Постанова

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 310/3542/16-ц

провадження № 61-30863св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 вересня 2016 року у складі судді Петягіна В. В. та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2017 року у складі колегії суддів: Дзярука М. П., Крилової О. В., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що 16 лютого 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про наміри.

Згідно з пунктом 1.1 договору, предметом останнього є намір продавця провести відчуження, а покупця набути майно, яке знаходиться у власності продавця, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.1 договору визначено, що покупець ( ОСОБА_1 ) з метою забезпечення умов договору, в момент його підписання, передав продавцю ( ОСОБА_3 ) завдаток, який дорівнює 41 250, 00 грн.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору встановлена відповідальність сторін. Сторони погодилися на те, що в разі не укладення договору відчуження в строк не пізніше 16 квітня 2016 року з причини, залежної від покупця, сума завдатку залишається у продавця в якості неустойки. У разі не укладення договору відчуження в строк не пізніше 16 квітня 2016 року з причини, залежної від продавця, продавець зобов`язується повернути покупцю суму завдатку, а також сплатити покупцю неустойку у розмірі завдатку.

Позивач неодноразово звертався до ОСОБА_3 з проханням укласти договір відчуження спірної квартири. Продавець відмовляється навіть говорити про нотаріуса та дату укладення такого договору, грошові кошти відповідач відмовилася повертати. У добровільному порядку вирішити спір неможливо.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь кошти у сумі 82 500,00 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 82 500,00 грн та судові витрати у сумі 825,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги є обґрунтованими та наявні підстави для застосування передбачених статтею 571 ЦК України наслідків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2017 року заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 41 250,00 грн суми авансу. У решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 412,50 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що укладений договір про наміри нотаріально посвідчений не був, фактично укладений в простій письмовій формі, що свідчить про його нікчемність, а відтак жодних правових наслідків він не породжує, у зв`язку з чим внесені позивачем кошти не можуть розглядатись як спосіб виконання зобов`язань, тобто як завдаток. Оскільки недійсний правочин відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а тому отримані продавцем ОСОБА_3 41 250,00 грн за своєю правовою природою є авансом, який підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою та просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не ухилялася від укладення договору, а навпаки виконала всі умови для його укладення, а позивач ухилявся від укладення договору.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 16 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про наміри, за умовами якого сторони дійшли згоди, що для забезпечення точного і належного виконання домовленості щодо укладення договору купівлі-продажу квартири покупець ОСОБА_1 передає продавцю ОСОБА_3 завдаток у розмірі 41 250,00 грн.

Вказані кошти були отримані в день укладення договору ОСОБА_3 від ОСОБА_1

Умовами договору про наміри сторони визначили строк оформлення договору купівлі-продажу належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 не пізніше 16 квітня 2016 року.

Розділом 5 договору передбачено, що у випадку відмови продавця від продажу цього об`єкту нерухомості після внесення завдатку, чи порушення умов цього договору продавець ОСОБА_3 зобов`язана повернути покупцю ОСОБА_1 суму завдатку та неустойку у розмірі, що дорівнює сумі завдатку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 657 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно із статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до частин першої, другої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного-законодавства.

Частиною четвертою статті 635 ЦК України передбачено, що договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Встановивши, що укладений договір про наміри нотаріально посвідчений не був, фактично укладений в простій письмовій формі, що свідчить про його нікчемність, а відтак жодних правових наслідків він не породжує, у зв`язку з чим внесені позивачем кошти не можуть розглядатись як спосіб виконання зобов`язань, тобто як завдаток, та врахувавши те, що недійсний правочин відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що отримані продавцем ОСОБА_3 41 250,00 грн за своєю правовою природою є авансом, який підлягає поверненню ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не ухилялася від укладення договору, а навпаки виконала всі умови для його укладення, а позивач ухилявся від укладення договору, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко