Справа №461/8774/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Чорненької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору №KF46953 ,-

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до Публічого акціонерного товариства «ВіЕс Банк». Свої вимоги мотивує тим, що між «ВіЕс Банк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 07.02.2008 року було укладено кредитний договір №KF46953 відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти в сумі 23000.00 доларів США строком на 25 років з кінцевим строком погашення не пізніше 07.02.2033 року. Проценти за користування кредитом встановлювались в розмрі 11,5% річних. Позивачу було надано кредит для придбання житла. Виконання зобов`язань за кредитним договорам забезпечується іпотекою квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що кредитний договір №KF46953 не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, що встановлені в ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також приписам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов договору, а відтак згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню його недійсним із моменту укладення з наступних підстав.

В порушення норм права переддоговірної роботи з позивачем банком проведено не було. Позивачу не було повідомлено про наявні форми кредитування, відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; тип відсоткової ставки;- орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, вартості їх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, крім того його не було повідомлено про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання споживчого кредиту. Це призвело до того, що позивач був позбавлений можливості реально оцінити суму переплати по кредиту та взагалі доцільність його отримання. Таким чином банк замовчав важливу інформацію про умови кредитування, загальну суму кредиту, скориставшись його правовою необізнаністю та відсутністю спеціальних знань про властивості та характер товару.

У кредитному договорі, укладеному між позивачем та відповідачем, не зазначена інформація передбачена ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п. 3.3, 3.4 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Банком в Кредитному договорі не було відображено витрат позивача, пов`язаних з отриманням кредиту на користь страховиків, оцінювачів, нотаріусів. Відповідачем не зазначено в кредитному договорі орієнтовну сукупну вартість кредиту у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту.

Отже, інформація яка обов`язково повинна бути зазначена в договорі та є істотною для даного типу договорів не відображена в кредитному договорі №KF46953 від 07.02.2008 року та таким чином суперечить умовам самого договору та чинному на той момент законодавству України.

Під час укладення кредитного договору позивачем було оплачено послуги щодо проведення незалежної оцінки предмету іпотеки. Позичальником також було оплачено послуги нотаріуса у зв`язку з посвідченням договору іпотеки.

На підставі кредитного договору та договору іпотеки, позивач зобов`язувався за свій рахунок здійснювати щорічне страхування предмету іпотеки.

Таким чином в кредитному договорі №KF46953 від 07.02.2008 року відсутня реальна процентна ставка (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі) та обгрунтування вартості супутніх послуг.

Позивач у зв`язку з браком професійних знань не міг знати, що банк вводить його в оману щодо загальної вартості кредитного договору, яку йому доведеться повернути банку, а при укладенні кредитного договору на його думку він відповідав його інтересам, укладалися ним з метою досягнення певної мети та з врахуванням його інтересів.

Позивач, внаслідок порушень з боку банку, був позбавлений можливості об`єктивно визначитися з доцільністю отримання такого кредиту з урахуванням особистих фінансових можливостей для його обслуговування. З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2018 року у справі призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.06.2019 року замінено відповідача Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання недійсним кредитного договору, на його правонаступника Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443, адреса: 01032, м.Київ, вул. С. Петлюри, 30).

Позивач та його представник до суду не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. До суду представник позивача направила клопотання про відкладення розгляду справи або в разі неможливості відкладення судового засідання, розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, подав до суду клопотання про слухання справи у його відсутності.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 07.02.2008 року було укладено кредитний договір №KF46953 відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 23000.00 доларів США строком на 25 років з кінцевим строком погашення не пізніше 07.02.2033 року. Проценти за користування кредитом встановлювались в розмрі 11,5% річних. Позивачу було надано кредит для придбання житла. Виконання зобов`язань за кредитним договорам забезпечується іпотекою квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що кредитний договір №KF46953 не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, що встановлені в ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також приписам ст.. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов договору, а відтак згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню його недійсним із моменту укладення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частинами 2 та 4 статті 11 цього Закону встановлено низку обов`язків кредитодавця про надання споживачу інформації про кредит та вимог до змісту договору. Зокрема, кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місце знаходження кредитодавця та кредитні умови. У договорі про надання споживчого кредиту повинні бути зазначені: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови визначені законодавством.

Встановлено, що кредитний договір містить усі необхідні умови надання та повернення кредиту, передбачені ч. ч. 2 та 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.10.5 Кредитного договору №KF46953 від 07.02.2008 підписанням даного кредитного договору позичальник підтверджує, що повністю розуміє значення своїх дій і керує ними, розуміє всі умови цього кредитного договору, свої права та обов`язки за цим кредитним договором і погоджується з ними.

З наведеного вбачається, що на момент підписання кредитного договору №KF46953 від 07.02.2008 ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування, а також розумів їх значення, що підтверджується його підписом на договорі.

Щодо посилання позивача на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» про те, що укладений договір є несправедливим, суперечить принципу добросовісності і містить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, слід зазначити таке.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Із вказаного вбачається, що для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності, по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Суд вважає, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував несправедливість та дисбаланс договірних відносин, які умови договору суперечать принципу добросовісності, і яка шкода завдана позивачу.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 1-3 та ч. 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 6, 215, 628, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору №KF46953 - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя О.Р. Юрків.