Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач -Стахова Н.В.

Справа № 428/12632/16-ц

Провадження № 22-ц/810/891/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:Стахової Н.В., (суддя-доповідач), Єрмакова Ю.В., Назарової М.В,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Луганському апеляційному суді в м. Сєвєродоненцьку в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2017 року, ухвалене у складі судді Бароніна Д.Б. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

встановив:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є їх повнолітнім сином. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є пенсіонерами, тобто непрацездатними особами та особами похилого віку, тому потребують матеріальної допомоги на своє утримання, яку відповідач у добровільному порядку не надає.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили стягнути з ОСОБА_2 на їх утримання аліменти, зокрема на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позову і довічно, на утримання ОСОБА_3 - аліменти в розмірі ј частини від усід видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позову і довічно.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягненння аліментів на утримання непрацездатних батьків відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу на нього, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржники є внутрішньо переміщеними особами з території непідконтрольній Україні, не мають постійного місця проживання, потребують матеріальної допомоги з боку сина, який має можливість її надавати. Крім того, позивач ОСОБА_3 є хворою людиною, у зв`язку з чим потребує лікування, на яке потрібні кошти. Позивачі також посилаються на те, що розмір отриманої ними грошової допомоги не враховується під час обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, що надаються відповідно до законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу до Луганського апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Позивач ОСОБА_3 належним чином і в установленому законом порядку повідомлений про час та місце судового розгляду.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду справи і в установленому законом порядку. Від останнього надійшла письмова заява про слухання справи за його відсутності, в якій він не заперечував проти задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , перевіривши законність, обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір доходів позивачів на час розгляду судового спору перевищував встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, то ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не є особами, що потребують матеріальної допомоги у контексті приписів частини першої статті 202 СК України.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18 січня 1982 року Молодогвардійською міською радою м. Сорокине (місто Краснодон на момент видачі свідоцтва) Луганської (Ворошиловградської на момент видачі свідоцтва) області, батьком ОСОБА_2 записаний ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_1 .

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сорокине (м. Краснодон на момент видачі посвідчення) від 22 грудня 2004 року, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Термін дії посвідчення з 17 жотвня 2004 року по довічно.

Згідно копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Пенсійним фондом України від 05 лютого 2007 року, ОСОБА_3 є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Термін дії пенсійного посвідчення по довічно.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з 2017 року складає 1400,71 грн., ОСОБА_3 з 2017 року - 1 364,62 грн., а також обидва позивача отримують на карткові рахунки щомісячно 884 грн. кожний на покриття витрат на оплату комунальних послуг як внутрішньо переміщені особи.

Отже, загальний місячний дохід ОСОБА_1 , складає 2 284 грн.71 коп., ОСОБА_3 - 2 248,62 грн..

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частин першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Отже, необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.

Положеннями статті 205 СК України перебачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Правовідносини, пов`язані з обов`язком повнолітніх дочки, сина утримувати батьків врегульовані Главою 17 розділу ІІІ СК України (статті 202, 203 СК України). Зазначені норми права не передбачають врахування прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення аліментів.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи розмір доходу відповідача, який працює майором податкової міліції на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Луганській області, на час розгляду справи, складав 4598,67 грн. за період з січня 2016 року по травень 2016 року.

Відповідач ОСОБА_2 на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 липня 2016 року, зміненого рішенням апеляційного суду Луганської області від 05 жовтня 2016 року, зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.04.2016 року і до повноліття дитини, а також зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня надходження позову до суду, а саме з 20.04.2016 року і до досягнення дитиною 3-х років, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач є працездатним, має регулярний заробіток та може надавати матеріальну допомогу на утримання батьків.

За викладених обставин, з урахуванням матеріального стану сторін, враховуючи, що батьки відповідача є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, а також те, що відповідач має аліментні зобов`язання, колегія суддів вважає за можливе стягнути з останнього на користь позивачів аліменти в розмірі 1/16 частки від всіх видів його заробітку (доходу) на кожного з батьків, що не перевищує половину заробітку відповідача.

Висновок суду першої інстанції про те, що цей позов заявлено штучно з метою подальшого зменшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на підставі судових рішень, не може служити підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ч.1п.п.3, 4 ст.376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, 384 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2017 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.н. НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/16 частки від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи з 30 листопада 2016 року та довічно.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.н. НОМЕР_4 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/16 частки від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 ,починаючи з 30 листопада 2016 року та довічно.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 551 грн.20 коп.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено - 11 листопада 2019 року.

Судді