КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 757/61965/18-ц

провадження № 22-ц/824/12602/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О.Ф. Махлай Л.Д.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Держава Україна в особі Національного Банку України

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 липня2019 рокуу складі судді Остапчук Т.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національного Банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення матеріальної та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що має депозитний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», на якому станом на 17 вересня 2015 року зберігалося 900 000 євро під 13,80% річних з щомісячним нарахуванням та виплатою відсотків. Строк дії договору з 28 січня 2015 року по 02 лютого 2016 року.

Вказував, що 17 вересня 2015 року у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було введено тимчасову адміністрацію на підставі постанови Правління Національного банку України №612 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних». 17 вересня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». 18 грудня 2015 року прийнята постанова НБУ №898 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Стверджував, що неодноразово звертався до банку з вимогою повернути належні йому кошти та надати письмову інформацію про стан його рахунків, проте відповіді банком надано не було.

Уважав, що дії держави Україна в особі Національного Банку України завдали йому та його родині великих моральних і матеріальних труднощів, нервових страждань та проблем, пов`язаних із задоволенням мінімальних життєвих потреб.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, 16 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог або направити матеріали справи для розгляду до суду першої інстанції, а також задовольнити клопотання щодо витребування доказів по справі та зміну позовних вимог, оскільки уважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що після подання до суду позовної заяви він не отримував більшості кореспонденції суду по даній справі, оскільки перебуває за межами України.

Зазначає, що про призначення справи до розгляду на 20 березня 2019 року дізнався з інтернет ресурсів та 05 лютого 2019 року направив до суду першої інстанції клопотання з вмотивованим проханням відкласти розгляд справи або оголосити по справі перерву.

Лише 20 лютого 2019 року, як зазначає позивач, йому була направлена судова повістка, датована 11 лютого 2019 року, яка останнім отримана не була.

Вказує, що про підготовче засідання, яке відбулося 20 березня 2019 року, він дізнався лише 16 травня 2019 року, коли засобами поштового зв`язку отримав лист з ухвалою суду від 20 березня 2019 року та судову повістку про призначення судового засідання на 21 травня 2019 року.

Також зазначає, що 19 травня 2019 року направив до суду вмотивоване клопотання про неможливість прибути до суду в день розгляду справи.

Звертає увагу суду на те, що судова повістка про призначення судового засідання на 21 травня 2019 року, всупереч вимогам частини п`ятої статті 128 ЦПК України, ним була отримана за 4 дні до судового засідання, що не дало змоги з`явитися позивачу до суду.

Указує, що неодноразово звертався до суду з клопотаннями про направлення до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запиту щодо надання інформації про стан його рахунків станом на 18 грудня 2015 року та про рух коштів по кожному за 2015 рік; запиту до Національного Банку України з проханням або вимогою надати інформацію у вигляді копії рішення, наказу, постанови чи іншого документа внаслідок якого було призначено куратора НБУ в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а також припинено його діяльність у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»; про витребування доказів, про зміну та уточнення позовних вимог і оголошення перерви у справі до отримання доказів та надання часу для ознайомлення з ними та уточнення позовних вимог, які не були вирішені судом.

Посилається на те, що про призначення справи до розгляду на 11 липня 2019 року він дізнався за допомогою інтернет ресурсу, оскільки судової повістки про призначення судового засідання на 11 липня 2019 року він не отримував.

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної до суду апеляційної інстанції не направили.

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції керувався положеннями статті 257 ЦПК України та виходив того, що позивач у судові засідання, призначені на 20 березня 2019 року, 21 травня 2019 року та 11 липня 2019 року, не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи без його участі до суду не подав, а неявка позивача не перешкоджає своєчасномурозгляду справи.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду та вважає їх правильними.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче засідання на 11 лютого 2019 року.

07 лютого 2019 року до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні з огляду на перебування за межами України.

Згідно протоколу судового засідання від 11 лютого 2019 року судом оголошено перерву до 20 березня 2019 року у зв`язку з першою неявкою позивача.

13 березня 2019 року позивачем надіслано до суду клопотання про направлення запиту щодо надання інформації про стан рахунків ОСОБА_1 у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

З протоколу судового засідання від 20 березня 2019 року убачається, що позивач у судове засідання не з`явився, представник відповідача просила відкласти розгляд справи у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 , судом залучено до участі у справі третю особу та відкладено розгляд справи на 21 травня 2019 року.

Повідомленням про виклик від 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про наступне судове засідання, призначене на 21 травня 2019 року (а.с. 80), яке отримано позивачем особисто 16 травня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 82а).

Під час судового засідання, яке відбулось 21 травня 2019 року, судом вирішено оголосити у справі перерву до 11 липня 2019 року зв`язку з неявкою позивача.

23 травня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання позивача, в якому останній просив відкласти розгляд справи або оголосити перерву та повідомити ОСОБА_1 по наступну дату судового засідання завчасно, щоб позивач мав змогу підготуватися до судового засідання та прибути до зали суду з огляду на те, що він перебуває за межами України.

10 липня 2019 року від позивача до суду надійшли клопотання про зміну та уточнення позовних вимог, про направлення запиту щодо надання інформації та про витребування доказів, в якому останній просив, зокрема, оголосити по справі перерву до отримання доказів та надання позивачеві часу для ознайомлення з ними та уточнення позовних вимог, оскільки, як зазначав позивач, відповідно до норм цивільного процесуального закону він може вчинити такі дії лише до початку судового засідання.

Окрім того, на аркуші справи 112 міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого ОСОБА_1 15 червня 2019 року особисто отримав судову повістку про призначення судового розгляду на 11 липня 2019 року.

Відповідно до довідки від 11 липня 2019 року, складеної секретарем судового засідання Журавель Я.С., у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу не здійснювалось.

Таким чином, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з п. 1 ч. 3 вказаної статті, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причини неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що суд може залишити позовну заяву без розгляду з наведеної правової підстави лише у випадку одночасного існування таких умов: 1) належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи; 2) його неявка в два і більше судові засідання поспіль; 3) неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, яка у такому разі визначається як друга поспіль неявка, при ненадходженні від нього заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про дату час та місце розгляду справи, а саме, про призначені на 21 травня 2019 року та 11 липня 2019 року судові засідання, що містяться на аркушах справи 82а, 112, відсутність жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки ОСОБА_1 у судове засідання, а також відсутність заяви про розгляд справи без участі позивача, колегія уважає, що судом першої інстанцій зроблено обґрунтовані висновки про повторну неявку позивача, належно повідомленого про судові засідання, призначені у цій справі.

Окрім того, дослідивши матеріали справи, судом виявлено суперечності у доводах ОСОБА_1 щодо неможливості прибути у судові засідання, призначені у даній справі, та отримання кореспонденції суду у зв`язку з постійним перебуванням за межами України, оскільки судові повістки про призначення судових засідань на 21 травня 2019 року та 11 липня 2019 року отримані позивачем особисто, клопотання від 07 лютого 2019 року та 14 березня 2019 року підписані ОСОБА_1 та направлені засобами поштового зв`язку з адреси позивача, зазначеній в позовній заяві: АДРЕСА_1 , докази перебування за межами України та неможливості у зв`язку з цим прибути у судові засідання у матеріалах справи відсутні.

Також колегія суддів звертає увагу, що справа триває розглядом з грудня 2018 року та розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалися перерви у зв`язку з неявкою позивача, який відповідно до вимог закону повинен цікавитися станом розгляду своєї справи та всіляко сприяти такому розгляду.

У відповідності до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з того, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач два рази поспіль не з`явився в судові засідання та не подав відповідної заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права позивача не порушені.

Окрім того, особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, відповідно до положень частини другої статті 257 ЦПК України має право звернутися до суду повторно, про що було роз`яснено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого суду - без змін, як такої, що є законною та постановленою з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повне судове рішення складено 12 листопада 2019 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай