, оскільки саме така сума затрачена на відновлювальний ремонт автомобіля. Інші понесені позивачем затрати на ремонт автомобіля відшкодуванню не підлягають, з наступних підстав,

    Так, кошторисом МПП «Авто» зокрема передбачено вартість  заміни моторного мастила та охолоджуючої рідини на загальну суму 804,00 гривні, що не підлягає відшкодуванню відповідно до пп..2.10.16.6 п.2.10.16 укладеного Договору страхування.

    Кошторисом також передбачено вартість мийки автомобіля на суму 60,00 гривень, що  взагалі не є предметом Договору та не підлягає відшкодуванню.

    Умовами п.1.6.6 Договору передбачена безумовна франшиза у відсотках до страхової суми, що з настанням страхового випадку, передбаченого п.1.6.2 Договору складає 1%, але в будь-якому випадку не менше 500,00 гривень.

    В зв’язку з тим, що відповідачем  20 січня 2010 року відповідачем була перерахована страхова сума в розмірі 27 492,00 гривень, представник відповідача заявлені додаткові вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що відповідач не порушив грошового зобов’язання, та стягнення моральної шкоди не передбачено умовами укладеного договору.

    Представник третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні не заперечував проти заявлених вимог.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено  Договір АТО 0000723 від 13.01.2009 року про добровільне страхування автомобіля позивача, марки ЗАЗ ТF 699 Р державний номер № НОМЕР_2 від ряду ризиків, у тому числі від ризику пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Даним договором встановлено право позивача отримати та обов’язок відповідача виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку. (а.с.17).

    В судовому засіданні встановлено, що 25 лютого 2009 року автомобіль позивача потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та зазнав технічних ушкоджень. Даний факт сторонами не оспорював ся.

    Згідно з умовами укладеного договору страхування п.2.10.9 розмір збитків у випадку пошкодження транспортного засобу визначається на підставі калькуляції, акту авто товарознавчої експертизи, згідно наряду-замовлення, або будь-яких інших документів, з якими згоден Страховик.

    По даному страховому випадку позивач прохав відшкодувати 30000,00 (тридцять тисяч) гривень, які затрачені нею на відновлювальний ремонт автомобіля, що підтверджується наданими нею квитанціями (а.с.28).

    Разом з тим в матеріалах справи є кошторис вартості відновлювального ремонту автомобіля, складеного МПП «Авто» на загальну суму 28,856,00 (двадцять вісім тисяч вісімсот п’ятдесят шість гривень 00 коп.) (а.с.43).

    Відповідач визнав суму вартості відновлювального ремонту автомобіля виходячи з наданого кошторису в розмірі 27 492,00 (двадцять сім тисяч чотириста дев’яносто дві гривні 00 коп), перерахувавши її 20 січня 2010 року на реквізити ВАТ  «ОСОБА_6 України» (а.с.42).

    Суд погоджується з доводами представника відповідача, щодо необґрунтованості вимог позивача про стягнення на її користь 2508 гривень недоплаченого страхового відшкодування, оскільки відшкодування збитків у випадку пошкодження автомобіля згідно умов укладеного договору здійснюється в даному випадку на підставі кошторису вартості відновлювального ремонту автомобіля складеного МПП «Авто», виходячи із суми 28 856 тисяч гривень з вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 500 гривень, яка згідно чинного законодавства та умов укладеного договору не відшкодовується, а також за вирахуванням 804,00 гривні вартості заміни моторного мастила та охолоджуючої рідини, суми які відповідно до п.2.10.16.6 та п.2.10.16 укладеного договору не відшкодовуються, та взагалі не передбачені умовами договору відшкодування вартості мийки автомобіля, що в даному випадку становить 60,00 гривень.

    Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

    Відповідно до п.2.3 укладеного Договору і з настанням страхового випадку у Страховика виникає обов’язок здійснити виплату страхового відшкодування.

    З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2009 року закрите акціонерне товариство Страхова компанія «Саламандра-Україна» отримала рахунок відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_3 і визнала суму страхового відшкодування в розмірі 27 492,00 гривень, в зв’язку з чим прохала дозволу у керівництва ВАТ «Державний ощадний ОСОБА_6 України на виплату даної суми (а.с.11), на що отримали письмову відповідь в липні 2009 року (а.с.9,27).

    Відповідно до платіжного доручення №64 перерахування страхової виплати мало місце лише 20 січня 2010 року (а.с.42).

    Виходячи з викладеного та враховуючи, що відносини, які виникли між сторонами відносяться до договірних відносин, а тому відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Пунктом 2.8.6.3 Договору страхування АТО №0000723 від 13.01.2009 року визначено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені в розмірі 0.1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нарахована пеня.

    Таким чином, виходячи з викладеного вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5730,00 гривень пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування підлягають задоволенню в сумі  5250 гривень 97 копійок, виходячи з розрахунку суми страхового відшкодування в розмірі 27492,00 гривні та прострочення виконання умов договору на 191 день (починаючи з 15.07.2009р. по 20.01.2010 рік).  

    Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу за порушення грошового зобов’язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов’язання і трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 1899,00 гривень підлягають задоволенню в сумі  2317 гривень 61 копійка, виходячи з розрахунку простроченої суми 27492,00 гривні, враховуючи, що затримка  страхової виплати мала термін сім місяців при індексу інфляції – липень 99,9%, серпень – 99,8%, вересень – 100,8%, жовтень – 100,9%, листопад – 101,1%, грудень – 100,9%, січень 101,1%.

    Відповідно до Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року №85/96 –ВР, страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором, тобто це договірні відносини, за порушення яких передбачена майнова (фінансова) відповідальність у формі пені, неустойки тощо. Крім того, згідно умов укладеного договору страхування від 13.01.2009 року  №АТО 0000723 передбачено, що відшкодування діє лише за страховими ризиками, виключаючи моральні збитки.

    Таким чином, виходячи з викладеного вимоги позивача щодо відшкодування 1700 гривень моральної шкоди не підлягають задоволенню.

    Судові витрати понесені позивачем та підтверджені документально в розмірі 7514,00 (сім тисяч п’ять  сот чотирнадцять гривень) підлягають задоволенню в 3470 гривень 61 копійка, відповідно до статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10,11,60,212-215, 209, 218 ЦПК України, ст.ст.530, 625 ЦК України, Договору  добровільного страхування наземного транспорту №АТО 0000723 від 13.01.2009 року, Закону України «Про страхування» суд

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_4 до ЗАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна», третя особа ВАТ «ОСОБА_6 України» про стягнення страхових виплат задовольнити частково.

    Стягнути з ЗАТ «Страхова компанія «Саламандра –Україна»  на користь ОСОБА_4  5250 гривень 97 копійок пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування згідно умов договору страхування від 13.01.2009 року та  1836 гривень 50 копійок суми боргу за порушення грошового зобов’язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов’язання та 481 гривню 11 копійок, що становлять три відсотки річних від простроченої суми.

Стягнути з ЗАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати в розмірі 120 гривень сплачених на інформаційно-технічний розгляд справи та 350 гривень 61 копійка судового збору, 3000 гривень витрат на правову допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Нижньосірогозький районний суд Херсонської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: